Справа № 127/38358/24
Провадження № 22-ц/801/1994/2025
Категорія: 19
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Копаничук С. Г.
02 жовтня 2025 рокуСправа № 127/38358/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вінницька міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Федчишена С. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії. Зазначав, що згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2004р. ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив цілісний майновий комплекс до складу якого входять: житловий будинок, літ. «А», площею 304,6кв.м., готель-їдальня з прибудовами «Б», загальною площею 733,3кв.м., коптильня «Г», площею 62,7кв.м., туалет «У», погріб з шиєю «Д», огорожі №1-№3, трансформаторна підстанція №4, артезіанська свердловина №5, башта Рожновського №6, громовідвідні вежі №7-№8 газопровід «І» , водопровід II. Також у п. 17 договору зазначено, що згідно довідки №466 виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради від 22.10.2004 р. земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 км. виділена в користування гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель (цілісного майнового комплексу), площею 4,00га. Продавець зобов'язаний сприяти покупцю в переоформленні права на земельну ділянку, на якій розташований відчужуваний за цим договором цілісного майнового комплексу. Право власності на цілісний майновий комплекс за позивачем було зареєстровано 07.12.2004р. КП ВООБТІ. В 2011році було розроблено обґрунтування розташування придорожнього комплексу ,на якому також планується перспективне будівництво об'єктів, необхідних для повноцінного функціонування цілісного майнового комплексу на земельній ділянці, орієнтовною площею 4,00га та розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №254 від 23.05.2011р. надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4га під будівлями та спорудами, що належать гр. ОСОБА_1 на праві власності за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 для обслуговування готельно - сервісного комплексу. Однак, 05.09.2017 році з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявилось, що частина земельної ділянки, необхідної для обслуговування цілісного майнового комплексу ,увійшла до земельної ділянки ,наданої для фермерського господарства ОСОБА_3 ,загальною площею 4,9038га, яка перебуває в даний час у його власності, і який 24.12.2013р. отримав свідоцтво про право власності ,серії НОМЕР_1 , видане державним реєстратором Вінницького районного управління юстиції Бадюк О.В. згідно рішення індексний №9353432 від 21.12.2013р. Також ділянка вже внесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягами від 05.09.2017р. Підставою для отримання вказаного свідоцтва став наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №ВН/0520681'000:01:001/00001472 від 25.11.2013 року.
Вінницьким районним судом Вінницької області розглядалась справа №128/2924/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності останнього та визнання за позивачем прав власності на земельну ділянку. У вказаній справі проводилась земельно-технічна та будівельна-технічна експертиза. У висновку експертизи №4188/4189/19-21 від 28.11.2019 року експертом КНДІСЕ надано найменш обтяжливий варіант встановлення площі та конфігурації меж земельної ділянки ,необхідної для обслуговування цілісного майнового комплексу, належного ОСОБА_1 з якого вбачається, що частина земельної ділянки, що була передана оскаржуваним наказом у власність ОСОБА_3 ,необхідна для обслуговування цілісного майнового комплексу належного ОСОБА_1 . Так, Верховний суд у постанові від 29.09.2021р. у справі №128/2924/17 виклав правові висновки щодо застосування норм права у правовідносинах, що виникли для захисту ОСОБА_1 своїх прав ,як власника нерухомого майна.
У проваджені суду Вінницького районного суду перебувала цивільна справа №128/446/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та припинення речового права. У позовних вимогах позивач ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №ВН/0520681000:01:001/00001472 від 25.11.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та припинити право власності останнього на земельну ділянку, площею 4,9038га., кадастровий № 052068100010010410, розташовану на території Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 09.09.2022р. у задоволені позову було відмовлено, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 01.12.2022р. вказане рішення Вінницького районного суду від 09.09.2022р. було скасовано ,ухвалено нове рішення ,яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 25.11.2013 року №ВН/0520681000:01:001/00001472 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 та припинено ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 2,0310га кадастровий №052068100010010410, розташовану на території Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту.
Ухвалою Верховного суду від 04.07.2023р. касаційну скаргу ОСОБА_3 було визнано неподаною та повернуто скаржнику.
На виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 01.12.2022р. було виготовлено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки належної ОСОБА_3 (кадастровий №0520681000:01:001:0410) і в результаті поділу утворено дві земельні ділянки ,кадастровий № 0520681000:01:008:0068 ,площею 2,8728га (що залишається у власності ОСОБА_3 ) та кадастровий№ 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га , необхідну для обслуговування належного ОСОБА_1 цілісного майнового комплексу, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру та довідкою головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області.
Дане рішення суду у справі 128/446/20 від 01.12.2022 року було виконано в повному обсязі і Вінницька міська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий №0520681000:01:008:0069, площею 2,0310 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 02.07.2024 року та викопіюванням від 13.08.2024 року. Після реєстрації права комунальної власності ОСОБА_1 було замовлено містобудівне обґрунтування меж і площі земельної ділянки необхідної для обслуговування належного йому цілісного майнового комплексу і подано вказані документи на адресу відповідача для прийняття відповідного рішення.
10.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради з заявою, в якій просив розглянути на черговій сесії Вінницької міської ради питання щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,1га для будівництва і обслуговування готельно-сервісного комплексу за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий№ 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки ,площею 2,0628га.
Рішенням 50 сесії 8 скликання Вінницької міської ради №2538 від 25.10.2024 року було відмовлено в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з підстав розташування частини земельної ділянки в межах червоних ліній дороги, зелених насаджень загального користування, санітарної зони, відсутністю на сформованій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна.
ОСОБА_1 являється власником цілісного майнового комплексу і до поданої заяви додав висновок судової земельно-технічної експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ, яким визначено площу ділянки , необхідну для обслуговування об'єкту нерухомого майна належного ОСОБА_1 . Вказаний висновок став підставою для прийняття вищенаведених судових рішень про скасування правовстановлюючих документів та припинення державними реєстраторами прав ОСОБА_3 на земельну ділянку та, відповідно, реєстрацію прав на земельну ділянку за Вінницькою міською радою, в адміністративних межах якої і знаходиться вказана земельна ділянка(а.с.32-49)
Виходячи із того, що Вінницька міська рада безпідставно ,посилаючись на те, що заява ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 134 ЗК України ( яка стосується викупу вільних земельних ділянок ,а він звертався щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою, де відповідні обмеження відсутні), не дотрималась принципу «належного урядування» і хоча обізнана із судовими рішеннями та висновком експертизи ,знову як ОСОБА_3 ,не визнає майнові права на земельну ділянку позивача, просив визнати незаконним та скасувати рішення 50 сесії 8 скликання Вінницької міської ради Вінницької області №2538 від 25.10.2024р. «Про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Зобов'язати Вінницьку міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,1га , з урахуванням правових висновків викладених у рішенні для обслуговування існуючого готельно-сервісного комплексу за рахунок земельної ділянки комунальної власності кадастровий № 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га, та за рахунок реформованої земельної ділянки, площею 2,0628га.
10.04.2025 року представник позивача надав суду заяву про зміну предмету позову у якій зазначив, що з метою реалізації його права на набуття прав на земельну ділянку необхідну для обслуговування своєї власності ,з урахуванням рішення Вінницької міської ради №2538 від 25.10.2024 року , ОСОБА_1 було замовлено висновок про єдині умови та обмеження використання земель ,визначених для містобудівних потреб (витяг з містобудівної документації), а також виготовлене нове містобудівне обгрунтування і подав його разом із заявою від 19.02.2025р. на розгляд Вінницької міської ради про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 2,1га - для розміщення закладів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення, площею 1,1244га - для розміщення логістичних центрів та площею 0,8756га - для громадського призначення.
Проте, виконавчий комітет Вінницької міської ради 21.03.2025р. повідомив ОСОБА_1 про те, що попереднє його звернення було вже розглянуто Вінницькою міською радою і підстав для повторного розгляду немає, хоча в попередньому зверненні йшлось про надання дозволу для інших потреб, адже вид використання в містобудівному обгрунтуванні було змінено.
Посилаючись на те ,що міська рада не дотрималась принципу «належного урядування», діяла непропорційно, не забезпечила розумного балансу між публічними і приватними інтересами особи, та на те, що її неправомірна бездіяльність привела до порушення його цивільних прав ,пов'язаних із реалізацією його майнових інтересів і визнання такої бездіяльності протиправною є способом захисту, спрямованим на відновлення речового права, просила визнати незаконною бездіяльність Вінницької міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 19.02.2025р. про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ,площею 4,1га за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий № 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки, площею 2,0628га. Зобов'язано Вінницьку міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,1га за рахунок земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 0520681000:01:008:0069 площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки площею 2,0628га з урахуванням правових висновків викладених у рішенні.
Ухвалою Вінницького міського суду від 07.05.2025 року заяву про зміну Горбуновим предмету позову прийнято до провадження суду. При цьому суд виходив з того, що вказаний предмет змінений позивачем в рамках захисту одних і тих же існуючих майнових прав на отримання земельної ділянки на якій знаходяться об'єкти власності позивача, для їх обслуговування.
Рішенням Вінницького міського суду від 09 липня 2025 року позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність Вінницької міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 19.02.2025р. про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ,площею 4,1га за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий № 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки, площею 2,0628га. Зобов'язано Вінницьку міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,1га за рахунок земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 0520681000:01:008:0069 площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки площею 2,0628га. з урахуванням правових висновків викладених у рішенні.
У апеляційній скарзі Вінницька міська рада просить зазначене рішення суду скасувати через неправильну оцінку судом доказів і невірно встановлені обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказала що суд не дав правової оцінки діям Вінницької міської ради при розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.02.2025 року з урахуванням приписів ЗУ «Про адміністративну процедуру», оскільки Вінницька міська рада вирішила клопотання позивача у формі ,що відповідає вимогам законодавства. Суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі ,оскільки вважає, що даний спір віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону не у повній мірі .
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2004р. ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив цілісний майновий комплекс до складу якого входять: житловий будинок літ. «А» площею 304,6кв.м., готель-їдальня з прибудовами «Б», загальною площею 733,3кв.м., коптильня «Г», площею площею 62,7кв.м., туалет «У», погріб з шиєю «Д», огорожі №1-№3 трансформаторна підстанція №4 артезіанська свердловина №5, башта Рожновського №6, громовідвідні вежі №7-№8 газопровід «І» , водопровід ІІ.
Також у п. 17 договору зазначено, що згідно довідки, виданої виконкомом Вінницько-Хутірської сільської ради №466 від 22.10.2004 року земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 км. виділена в користування гр.. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель (цілісного майнового комплексу) площею 4 га.
Продавець зобов'язаний сприяти покупцю в переоформленні права на земельну ділянку, на якій розташований відчужуваний за цим договором цілісного майнового комплексу.
Право власності на цілісний майновий комплекс було зареєстровано 07.12.2004р. КП ВООБТІ.
В 2011році на замовлення ОСОБА_1 було розроблено обґрунтування розташування придорожнього комплексу ,на якому планувалось перспективне будівництво об'єктів ,необхідних для повноцінного функціонування цілісного майнового комплексу на земельній ділянці, орієнтовною площею 4 га.
23.05.2011р. Вінницькою обласною державною адміністрацією видане розпорядження №254 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4га під будівлями та спорудами, що належать гр. ОСОБА_1 на праві власності за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 , для обслуговування готельно-сервісного комплексу.
05.09.2017 році позивачем було з'ясовано, що частина земельної ділянки, необхідної для обслуговування цілісного майнового комплексу, на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від №ВН/0520681000:01:001/00001472 від 25.11.2013 року була передана у власність фермерському господарству ОСОБА_3 , який 24.12.2013р. отримав свідоцтво про право власності , серії НОМЕР_1 . Також інформація про вказану земельну ділянку була внесена до Державного земельного кадастру.
Вінницьким районним судом Вінницької області розглядалась справа №128/2924/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності останнього та визнання за позивачем прав власності на земельну ділянку. У вказаній справі проводилась земельно-технічна та будівельна-технічна експертиза. У висновку експертизи №4188/4189/19-21 від 28.11.2019 року експертом КНДІСЕ надано найменш обтяжливий варіант встановлення площі та конфігурації меж земельної ділянки ,необхідної для обслуговування цілісного майнового комплексу, належного ОСОБА_1 з якого вбачається, що частина земельної ділянки, що була передана оскаржуваним наказом у власність ОСОБА_3 ,необхідна для обслуговування цілісного майнового комплексу належного ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 29.09.2021р. по справі №128/2924/17 виклав правові висновки щодо застосування норм права у правовідносинах, що виникли під час захисту ОСОБА_1 своїх прав ,як власника нерухомого майна.
У проваджені суду Вінницького районного суду перебувала цивільна справа №128/446/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та припинення речового права. У позовних вимогах позивач ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №ВН/0520681000:01:001/00001472 від 25.11.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та припинити право власності останнього на земельну ділянку, площею 4,9038га., кадастровий № 052068100010010410, розташовану на території Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 09.09.2022р. у задоволені позову було відмовлено, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 01.12.2022р. вказане рішення Вінницького районного суду від 09.09.2022р. скасовано ,ухвалено нове рішення ,яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 25.11.2013 року №ВН/0520681000:01:001/00001472 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 та припинено ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 2,0310га кадастровий №052068100010010410, розташовану на території Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту.
Ухвалою Верховного суду від 04.07.2023р. касаційну скаргу ОСОБА_3 було визнано неподаною та повернуто скаржнику.
На виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 01.12.2022р. ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки належної ОСОБА_3 (кадастровий №0520681000:01:001:0410) і в результаті поділу утворено дві земельні ділянки ,кадастровий № 0520681000:01:008:0068 ,площею 2,8728га (що залишається у власності ОСОБА_3 ) та кадастровий№ 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га , необхідну для обслуговування належного ОСОБА_1 цілісного майнового комплексу, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру та довідкою головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області.
Дане рішення суду у справі 128/446/20 від 01.12.2022 року було виконано в повному обсязі і Вінницька міська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий №0520681000:01:008:0069, площею 2,0310 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 02.07.2024 року та викопіюванням від 13.08.2024 року. Після реєстрації права комунальної власності, ОСОБА_1 було замовлено містобудівне обґрунтування меж і площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного йому цілісного майнового комплексу, і подано вказані документи на адресу відповідача для прийняття відповідного рішення.
10.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради з заявою, в якій просив розглянути на черговій сесії Вінницької міської ради питання щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,1га для будівництва і обслуговування готельно-сервісного комплексу за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий№ 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки ,площею 2,0628га.
До заяви Вінницькій міській раді ОСОБА_1 надав висновок судової земельно - технічної експертизи Вінницького відділення КНДІСЄ №4188/4189/19-21 ,яким визначена площа земельної ділянки , необхідна для обслуговування належного йому цілісного майнового комплексу ,що став підставою для прийняття вищенаведених судових рішень про скасування правовстановлюючих документів та припинення державними реєстраторами прав ОСОБА_3 на земельну ділянку та, відповідно, реєстрацію прав на земельну ділянку за Вінницькою міською радою, в адміністративних межах якої і знаходиться вказана земельна ділянка(а.с.32-49)
Рішенням 50 сесії 8 скликання Вінницької міської ради №2538 від 25.10.2024 року в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було відмовлено з підстав розташування частини земельної ділянки в межах червоних ліній дороги, зелених насаджень загального користування, санітарної зони, відсутністю на сформованій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна.
З врахуванням підстав відмови та з метою реалізації тих же інтересів на набуття прав на земельну ділянку , необхідну для обслуговування своєї власності, ОСОБА_1 замовив висновок про єдині умови та обмеження використання земель ,визначених для містобудівних потреб (витяг з містобудівної документації), а також виготовив нове містобудівне обгрунтування і подав його разом із заявою від 19.02.2025р. на розгляд Вінницької міської ради про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 4,1га в оренду за рахунок земельної ділянки комунальної власності , кадастровий №0520681000:01:008:0069, площею 2,0310 га та за рахунок несформованої земельної ділянки ,площею 2, 0628 га ,із них : площею 2,1 га - для розміщення закладів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, площею 1,1244га - для розміщення логістичних центрів складів та площею 0,8756га - для громадського призначення ( розміщення зелених насаджень)
Листом від 21.03.2025 року виконавчий комітет Вінницької міської ради, пославшись на те ,що згідно ЗУ «Про адміністративну процедуру» не підлягає розгляду заява, подана з того самого питання , повідомив ОСОБА_1 про те, що за попереднім його клопотанням Вінницькою міською радою прийнято рішення і у наданні дозволу відмовлено , повторне його клопотання розгляду не підлягає , хоча в попередньому зверненні йшлось про надання дозволу для інших потреб, адже вид використання в останньому містобудівному обгрунтуванні було змінено.(т.1 а.с.165)
Визнаючи незаконною бездіяльність Вінницької міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 19.02.2025 , що за змістом і доданими документами відрізнялась від попередньої заяви ,хоча й була направлена на реалізацію тих же за змістом майнових прав і інтересів , суд виходив із того, що незважаючи на підтвердження судовими рішеннями наявність майнового інтересу ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки ,необхідної для обслуговування належного йому на праві власності майна , за реалізацією якого ОСОБА_1 звертався до відповідача, Вінницька міська рада не дотримала принципу «належного урядування» в розумінні ЄСПЛ , діяла непропорційно, не забезпечила розумного балансу між публічними і приватними інтересами особи, та на те, що її неправомірна бездіяльність привела до порушення , пов'язаного із реалізацією його майнових прав і інтересів , визнання такої бездіяльності протиправною є способом захисту, спрямованим на їх відновлення.
Колегія суддів вважає, що суд у цій частині вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.
Доводи скарги про те, що висновки суду не відображають дійсних обставин справи ,є юезпідставними.
Так, матеріалами справи підтверджено ,що Вінницьким районним судом Вінницької області розглядалась справа №128/2924/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності останнього та визнання за позивачем прав власності на земельну ділянку.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 у цій справі №128/2924/17 виклав правові висновки щодо застосування норм права у правовідносинах, що виникли під час захисту ОСОБА_1 своїх прав ,як власника нерухомого майна, зокрема :
«Із виданої Вінницько-Хутірською сільською радою довідки від 13 жовтня 2004 року № 2420 випливає, що земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_1 була виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ,площею 4,00 га (цілісного майнового комплексу) ОСОБА_2 .. Земельна ділянка не приватизувалась і державний акт на право власності на неї не видавався (т. 1, а. с. 15).
Згідно з договором купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року ОСОБА_2 (продавець) продав, а ОСОБА_1 (покупець) купив цілісний майновий комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1 . У пункті 17 договору зазначено, що згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради від 22 жовтня 2004 року № 466, земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_1 , виділена в користування ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (цілісного майнового комплексу) площею 4,00 га. (т. 1, а. с. 14).
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).
Отже, відповідно до зазначених норм позивач ( ОСОБА_5 ) набув право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування набутого на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.»
Таким чином, встановлено наявність у ОСОБА_1 законних сподівань на реалізацію і оформлення майнового права на земельну ділянку у розмірі, необхідному для обслуговування набутого за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.
Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, згідно ч 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також у проваджені Вінницького районного суду перебувала цивільна справа №128/446/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області у якій позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №ВН/0520681000:01:001/00001472 від 25.11.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 та припинити Мельнику право власності на земельну ділянку, площею 4,9038га ,кадастровий №052068100010010410, розташовану на території Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 09.09.2022р. у задоволені позову було відмовлено, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 01.12.2022року зазначене рішення скасовано і ухвалено нове рішення ,яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №ВН/0520681000:01:001/00001472 від 25.11.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 та припинено ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку, площею 2,0310га, кадастровий №052068100010010410, розташовану на території Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 було замовлено виготовлення технічної документації щодо поділу належної ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер 0520681000:01:001:0410) і в результаті поділу утворено дві земельні ділянки кадастровий № 0520681000:01:008:0068, площею 2,8728га (що залишається у власності ОСОБА_3 ) та кадастровий № 0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га , необхідну для обслуговування належного ОСОБА_1 цілісного майнового комплексу ,що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру та довідкою головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Вінницька міська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий № 0520681000:01:008:0069,площею 2,0310 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 02.07.2024 року та викопіюванням від 13.08.2024 року.
Після реєстрації права комунальної власності, ОСОБА_1 було замовлено містобудівне обґрунтування меж і площі , необхідної йому для обслуговування земельної ділянки( серпень 2024 року) ,з якого вбачається ,що на земельній ділянці розміщено житловий будинок з вбудованим приміщенням кафе, готель, сауна, господарські будівлі і споруди, гаражі, погріб, коптильня, навіси, альтанки, громовідвідна вежа ,башта Рожновського, трансформаторна підстанція , артезіанська свердловина, вбиральня. Загальна площа земельної ділянки ,необхідної для обслуговування готельно - сервісного комплексу - 4,1 га, площа забудови земельної ділянки - 3165 кв. м.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав правової оцінки діям відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.02.2025 року , з урахуванням приписів ЗУ «Про адміністративну процедуру», який розцінює розгляд цього питання ,як повторного, не заслуговують на увагу , виходячи з наступного.
Як вбачається із відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради, остання у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 19.02.2025 року ,посилаючись на ст.ст.69,п.2 ч.1 ст.45 ЗУ «Про адміністративну процедуру» розцінила подану ним заяву до адміністративного органу від 19.02.2025 року, як повторну .
Однак ,з таким висновком погодитись не можна.
Згідно п.2 ч.1 ст.45 ЗУ України «Про адміністративну процедуру» не підлягає розгляду повторна заява (заява, подана до того самого адміністративного органу тим самим заявником з того самого питання), за умови що попередня заява була вирішена по суті, крім випадку зміни істотних для вирішення справи обставин (умов).
Як підтверджено матеріалами справи ,10.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради із заявою, у якій просив розглянути на черговій сесії Вінницької міської ради питання щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, площею 4,1га для будівництва і обслуговування готельно-сервісного комплексу за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий №0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки, площею 2,0628га.
Рішенням 50 сесії 8 скликання Вінницької міської ради №2538 від 25.10.2024 року в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 відмовлено з підстав розташування частини земельної ділянки в межах червоних ліній дороги, зелених насаджень загального користування, санітарної зони, відсутністю на сформованій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна.
Проте , зі схеми генерального плану ,експлікації будівель і споруд вбачається, що на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий №0520681000:01:008:0069, площею 2,0310га , під № 9 розташована належна позивачу свердловина. ( т.1 а.с.49,75,77)
З врахуванням підстав відмови та з метою реалізації тих же інтересів на набуття прав на земельну ділянку , необхідну для обслуговування своєї власності, ОСОБА_1 замовив у департаменті архітектури і містобудування Вінницької міської ради висновок про єдині умови та обмеження використання земель ,визначених для містобудівних потреб (витяг з містобудівної документації), що був наданий йому 22.11.2024 року , а також виготовив нове містобудівне обгрунтування від грудня 2024 року і подав його разом із заявою від 19.02.2025р. на розгляд Вінницької міської ради про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 4,1га в оренду за рахунок земельної ділянки комунальної власності , кадастровий №0520681000:01:008:0069, площею 2,0310 га та за рахунок несформованої земельної ділянки ,площею 2, 0628 га ,із них : площею 2,1 га - для розміщення закладів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, площею 1,1244га - для розміщення логістичних центрів складів та площею 0,8756га - для громадського призначення ( розміщення зелених насаджень) ( а.с.162)
При розробці містобудівного обґрунтування в грудні 2024році та подачі ОСОБА_1 на захист своїх майнових прав заяви від 19.02.2025 були враховані затверджена містобудівна документація і надані департаментом архітектури і містобудування Вінницької міської ради 22.11.2024 єдині умови та обмеження використання земель ,визначених для містобудівних потреб.
Проте, виконавчий комітет Вінницької міської ради на вказане уваги не звернув і листом від 21.03.2025р. повідомив ОСОБА_1 про те, що попереднє його звернення було вже розглянуто Вінницькою міською радою і підстав для повторного розгляду немає.
Разом із тим, у попередньому зверненні ОСОБА_1 містилось прохання щодо надання дозволу щодо складання проекту землеустрою двох земельних ділянок з цільовим використанням - для розміщення готельно - сервісного комплексу ,тоді як у заяві від 19.02.2025р. - про надання дозволу на складання проекту землеустрою - з деталізацією конкретних видів використання ,що враховує єдині умови та обмеження використання земель ,визначених для містобудівних потреб та на підставі нового містобудівного обгрунтування ,тобто , подана за зміни істотних для вирішення справи умов.
Отже , обидві заяви ОСОБА_1 хоча й стосуються реалізації одного і того ж за змістом майнового інтересу власника майнового комплексу на набуття в користування земельної ділянки у розмірі , необхідному для його обслуговування ,проте різняться за змістом, вимогами і доданими документами ,а саме - іншим видом використання землі ,іншим містобудівним обгрунтуванням, з врахуванням висновку про єдині умови та обмеження використання земель ,визначених для містобудівних потреб (витяг з містобудівної документації)
Тобто , заява від 19.02.2015 року хоча й стосується реалізації одного і того ж за змістом майнового інтересу ,проте не є повторною ,так як подана за зміни істотних для вирішення справи умов.
Тому доводи представника Вінницької міської ради про тотожність поданих ОСОБА_1 заяв та документів, є необґрунтованими ,а бездіяльність відповідача у розгляді його заяви від 19.02.2025 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою для реалізації визнаних за майнових прав на земельну ділянку - протиправною і такою, що не відповідає ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та порушує майнові права позивача .(Постанова ВС від 29.09.2021р. у справі №128/2924/17)
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У своїх рішеннях, зокрема, й у справах "Йорданова та інші проти Болгарії" та "Ліндхайм та інші проти Норвегії" Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади.
Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.
Обмеження позивача у реалізації його законних сподівань на набуття прав на земельну ділянку, має бути об'єктивно виправданим, обґрунтованим та справедливим.
Так, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Натомість у даному спорі відповідачем не дотримано принципу «належного урядування» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Так , ОСОБА_1 являється власником цілісного майнового комплексу. До поданої на розгляд Вінницької міської ради заяви було додано висновок судової земельно-технічної експертизи , виготовлений Вінницьким відділенням КНДІСЕ, яким визначено площу, необхідну для обслуговування об'єкту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 на праві власності. Вказаний висновок став підставою для прийняття судових рішень про скасування правовстановлюючих документів та припинення державними реєстраторами прав на земельну ділянку ОСОБА_3 та, відповідно, реєстрацію прав на земельну ділянку за Вінницькою міською радою, в адміністративних межах, якої і знаходиться вказана земельна ділянка. Вказані судові рішення Вінницькою міською радою не оскаржувались.
Отже, Вінницька міська не визнає майнове право позивача на земельну ділянку , що необхідна для обслуговування належного йому цілісного майнового комплексу, законні сподівання на яку він мав .
Доводи апеляційної скарги про те ,що суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, також є безпідставними.
Згідно п.1 ч.1,ч.3 ст.19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу ,за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної прироби обставин у справі.
Як вбачається із обставин справи ,позивач звернувся до суду із позовом про захист своїх майнових прав ( законних сподівань ) на отримання земельної ділянки .необхідної для обслуговування належного йому нерухомого майна , а вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача по нерозгляду його заяви незаконною є похідними до вимоги про зобов'язання власника дати дозвіл на розробку проекту відведення для отримання ділянки з такою метою.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 05.06.2019 року у справі №366/3436/16 вказано «якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними ,і ці наслідки призвели до виникнення ,зміни чи припинення цивільних прововідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. У справі .яка розглядається , позивачка обгрунтовувала вимогу скасування наказу органу державної влади наявністю в неї існуючого речового права на земельну ділянку. Оскільки ГУ Держземагентства у Київській області прийняло рішення про надання у власність відповідачеві ОСОБА 2 земельної діолянки ,користувачем якої себе вважає позивачка, то у цьому випадку обраний ОСОБА 3 спосіб захисту спрямований на відновлення її порушеного приватного ( речового) права .І саме від встановлення обставин,з якими позивачка пов'язує виникнення у неї речового права на спірну земельну ділянку та відсутність підстав для виникнення такого права у відповідача,залежить правильне вирішення спору»
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) суд зазначив, що «звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (ст .50 ЗУ «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.
З огляду на те, що позивач являється власником об'єкту нерухомого майна ,розташованого на земельній ділянці щодо якої подано заяву на отримання дозволу на складання проекту землеустрою і необґрунтованою відмовою у наданні такого дозволу порушуються його права, як власника об'єкту нерухомого майна, отже ,судом вірно встановлено, що між сторонами виник приватно-правовий спір, підсудний суд у саме в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене і те ,що спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем і Вінницькою міською радою в процесі реалізації позивачем майнових прав на отримання земельної ділянки , необхідної для обслуговування належного йому цілісного майнового комплексу , що регулюються ЗК України, позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства ,а тому доводи скарги про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не заслуговують на увагу.
Разом з тим, задовольняючи вимоги в частині -зобов'язання Вінницьку міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу .
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки вважає, що суд перевищив дискреційні повноваження ,оскільки міська рада є колегіальним органом , а тому доводи апеляційної скарги щодо цього , є обґрунтованими.
Згідно п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема. вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно ч.1 ст.127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.24 ЗУ «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Однак, колегія суддів вважає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищим в ієрархії нормативно-правовим актам. Втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування виходить за межі завдань судочинства, а тому рішення у цій частин підлягає зміні ,а порушені права позивача підлягають захисту у інший спосіб - шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву від 19.02.2025 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,1га, за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520681000:01:008:0069 площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки, площею 2,0628га, з урахуванням правових висновків викладених у рішенні.
Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст. 376 ЦПК України).
Враховуючи, що суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог , однак фактично перейняв повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки заява ОСОБА_1 не була предметом розгляду, і рішення відповідачем по ній не приймалось , колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні - абзац 2 резолютивної частини рішення необхідно викласти в такій редакції: «Зобов'язати Вінницьку міську раду розглянути заяву від 19.02.2025 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,1га, за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520681000:01:008:0069 площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки, площею 2,0628га, з урахуванням правових висновків викладених у рішенні»
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2025 року змінити.
Абзац 2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:
«Зобов'язати Вінницьку міську раду розглянути заяву від 19.02.2025 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,1га, за рахунок земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520681000:01:008:0069 площею 2,0310га та за рахунок несформованої земельної ділянки, площею 2,0628га, з урахуванням правових висновків викладених у рішенні.».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський