Справа № 734/2271/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/779/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
14 жовтня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Шелудька Є.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Шелудька Є.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 02 травня 2025 року о 08 год. 55 хв. на трасі М-01, 77 км 400 м, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився в лікарні у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 6 від 02 травня 2025 року.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Шелудько Є.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його довірителя події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об'єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи. На думку апелянта, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була порушена. Стверджує, що із протоколу про адмінправопорушення не вбачається, що у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Вказує, що визначення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові, однак, в лікарні проведено огляд на приладі, який вимірює рівень алкоголю в повітрі, а висновок щодо результатів медичного огляду не містить відомостей про встановлений розмір вмісту алкоголю в крові. Акт медичного огляду, де було б зазначено кількісний показник (проміле) до висновку не доданий. При цьому, зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про результати токсикологічного дослідження біологічних зразків у ОСОБА_1 . Окрім цього, акцентує увагу на тому, що його підзахисний має незадовільний стан свого здоров'я та взагалі не вживає алкоголь, а тому вважає, що місцевий суд прийняв передчасне рішення, яким притягнув його до адмінвідповідальності за обставин наведених у протоколі про адмінправопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника (в режимі відеоконференції), які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 317801 від 02.05.2025 року, ОСОБА_1 02 травня 2025 року о 08 год. 55 хв. на трасі М-01, 77 км 400 м, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився в лікарні у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 6 від 02 травня 2025 року (а.с.11).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 6 від 02.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на момент огляду перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.6).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи працівників поліції.
В матеріалах справи наявні диски з відеозаписами події, яка мала місце 02 травня 2025 року за участю ОСОБА_1 (а.с.12), зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається, що водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння і останній погодився пройти огляд саме у закладі охорони здоров'я, де було встановлено, що він на момент огляду перебуває у стані алкогольного сп'ягніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що лікарем наркологом допущено порушення порядку огляду на стан сп'яніння, оскільки у ОСОБА_1 не були відібрані біологічні зразки природного середовища, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки жодна норма чинного законодавства не містить такого обов'язку.
За приписами п. 3 розділу III Інструкції , метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Пунктами розділу ІІІ Інструкції також унормовано, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок дорожньо транспортної пригоди перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Таким чином, у апеляційного суду відсутні правові підстави ставити під сумнів медичний висновок лікаря нарколога про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння.
Щодо доводів апелянта про відсутність ознак алкогольного сп'яніння у протоколі про адміністративне правопорушення, які були виявленні уповноваженими особами у ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Як убачається з відеозаписів, у працівника поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, та які також були озвучені водію під час спілкування з ним.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, а тому у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно. При цьому, кваліфікуючою ознакою є саме факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначено у протоколі про адмінправопорушення від 02.05.2025 року, тому його фабула повністю відповідає змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
У пункті 3 вказаного Порядку зазначено, що огляд проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з
використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);
- лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 6 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (пункт 10 Порядку).
Зі змісту вказаних норм слідує певний законний алгоритм дій поліцейського: у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння поліцейський спочатку пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія із результатами проведеного огляду він направляється до закладу охорони здоров'я для проведення огляду.
У пункті 13 Порядку зазначено, що лікар, який проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Тобто, встановивши за результатами проведеного огляду в закладі охорони здоров'я факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, поліцейський на законних підставах склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник зазначає про те, що пунктом 7 розділу ІІ Інструкції передбачено, що визначення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Однак, в лікарні проведено огляд на приладі, який вимірює рівень алкоголю в повітрі.
Так, у пункті 7 цього розділу зазначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Розділ ІІ вказаної Інструкції стосується процедури проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння, тоді як в даному випадку огляд проводився лікарем закладу охорони здоров'я.
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я регламентований розділом ІІІ Інструкції, яким визначено, що за результатами огляду на стан сп'яніння встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського.
Вказаний розділ не містить обов'язку зазначати у висновку кількісний показник, а лише повинен містити вказівку про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.
Пунктом 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01 травня 1971 року зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Із вказаного слідує, що алкотестер - це прилад, який використовується, щоб визначити рівень алкоголю в крові у особи, тобто, прилад, який допомагає визначити кількість концентрації алкоголю в крові людини шляхом аналізу видихуваного повітря, а тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.
Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, у разі незгоди з результатами проведеного огляду, пройти такий огляд в порядку самозвернення, чого ним зроблено не було.
В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 .
Огляд останнього на стан алкогольного сп'яніння проводився в медичній установі, яка входить до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 не наполягав на проходженні огляду в іншому медичному закладі, чи мав сумніви у професійності та кваліфікації лікаря.
Також, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 або його захисник звертались зі скаргами до керівництва медичної установи на дії медичних працівників щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та заповнення медичних документів, а також до правоохоронних органів з відповідною заявою чи скаргою про перевищення лікарем своїх службових повноважень, що свідчить про належно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп'яніння
Вказаний висновок складений працівником закладу охорони здоров'я - лікарем, із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, є логічним та послідовним, підписаний лікарем.
Висновок огляду є категоричним та не допускає будь-якого іншого тлумачення.
Необхідно зазначити, що лікар при проведенні огляду користується спеціальними знаннями, проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, та несе правову відповідальність за правильність свого висновку, що свідчить про обґрунтованість вказаного висновку та можливість його використання в якості допустимого доказу.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 та його захисник не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять.
Іншим твердженням апелянта, вже було надано належну оцінку місцевим судом, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає їх такими, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Шелудька Є.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач