Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/2105/25
Номер провадження: 1-кп/511/290/25
14 жовтня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 , (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162390000247 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.03.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна, Одеської області, громадянина України, не одруженого, утриманців не має, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
У зв'язку з військовою агресією збройних сил російської федерації, на підставі закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022№ 2102-ІХ, на всій території України з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, та який діяв станом на 14.03.2025.
Так, 14.03.2025 року близько 22:00 годин обвинувачений ОСОБА_4 спільно зі своїм братом ОСОБА_6 прибули до ОСОБА_7 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , де в той час перебував ОСОБА_8 з метою вирішення конфлікту який в них виник з останнім до цього.
У подальшому ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_6 вийшовши за межі території вищевказаного домоволодіння, та перебуваючи біля хвіртки у них почався діалог.
Під час розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виникла сварка в ході якої ОСОБА_6 завдав один удар рукою в область обличчя, в наслідок чого з лівої руки ОСОБА_8 випав його мобільний телефон марки Redmi 12 C, синього кольору, та впав на траву неподалік від вхідної хвіртки, в подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_6 почали боротись та впали на землю.
В цей час, ОСОБА_4 на траві неподалік від вхідної хвіртки побачив вищевказаний мобільний телефон екран якого почав світитись, після чого у нього виник раптовий, злочинний, корисливий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, а саме мобільним телефоном Redmi 12 C синього кольору, який належить
ОСОБА_8 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік хвіртки вище вказаного домоволодіння, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким не помічений із сторонніх осіб, керуючись корисливим мотивом, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно, заволодів мобільним телефоном марки Redmi 12C синього кольору, піднявши його з землі та поклавши до кишені своїх штанів та у подальшому, після завершення конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав матеріального збитку потерпілому ОСОБА_8 розмірі 3151 гривень 50 копійок.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що дійсно 14.03.2025 року близько 22:00 години, він. разом зі своїм братом ОСОБА_6 прибули до ОСОБА_7 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки їм було відомо, що в той же час, за ціє ж адресою перебуває ОСОБА_8 . Метою прибуття до домоволодіння ОСОБА_7 було вирішення конфлікту який виник між братом та ОСОБА_9 , на передодні. У подальшому ОСОБА_8 на прохання його брата ОСОБА_6 вийшов за межі території вищевказаного домоволодіння, де біля хвіртки вони почали розмовляти між собою. Під час розмови між ними виникла сварка в ході якої з лівої руки ОСОБА_8 після, того як брат завдав йому один удар рукою в область обличчя, на траву неподалік від вхідної хвіртки випав мобільний телефон. Далі між братом та ОСОБА_8 почалася бійка, в ході якої вони повалилися не землю, а він стоячи неподалік, помітив, що екран телефону марки Redmi 12 C, синього кольору, який впав у траву почав світитись та блимати. У нього одразу виник умисел на заволодіння цього телефону, він підійшов до місця де світився телефон та підняв його поклавши до кишені своїх штанів. Потім до нього підійшов брат і вони пішли проводити свій час до бару, де випивали і він брату про телефон нічого не розповідав.
Наразі повністю розуміє характер своїх злочинних дій та дуже розкаюється в тому, що він вчинив.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі та повідомив, що йому телефон повернуто і він претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має (а.к.п.47).
Крім визнавальних показів вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується:
- витягом з ЄРДР, відповідно до якого 15.03.2025 року внесені відомості про кримінальне провадження №12025162390000247 за заявою ОСОБА_8 від 14.03.2025 року, за правовою кваліфікацією ч.4 ст.185 КК України, з фабулою про те, що 14.03.2025 біля 22.00год невідома особа шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно здійснила крадіжку належного заявнику мобвльного телефонумарки «Redmi 12 C» синього кольору, який перебував біля подвір'я розташованого за адресою АДРЕСА_2 , матеріальний збиток близько 3500 грн. (а.к.п.61);
- постанова слідчого від 15.03.2025 року про визнання предмету речовим доказом та залученням його до матеріалів крмінального провадженння від 15.03.2025 року, відповідно до якої мобільний телефон марки «Redmi 12 C» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.к.п.61-62)
- протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 26.05.2025 року згідно якого ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали слідчого судді від 16.05.2025 року (а.к.п. 68-70);
- ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.05.2025 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з одночасним визначенням застави (а.к.п.71-72);
- постановою керівника Роздільнянської окружної прокуратури від 05.06.2025 про продовження строку досудового розслідування (а.к.п.73-75);
- ухвалою лідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.06.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 (а.к.п.76-77);
- листом в.о. начальника ВС ДУ "Одеський слідчий ізолятор" від 26.06.2025 року, яким повідомлено, що 25.06.2025 року з ДУ "Одеський слідчий ізолятор" звільнений з під варти під заставу в сумі 65 560 грн. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали суду від 06.06.2025 року (а.к.п78).
Відтак, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред'явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушеня, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п.81), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.к.п.80), раніше не судимого (а.к.п.79)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення при середньому рівні безпеки для суспільства ( у тому числі для окремих осіб), орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування п.1,2ч.1,п.2ч.3ст. 76 КК України:- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. ( а.к.п.56-60)
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.03.2025 року був накладений арешт на тимчасове вилучене майно, а саме; мобільний телефон марки «Redmi 12 C» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 який видав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який було вилучено за результатами проведення огляду та поміщено до спец пакету WAR2056488..( а.к.п.63-66)
У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Суд вважає, що арешт, накладений на тимчасове вилучене майно підлягає скасуванню.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.100, 349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 4 ст.185КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'тяь) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Залишити відносно засудженого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.03.2025 року на тимчасове вилучене майно, саме; мобільний телефон марки «Redmi 12 C» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 який видав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який було вилучено за результатами проведення огляду та поміщено до спец пакету WAR2056488.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Redmi 12 C» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ,, який зберігається в кімнаті речових доказів Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, згідно квитанції №25 (а.к.п.67), після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1