14.10.25
22-ц/812/1564/25
Провадження № 22-ц/812/1564/25 Суддя першої інстанції Яворський С.Й.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 485/688/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Крамаренко Т.В., Самчишиної Н.В.,
при секретарі судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року, повне судове рішення складено 26 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Яворського С.Й., в залі судового засідання в м. Снігурівка, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога - Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,
14 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнив в подальшому, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт») про розірвання договору оренди землі від 15 травня 2012 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4825783700:02:000:0104 та стягнення 34594.65 грн заборгованості зі сплати орендної плати.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 15 травня 2012 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Південь» (далі - ТОВ «Райз-Південь») укладено договір оренди землі, за яким позивачем передано вказаному товариству в оренду земельну ділянку із кадастровим номером 4825783700:02:000:0104 загальною площею 5,4 га розташованої в межах території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Павлівська сільська рада Снігурівського району) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В подальшому, 30 січня 2018 року між позивачем, ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду № 3500111 до Договору оренди землі. Згідно вказаної додаткової угоди зі згоди орендодавця, орендар ТОВ «Райз-Південь» передає, а новий орендар - ТОВ «ЮТС-Агропродукт» приймає на себе права та обов'язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати, позивач просив розірвати договір оренди та стягнути з «ЮТС-Агропродукт» орендну плату за 2022-2024 роки у розмірі 34 594.65 грн.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2025 року залучено до участі у справі співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» (далі - ТОВ «Перемога -Плюс»).
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року позов задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі від 15 травня 2012 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Південь» (новий орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди від 30 січня 2018 року № 3500111, зареєстрований у ДРРП 06 квітня 2018 року, номер запису про інше речове право 25699004, орендар відповідно до Договору №1704/25-21 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 17 квітня 2025 року - ТОВ «Перемога-Плюс», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825783700:02:000:0104.
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 12 434,19 грн, що складається з заборгованості за 2023 рік в сумі 5 865,18 грн та за 2024 рік в сумі 6 569,01 грн.
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1 647,23 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять будь-яких доказів неналежного виконання відповідачем даного договору до 2022 року. Відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території, яка, в період з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, в 2022 році орендар не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи відзиву щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Між тим, відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023 та 2024 роки.
Зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, за Договором оренди земельної ділянки, який укладений між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, суд дійшов висновку про необхідність розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.
Не погодившись з рішення суду в частині задоволених позовних вимог, ТОВ «ЮТС «Агропродукт» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, посилаючись на систематичну несплату орендної плати як на підставу для розірвання договору, не враховує об'єктивну неможливість виконання цього зобов'язання відповідачем у період тимчасової окупації та активних бойових дій, а також потенційне замінування земельної ділянки та загрозу життю працівників Товариства.
Частина 6 статті 762 ЦК України прямо передбачає звільнення від орендної плати у таких випадках.
Чинне податкове законодавство також звільняє від плати за землю на таких територіях протягом певного періоду воєнного стану.
Відсутність сплати орендної плати відповідачем у період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які він не відповідає.
Це унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період.
Товариство не відмовляється від своїх зобов'язань, але наголошує на неможливості їх виконання у період тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до моменту повного розмінування земельної ділянки, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили. З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,70 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район с/рада Павлівська, кадастровий номер 4825783700:02:000:0104, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ № 832147 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 120505419.
15 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз- Південь» укладено Договір оренди землі (далі Договір), згідно із яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку 4825783700:02:000:0104, площею 2,70 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (на сьогодні село Павлівка входить до складу Снігурівської міської громади Баштанвського району Миколаївської області)
30 січня 2018 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» була укладена додаткова угода № 3500111 до Договору оренди землі за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Додаткової угоди від 30 січня 2018 року, Орендодавець надає а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,70 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.
Пункт 2.4. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 72 859 грн 54 коп.
Пункт 3.1. Договір укладено строком до 29 грудня 2027 року.
Пункт4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7 285 (сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 95 коп. за рік оренди.
Пункт 4.2. Із цієї суми Орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.
Пункт 4.5. Орендна плата вноситься Орендарем у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
Відповідно до пункту 12.3. дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із пунктом 12.4. розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Пунктами 41, 42 Договору оренди землі та пунктами 13.1, 13.2 Додаткової угоди сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пункт "д" частини 1 статті 141 ЗК України передбачає, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20.
Згідно із частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (часина 1 статті 76 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається, відповідач не заперечував факту несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами Договору, але причиною такого зазначав неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв'язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 року, а в подальшому - через забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами. Орендована земельна ділянка розташована на території Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області.
Так, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
З початку 2014 року мала місце збройна агресія Російської Федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», «;Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо (постанова Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).
Після введення на території країни воєнного стану Торгово-промисловою палатою України на своєму офіційному сайті розміщено загальний офіційний лист, для всіх кого це стосується, від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України.
У листі Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
07 жовтня 2022 року Миколаївська обласна рада прийняла рішення № 9 «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», яким визнала обставини, що склалися на території Миколаївської області у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення.
До переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, включені юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими товаровиробниками та місцезнаходження яких станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано у межах території Миколаївської області.
За наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівська міська територіальна громада, в межах якої розташована земельна ділянка позивача, віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період з 4 березня по 11 листопада 2022 року.
Наступним наказом Міністерства розвитку громад і територій України № 376 від 28 лютого 2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівську місцеву територіальну громаду після деокупації, починаючи з 11 листопада 2022 року, віднесено до територій, на яких можливим є ведення бойових дій.
Пунктами 41, 42 Договору оренди землі та пунктами 13.1, 13.2 Додаткової угоди сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21».
Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 зазначено, що норма частини 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Підпунктом 3 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану.
Обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Той факт, що ТПП України у листі від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 сертифікат ТПП України не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП України, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП України, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Є загальновідомою та не потребує доказування, що територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, де розташована спірна земельна ділянка, з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Ця обставина не заперечувалась сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 7 червня 2024 року «Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами» затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якому відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС).
За даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/), територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачу, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Відповідно до частини 283-1.2. статті 283-1 Податкового Кодексу України період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Враховуючи, що територія Снігурівської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться передана позивачем у користування земельна ділянка, як встановив суд, перебувала у тимчасовій окупації по 11 листопада 2022 року, відлік періоду визнання цієї території забрудненою вибухонебезпечними предметами почався з 01 грудня 2022 року.
Акт про обстеження земельної ділянки, що знаходиться в оренді відповідача, операторами протимінної діяльності та визнання її придатною для використання відсутній.
Проаналізувавши наведені обставини та норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає встановленим, що територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, в період 2023-2024 років віднесена до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що виключає її безпечне використання ТОВ «ЮТС- Агропродукт» як орендарем для отримання сільськогосподарської продукції.
Враховуючи наведене та встановлені колегією суддів обставини справи, слід визначити, що земельна ділянка, яка знаходиться в межах громади, що визнана як місце забруднення чи імовірного забруднення вибухонебезпечними предметами, не могла бути використана ТОВ «ЮТС- Агропродукт» за умовами договору оренди та додаткового договору до нього в період 2023-2024 років, внаслідок чого ТОВ «ЮТС- Агропродукт» як орендар майна звільняється від орендної плати за цей час, як з підстав, визначених законом, так і за умовами договору оренди, які узгоджені його сторонами.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що у ТОВ «ЮТС- Агропродукт» відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, оскільки орендар не міг користуватися у цей час орендованим майном із незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з тим, що після деокупації 11 листопада 2022 року територія, на якій розташована спірна земельна ділянка, є територією, ймовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами, тому орендар не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.
Такі обставини з урахуванням положень частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати позивачці за 2023- 2024 роки, а також виключає застосування до нього наслідків несплати орендної плати у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки невиконання обов'язків орендарем відбулося не з вини останнього, а через настання обставин, що перешкоджають використанню орендованої земельної ділянки за призначенням.
За такого доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати за 2023-2024 року, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, а тому апеляційний судом не перевірялось.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині скасовано з ухваленням нового про відмову у позові, наявні підстави для зміни апеляційним судом проведеного розподілу судових витрат та проведення розподілу судових витрат за розгляд справи в апеляційній інстанції.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у зв'язку із відмовою у позові, відсутні підстави для стягнення на користь позивача сплаченого ним за подання позовної заяви судового збору.
При зверненні з апеляційною скаргою відповідач сплатив 2 906 грн 88 грн. судового збору.
Апеляційна скарга задоволена, тому з урахуванням того, що апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції, то з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачений ним судовий збору - 2 906 грн 88 коп.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» задовольнити.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за 2023, 2024 роки та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі від 15 травня 2012 року та додаткової угоди до нього від 30 січня 2018 року № 3500111 та стягнення орендної плати за землю за 2023, 2024 роки, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» 2 906 грн 88 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.В. Крамаренко
Н.В. Самчишина
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року