Номер провадження: 33/813/1624/25
Номер справи місцевого суду: 504/2321/24
Головуючий у першій інстанції Литвинюк А. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
13.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Чайки Вадима Олександровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір».
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали з УПП в Одеській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи встановлено, що 06.05.2024 року о 10:38 год ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 на 21 км. + 700 м автодороги М-14 в Одеському районі Одеської області з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
За вказаним фактом співробітниками поліції відносно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №852685 від 06.05.2024 року за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне дослідження доказів, просить оскаржувану постанову скасувати (змінити) частково, виключивши з резолютивної частини “застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік». Розгляд просить проводити без без його участі. Також, разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вмотивовано тим, що відповідно до витягу з наказу № 148 від 13.06.2022 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ВЧ НОМЕР_2 , і через проходження служби не мав можливості особисто отримати та оскаржити постанову. Апеляційні скарги які подані адвокатом, апеляційною інстанцією ули повернуті. ОСОБА_1 просить врахувати, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 07.10.2023, неодноразово відзначався грамотами та нагородами. Також, просить врахувати той факт, що під час проходження служби, заборонено користуватися телефонами, що і унеможливило своєчасно оскаржити постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять факту керування ним транспортним засобом, а також не доведено факт його наркотичного сп'яніння.
Звертається увага на те, що під час спілкування з офіцером, до початку відеозапису, апелянт повідомляв, що є діючим військовослужбовцем і запропонував викликати на місце зупинки представників військової служби правопорядку та керівництво військової частини, оскільки вважав, що саме вони повинні вирішувати питання про складання будь-яких протоколів щодо можливого правопорушення, і саме з цієї причини він неумисно відмовився від проходження огляду. Між тим, апелянт не наполягає на врахуванні зазначених недоліків, а вважає, що в даній ситуації яка виникла можливо застосування штрафу без позбавлення права управління транспортним засобом. Апелянтом наголошується, що усвідомлюючи свою відповідальність за відмову в проходженні огляду, він бажає сплатити штраф і у подальшому не вчиняти будь-яких порушень Законів України.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Чайка В.О. підтримав доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку просив їх задовольнити, та не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, суд приходить до наступного висновку.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За загальним правилом статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вже звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою, через своїх захисників, але скарги були повернуті з процесуальних підстав.
Повернення апеляційної скарги не позбавило апелянта права повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому частиною 3 статті 294 КУпАП.
Тому, повторно ОСОБА_1 вже особисто подав апеляційну скаргу.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, пропущений апелянтом апеляційний строк підлягає поновленню для забезпечення доступу особи до правосуддя в умовах воєнного стану.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту ПДР України є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того перебував водій у стані сп'яніння чи ні.
При цьому, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надані та судом досліджені в ході судового розгляду справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №852685 від 06.05.2024; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.05.2024; довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримано посвідчення водія серії НОМЕР_4 ; довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозапис події який додано до матеріалів справи.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Водночас у справі, що розглядається, на переконання апеляційного суду, наявні підстави для врахування доводів про пом'якшення покарання та для зміни оскаржуваного рішення щодо призначеного стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст.1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
В п.2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адмінвідповідальності, зазначив, що: - « адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до адмінвідповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз.1 п.п.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010);
- « суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз.1 п.п.2.5 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).
В п.3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб'єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
З огляду на наведені у рішенні Конституційного Суду України висновки, апеляційний суд вважає доречним врахування принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи та необхідність не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Так, під час підготовки до апеляційного розгляду та в ході судового засідання, встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, бере безпосередню участь у виконанні бойових завдань і керування транспортним засобом є обов'язковою умовою ефективного виконання його завдань, зокрема транспортування засобів зв'язку, логістичного забезпечення підрозділів, доставки гуманітарної допомоги та іншої діяльності, що прямо сприяє обороноздатності держави.
Викладене підтверджується клопотанням ГО “Чорноморська Січ», витягом з наказу командира ВЧ, витягом із бойового наказу командира ВЧ, службовою характеристикою.
Апеляційний суд констатує, що дії водія не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, обставини, які б обтяжували відповідальність правопорушника, відсутні.
Чинними нормами ст. 130 КУпАП передбачено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 21.01.2011 р. у справі «Корнєв та Карпенко проти України» адміністративні правопорушення, закріплені норми КУпАП, за які передбачена відповідальність у виді позбавлення певних прав, не є незначними, у зв'язку з чим вони відносяться до норм, які регулюються кримінальним законодавством і таким, що вимагає застосування всіх гарантій статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що КУпАП прийнятий Верховною Радою УРСР 07.12.1984 року і він не включає поняття призначення стягнення нижче, передбаченого статтею КУпАП, то в даному випадку відповідно до ст. 7 КУпАП суд вважає за можливе застосувати норми статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і призначити стягнення більш м'яке, ніж передбачене санкцією статті 130 КУпАП.
З врахуванням наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, вважаю, що позбавлення права керування транспортними засобами буде непропорційним стягненням, яке унеможливить виконання ним своїх посадових обов'язків, відтак ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу.
Крім цього, таке стягнення буде дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.08.2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення, - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови суду першої інстанції рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вважати ОСОБА_1 таким, на якого накладено за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов