Номер провадження: 22-ц/813/5785/25
Справа № 521/12829/24
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2025 року у складі судді Мазун І.А.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд виселити відповідача із займаного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на адресу Хаджибейської районної адміністрації надійшов лист юридичного департаменту Одеської міської ради, щодо вирішення питання стосовно майна, яке було визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади міста Одеси, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час зазначена квартира є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 224399086 від 17.09.2020. 18.06.2024 ОСОБА_1 отримав припис Хаджибейської районної адміністрації щодо звільнення квартири кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується його підписом щодо отримання. В даному приписі було запропоновано в 15 денний строк звільнити квартиру. Однак, відповідачем до теперішнього часу добровільно не були виконані умови припису, що є порушенням норм чинного законодавства. Вищезазначені обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2025 року позовну заяву Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено: виселено ОСОБА_1 із займаного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 самовільно зайнята квартира, оскільки підставою для його реєстрації та проживання у вказаній квартирі було свідоцтво про право на спадщину, яке судом було скасовано, тому підстави для подальшого проживання відповідача у спірній квартирні відсутні, а його проживання порушує право власності та інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, у зв'язку із чим існують всі правові підстави щодо задоволення даного позову та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції, жодним чином не було взято до уваги та не надано оцінки доказам, наявних в матеріалах справи, які підтверджують, що відповідач проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю. З 2007 року, ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_1 та іншого місця мешкання не має.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, посилаючись на її необґрунтованість просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, а рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2025 року залишити без змін, оскільки судом першої інстанції були досліджені всі докази, які містилися у справі.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 25.09.2025 з'явився представник Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради - Сєміног Л.В.
Скаржник ОСОБА_1 до суду не з'явився, від його представника - адвоката Уренчука А.С. 24.09.2025 надійшла до суду заява, у якій останній просить суд провести розгляд апеляційної скарги без його участі.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєструвався в квартирі АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 3-1140 та видане ОСОБА_1 28.07.2017 року державним нотаріусом Сьомої одеської державною нотаріальною контори Михальовою Л.І.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2018 по справі № 521/2077/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024, позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, третя особа - Державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальова Л.І. - задоволено: визнано спадщину після смерті ОСОБА_2 , що складається з однокімнатної квартири загальною площею - 36,5 кв.м., житловою площею - 18,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та однокімнатної квартири загальною площею - 33,6 кв.м., житловою площею - 21,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 відумерлою; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , яке зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 3-1140 та видане ОСОБА_1 28.07.2017 державним нотаріусом Сьомої одеської державною нотаріальною контори Михальовою Л.І.; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 , яке зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 3-1596 та видане ОСОБА_1 27.09.2017 державним нотаріусом Сьомої одеської державною нотаріальною контори Михальовою Л.І.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором - державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. від 28.07.2017, індексний номер рішення: 36361132, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 . IПH 2392014190; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором - державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.I. від 27.09.2017, індексний номер рішення: 37303798, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 , IПH 2392014190.
Також встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2020 у справі №521/12159/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2025, позов Одеської міської ради про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691). Також встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання ним законної сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення за ОСОБА_1 права власності вищевказану на квартиру, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальна громада міста безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування, керує майном, що знаходиться в комунальній власності.
Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на житловий фонд. До виняткової компетенції органів місцевого самоврядування відносяться правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню об'єктами комунальної власності.
Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Відповідно до статті 18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Так, відповідно до п. 1.1 Положення про Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.07.2023 за № 1283-VIII, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Хаджибейського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до п. 2.4 Положення про Хаджибейську районну адміністрацію, районна адміністрація виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством.
Згідно п. 2.6 вищевказаного Положення, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради у межах повноважень, визначених радою та виконкомом, здійснює управління комунальною власністю (підприємствами, житловим фондом), розташованою на території району та здійснює функції уповноваженого органу з управління неприватизованим житлом.
Розпорядженням міського голови №816 від 15.09.2021 затверджено Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств та установ Одеської міської ради з питань визнання спадщини відумерлою.
На виконання вимог вказаного Порядку, Юридичним департаментом Одеської міської ради на адресу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради листом від 24.09.2020 № 2178 вих. направлено копію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2020 по справі № 521/12159/19, витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.09.2020 № 224399086 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для вирішення питання щодо подальшого управління майном визнаним відумерлою спадщиною та переданим у власність територіальної громади міста Одеси (а.с. 8).
Пунктом 4 Порядку визначено виконання судових рішень, облік та використання майна. Відповідно до п.п. 4.3 Порядку районна адміністрація у разі безпідставного зайняття об'єкта сторонніми особами, у встановленому законодавством порядку вирішує питання щодо їх виселення.
Відповідно до інформаційної довідки з Державної реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 224399086 від 17 вересня 2020 року, власником квартири АДРЕСА_2 , є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради. Підставою для державної реєстрації є рішення суду, серія та номер: 521/12159/19, виданий 14.07.2020, видавник: Малиновський районний суд м. Одеси (а.с. 9).
18.06.2024 ОСОБА_1 отримав припис Хаджибейської районної адміністрації щодо звільнення квартири кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується його підписом щодо отримання. В даному приписі було запропоновано в 15 денний строк звільнити квартиру (а.с. 7).
Однак відповідачем до теперішнього часу добровільно не були виконані умови припису, що є порушенням норм чинного законодавства.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради.
Так,відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно з ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Статтею 1277 ЦК України та статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить до комунальної власності територіальної громади (рухоме майно - за місцем відкриття спадщини, нерухоме майно - за місцем його знаходження).
Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.
Разом з тим у даному випадку власником нерухомого майна є орган місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції, жодним чином не було взято до уваги та не надано оцінки доказам, наявних в матеріалах справи, які підтверджують, що відповідач проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю.
Проте вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими та безпідставними, оскільки як встановлено судом рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2018 у справі № 521/2077/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024, визнано спадщину після смерті ОСОБА_2 відумерлою, визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_1 на квартири АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_4 . У подальшому рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.07.2020 у справі № 521/12159/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2025, витребувано квартиру АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, питання щодо правових підстав володіння ОСОБА_1 спірною квартирою, а також питання про наявність чи відсутність у нього статусу спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , вже були предметом судового розгляду та вирішені судами, рішення яких набрало законної сили.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не врахував рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.04.2017 про встановлення факту проживання однією сім'єю, також є безпідставним, оскільки це рішення не породжувало прав на спадкування, а лише мало допоміжне значення для нотаріального оформлення спадщини. Надалі, у межах судового спору №521/2077/18, судом було перевірено наявність підстав для видачі свідоцтва про спадщину і визнано його виданим без належних правових підстав. Отже, суди попередніх інстанцій встановили відсутність у ОСОБА_1 правових підстав на квартиру АДРЕСА_5 , а сама спадщина визнана відумерлою і перейшла у власність територіальної громади м. Одеси.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.10.2025
Головуючий
Судді: