13 жовтня 2025 рокуСправа №160/12782/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 160/12782/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 160/12782/23, в якій заявник просить суд:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року по справі №160/12782/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійних виплат за період з 01.02.2022 по 30.09.2023 року в сумі 200 035,43 грн. (двісті тисяч тридцять п'ять гривень сорок три копійки).
В обґрунтування поданої заяви заявник в заяві зазначив наступне.
Рішення, яке виніс Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 04 серпня 2023 року по справі №160/12782/23 набрало законної сили 29.11.2023 року, а тому з цієї дати воно є обов'язковим для відповідача і підлягає виконанню ним на всій території України. Разом з тим, з дати набрання законної сили по теперішній час, відповідачем рішення суду не було виконано в повному обсязі.
Зазначають, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
За результатами автоматичного розподілу заяви, справу № 160/12782/23 розподілено судді Рябчук О.С., про що свідчить протокол наявний в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 року заява ОСОБА_1 про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 160/12782/23, призначена до розгляду у судовому засіданні.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У судовому засіданні 13.10.2025 р. судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до вимог ст. ст. 379, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 року у справі № 160/12782/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні з 01.02.2022 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» від 24.04.2023 року № 21/4-1637 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.01.2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.02.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» від 24.04.23 року № 21/4-1637 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.01.2022 року, виходячи з основного розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 року у справі № 160/12782/23 набрало законної сили 29.11.2023 року.
Розглянувши заяву про заміну способу і порядку виконання судового рішення суд зазначає про наступне.
За правилами ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Наведена норма кореспондується із положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов'язок його виконання.
Відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово (абзац 1, 3 пункту 3 мотивувальної частини рішення).
Отже, встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання за встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
При цьому, зміна на підставі ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Процесуальним законодавством регламентовано повноваження суду змінити порядок та спосіб виконання судового рішення, що був встановлений самим судом при вирішенні спору, проте, при застосуванні зазначеного процесуального інституту, необхідно враховувати, що зміна одного способу виконання судового рішення на інший, не повинна призводити до зміни обсягу зобов'язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору.
Згідно положень ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 р. у справі № 160/12782/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та, зокрема, зобов'язано Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області провести перерахунок пенсійного забезпечення позивача.
Зазначене рішення суду є чітким, зрозумілим і не потребує додатково зміни чи встановлення способу і порядку виконання, відмінного від первинно зазначеного у рішенні.
Аналіз резолютивної частини рішення суду та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судовим рішенням, є обраними судом видом захисту порушеного права позивача.
Тобто, суд задовольнив позовні вимоги позивача, обравши спосіб захисту на якому наполягав позивач.
При цьому, заявником не надано суду жодного належного доказу, який би свідчив про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.
Суд зазначає, що наведені заявником обставини не мають наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.
Заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини рішення, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача були захищені шляхом зобов'язання відповідача провести з 01.02.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» від 24.04.23 року № 21/4-1637 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.01.2022 року, виходячи з основного розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Зміна способу виконання судового рішення в цій справі із зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві утворену заборгованість, яка не була визначена у судовому рішенні призведе до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та до вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Суд також враховує, що фактичне у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості суддівської винагороди позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсійних виплат, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із пенсійної виплат не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Інших обставин, що були би легітимними підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.
Таким чином, суд вважає, що встановлені у цій справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість поданої заяви про зміну способу або порядку виконання рішення суду у цій справі та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 14, 245, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 160/12782/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук