Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2025 року Справа№200/5078/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 01.08.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії та отримав відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відображена в рішенні від 09.08.2024 року № 045550026182.
Спірне рішення обґрунтоване відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому позивач вважає, що страховий стаж, який підтверджувався довідкою від 10.07.2024 № 05-07-05/246, виданою Архівним відділом Лиманської міської ради Донецької області, не було враховано так як зазначена довідка підлягала перевірці. В подальшому перевірку було проведено, за її результатами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області складено акт від 01.11.2024 № 0500-1002-1/3865 та відмовлено в призначенні пенсії.
У тому числі 13.11.2024 завантажено індивідуальні відомості про застраховану особу зі сплатою страхових внесків за період з 01.01.2017 по 31.10.2018.
Поряд з цим позивачем отримано лист-відповідь на звернення щодо питань призначення пенсії, згідно змісту якого пенсійним органом зазначено, що при перевірці документів для призначення пенсії було з'ясовано, що зміна прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не відповідає інформації Витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Надання позивачем оновленого Витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища до бажаного результату не призвело.
На підставі зазначеного позивач вважає свої права порушеними та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.08.2024 року № 045550026182 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області: провести повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 01.08.2024 року про призначення пенсії за віком; включити до страхового стажу період роботи до 01.01.2004 року, який підтверджується архівною довідкою № 05-07-05/247 від 10.07.2024, виданою Архівним відділом Лиманської міської ради Донецької області; врахувати сплату страхових внесків за період з 01.01.2017 по 31.10.2018, відповідно до завантажених індивідуальних відомостей від 13.11.2024; врахувати поданий оновлений витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що підтверджує зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », з метою ідентифікації особи та підтвердження належності поданих документів.
Ухвалою суду від 16.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без виклику сторін.
29.07.2025 року відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що до заяви при призначенні пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній надана підтверджуюча довідка від 10.07.2024 №05-07-05/246, яка видана Архівним відділом Лиманської міської ради Донецької області та яка потребувала перевірки. Після перевірки довідки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, отримано акт від 01.11.2024 №0500-1002-1/3865, який повернуто на доопрацювання на підставі виявлених невідповідностей в електронній пенсійній справі.
Крім всього, при перевірці документів встановлено що зміна прізвища Позивача « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не відповідає інформації Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Відповідач вважає, що вказані обставини суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, Порядку №637, п. 2.1. Порядку №22-1, ст. 24, 26, 40, 41 Закону №1058 та слугували підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. А інші документи, які підтверджують ці обставини потребують додаткової перевірки.
Відтак відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.
05.08.2025 року позивачем надано відповідь на відзив, згідно змісту якої позовні вимоги підтримано.
Ухвалою від 23.09.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 13.10.2025 року продовжено розгляд справи.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 06 червня 2001 року Краснолиманським МВУМВС України в Донецькій області, 01.08.2024 року звернулась до управління Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням екстериторіальності заяву від 01.08.2024 року передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №045550026182 від 09.08.2024р. про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.
В рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік ОСОБА_1 - 62 роки 10 місяців. Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років.
У разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 років.
У разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 15 до 23 років.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 16 років 06 місяців, для визначення права 20 років 11 місяців. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Згідно довідки від 10.07.2024 №05-07-05/246, яка видана Архівним відділом Лиманської міської ради Донецької області, У документах архівного фонду «Орендне підприємство побутового обслуговування місто Лиман Донецької області» (Комбінат побутового обслуговування населення) згідно наказу директора комбінату побутового обслуговування населення з особового складу від 24 березня 1982 року № 33/К ОСОБА_4 прийнято на посаду кравчині четвертого розряду з пошиття верхнього одягу в ательє № 6 з 24 березня 1982 року.
Згідно наказу директора з особового складу від 21 вересня 1982 року № 121/К ОСОБА_5 надано відпустку без утримання по догляду за дитиною до одного року з 30 вересня 1982 року по 05 серпня 1983 року.
У відомостях з нарахування заробітної плати працівникам комбінату побутового обслуговування населення є відомості, що ОСОБА_6 працювала з лютого по червень 1984 року.
Згідно з наказом директора з особового складу від 25 червня 1984 року № 73/к ОСОБА_5 звільнено по ст. 38 КЗпП УРСР (по догляду за дитиною) з 25 червня 1984 року.
Згідно з наказом директора з особового складу від 03 вересня 1985 року № 104/К ОСОБА_5 прийнято на посаду технолога з 03 вересня 1985 року.
Згідно з наказом директора з особового складу від 12 червня 1988 року № 73-к ОСОБА_5 звільнено по ст. 38 КЗпП УРСР з 15 червня 1988 року.
У відомостях з нарахування заробітної плати працівникам комбінату побутового обслуговування населення є відомості, що ОСОБА_5 дійсно працювала з вересня 1985 по червень 1988 року.
Відповідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 25.06.2024 року, 22.08.1981 року ОСОБА_7 (позивач) уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». 03.11.1988 шлюб було розірвано, прізвище « ОСОБА_3 » залишено.
Відповідно довідки ОК-5, страхові внески на позивача за період з 01.01.2017 по 31.10.2018 є сплаченими.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до абзацу п'ятого підпункту 6 пункту 4, пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає акти організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення в Україні здійснюється відповідно до норм Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», “Про пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Закон № 1058 є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення. Закон № 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Абзацом 7 ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення", та відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонд відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Щодо недоведеності зміни прізвища позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Як вже було зазначено вище, до відповідача разом із заявою про призначення пенсії додано довідку від 10.07.2024 №05-07-05/246, зі змісту якої разом з іншим вбачається, що позивач змінювала прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
В підтвердження зазначеного цивільного акту позивач надавав Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 25.06.2024 року.
Як визначено ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку тощо.
Відтак, спираючись на вказані положення, суд наголошує, що Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 25.06.2024 року є належним доказом зміни прізвища позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_8 », що не є спірним моментом.
До того ж суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).
Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Щодо довідки від 10.07.2024 № 05-07-05/246, виданої Архівним відділом Лиманської міської ради Донецької області.
Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» зазначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналізуючи Положення Порядку № 637 в контексті спірних правовідносин суд зазначає, що довідка від 10.07.2024 № 05-07-05/246 містить всі необхідні дані, визначені п. 20 Постанови № 367.
А тому позиція відповідача щодо відхилення вказаної довідки через те, що вона не пройшла перевірку є помилковою саме через те, що така перевірка в цілому є безпідставною.
Отже довідка від 10.07.2024 № 05-07-05/246 підлягає врахуванню відповідачем про вирішенні питання про призначення пенсії позивачу.
Щодо періоду з 01.01.2017 по 31.10.2018 індивідуальних відомостей про застраховану особу зі сплатою страхових внесків.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Як вже було зазначено вище, відповідно довідки ОК-5, страхові внески на позивача за період з 01.01.2017 по 31.10.2018 є сплаченими. Проте за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 інформація про сплату страхових внесків відсутня.
Згідно з ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.
З аналізу наведених норм законів суд доходить висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивачки, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Відтак, період з 01.01.2017 по 31.10.2018 повинен бути зарахованим до страхового стажу позивача.
Враховуючи наведені висновки суд вважає за належне:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.08.2024 року № 045550026182 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2024 року про призначення пенсії за віком.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та у спосіб, зазначений судом, як належний та достатній.
Відповідно до частин 1, 3, 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211, 20грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.08.2024 року № 045550026182 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2024 року про призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн., 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка