Справа № 127/31388/25
Провадження №11-сс/801/852/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.10.2025, якою задоволено клопотання слідчого та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12025020000000917, внесеного до ЄРДР 05.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області віл 06.10.2025 до підозрюваного ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначеного розміру застави, в кримінальному провадженні № 12025020000000917, внесеного до ЄРДР 05.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Дане рішення мотивує тим, що обставини про які зазначав слідчий у своєму клопотанні - підтвердилися під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому інший запобіжний захід не буде доцільним на даній стадії досудового розслідування.
Так, не погодившись із даною ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області віл 06.10.2025, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону та без належного врахування практики Європейського суду з прав людини.
Захисник зазначає, що слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин, що мають істотне значення для ухвалення рішення, не навів у мотивувальній частині ухвали переконливих доводів, які б свідчили про наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не навів обґрунтованих підстав для висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчим не доведено наявності жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У клопотанні слідчого наведено лише припущення про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи може впливати на свідків, проте такі твердження не підтверджені жодними доказами - ані показаннями, ані письмовими документами, ані іншими даними, що вказували б на реальність таких ризиків. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.07.2019 у справі № 757/29455/16-ц, уживання у клопотанні модально-стилістичних формулювань («може») без фактичного підтвердження не є належним доказом існування ризиків.
Крім того, слідчим суддею залишено поза увагою обставини, які свідчать про сталі соціальні зв'язки та позитивну характеристику підозрюваного. ОСОБА_8 є уродженцем і постійним мешканцем м. Немирів, проживає разом із родиною за місцем реєстрації, має постійну адресу проживання, раніше не судимий, характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, має батька, який проходить службу у Збройних Силах України, та матір, що перебуває на лікуванні за кордоном. Підозрюваний не має наміру ухилятися від слідства, що підтверджується його поведінкою після події, добровільною співпрацею зі слідством та вжиттям заходів для відшкодування шкоди потерпілій - 07.10.2025 потерпілій особі перераховано 50 000 грн компенсації моральної та матеріальної шкоди.
Таким чином, об'єктивні дані свідчать про відсутність ризиків, які могли б виправдати застосування до ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Натомість наявні підстави для застосування більш м'якого заходу, зокрема домашнього арешту в нічну пору доби або особистого зобов'язання, які в достатній мірі забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Слідчий суддя не дотримався вимог ст. ст. 183, 194 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він зобов'язаний з'ясувати, чи є можливим запобігання ризикам шляхом застосування інших, менш суворих запобіжних заходів. Однак така оцінка судом не здійснювалася. Суд не навів мотивів відхилення можливості застосування альтернативних заходів, що суперечить практиці ЄСПЛ (справа «Харченко проти України», рішення від 10.02.2011), якою наголошено на обов'язку держави довести, що позбавлення волі є винятковим заходом, а всі інші є недостатніми.
Колегія суддів, вислухавши думку захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , які просили апеляційну скаргу задовільнити, скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області віл 06.10.2025, позицію прокурора, яка заперечувала щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , слід задовільнити частково, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.10.2025 не відповідає.
На підставі ст. 419 КПК України, ухвала апеляційного суду має містити належне обґрунтування прийнятого рішення, з викладенням мотивів, оцінкою доводів апеляційної скарги, посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду, а також поясненням, чому саме ці докази були прийняті чи відхилені.
Оскільки кожна кримінальне провадження має унікальні фактичні обставини, суд не має права діяти за шаблоном чи формально, а зобов'язаний ухвалювати рішення, які є персоніфікованими, із врахуванням індивідуальних особливостей справи, конкретного підозрюваного та специфіки доводів сторін у межах відповідного провадження.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів судової справи було встановлено, що 04.10.2025 близько 22:35 год водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на вул. Костельній у м. Немирів, Вінницької області, поблизу перехрестя з вул. Соборна. у порушення вимог п. п. 12.2, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, у момент об'єктивної появи у полі його зору пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході зліва на право, по напрямку руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав дороги пішоходу, для якої може бути створена небезпека, внаслідок чого, допустив наїзд на вищевказаного пішохода. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_9 від отримання травм загинула на місці події.
Таким чином, водій ОСОБА_8 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 12.2, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:
? п. 12.2 - «У темну пору лоби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
? п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
? п. 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість. а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення ОСОБА_8 вимог п. п. 12.2, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. а саме із настанням смерті ОСОБА_10 .
05.10.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю: громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушенні
правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існують хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри, то колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, а саме, оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8. 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Із точки зору практики ССПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вірно врахував вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, апеляційний суд приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення обґрунтована. Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого правопорушення підтверджується достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом огляду місця події;
-показами свідків дорожньо-транспортної пригоди;
-сукупністю інших доказів, зібраних у кримінальному провадженні.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги, що:
?наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_11 тяжкого кримінального правопорушення, є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
? у разі визнання винуватим, ОСОБА_8 загрожує покарання за тяжкий злочин у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого;
?вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування;
?раніше ОСОБА_8 не притягувався до кримінальної відповідальності.
Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_8 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя Вінницького міського суду вірно обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд враховує, що у даному кримінальному провадженні наявні свідки, показання яких мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та прийняття законного рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження.
При цьому положення ст. 23 КПК України закріплюють принцип безпосередності дослідження доказів у суді, згідно з яким показання свідків повинні бути отримані судом у відкритому судовому засіданні.
Саме тому збереження їхньої процесуальної незалежності та вільного волевиявлення під час допиту є необхідною гарантією дотримання прав сторін та засад справедливого судового розгляду.
З огляду на процесуальний статус зазначених осіб та тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків, який має бути врахований при визначенні запобіжного заходу та умов його застосування.
Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Санкція зазначеної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний ризик того, що, усвідомлюючи суворість можливого покарання, підозрюваний може умисно ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Суворість санкції є одним із чинників, що обґрунтовує побоювання ухилення, і повинна оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами справи.
Водночас саме те, що злочин віднесений до категорії тяжких, вимагає від суду пошуку балансу між інтересами правосуддя та правами людини: з одного боку - врахування високих ризиків, притаманних такій категорії злочинів, а з іншого - обов'язку забезпечити пропорційність запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці визнає, що ризик втечі особи є допустимою та достатньою підставою для обрання тримання під вартою відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У цьому контексті визначення застави як альтернативного заходу дозволяє досягти належної рівноваги, оскільки гарантує виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і водночас не створює надмірного втручання у його право на свободу
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні грошових коштів у дохід держави з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Застава виступає майновою гарантією належної процесуальної поведінки особи та альтернативою триманню під вартою у випадках, коли її застосування є достатнім для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
Колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_8 є громадянином України, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не доведено наявність у нього наміру виїхати за межі України, раніше не судимий, а також те, що відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ № 0370 від 07.10.2025 ОСОБА_12 перерахувала на рахунок ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 50 000 грн для відшкодування моральної шкоди.
Саме те, що підозрюваний перерахував певну суму коштів на рахунок потерпілої сторони свідчить про те, що ОСОБА_8 усвідомлює тяжкість вчиненого діяння та хоче відшкодувати шкоду завдану його протиправним діянням.
Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що ОСОБА_8 фактично проживає із своїм дідусем - ОСОБА_14 та бабусею - ОСОБА_15 , яка є інвалідом ІІ групи, та фактично підозрюваний допомагає у догляді за нею, за відсутності свого батька ОСОБА_16 , який служить в лавах ЗСУ.
Із характеристики № 361 від 06.10.2025 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повну вищу освіту та у 2020 році закінчив Вінницький національний аграрний університет, здобувши кваліфікацію магістра за спеціальністю «Облік та оподаткування». У період із 04.12.2020 по 01.05.2023 ОСОБА_8 працював в Управлінні праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, з 20.11.2023 по 19.03.2024 року - у ТОВ «Медікор». Із 21.03.2024 ОСОБА_8 обіймає посаду адміністратора систем відділу підтримки та розвитку інфраструктури філії ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» у місті Немирів Вінницької області, де прийнятий на роботу відповідно до наказу № 67-к від 20.03.2024. Характеристика свідчить, що ОСОБА_8 проявив себе компетентним, відповідальним і ініціативним фахівцем. Він своєчасно та якісно виконує поставлені завдання, проявляє готовність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях, оперативно реагує на технічні виклики, забезпечуючи безперебійну роботу ІТ-обладнання підприємства. Зазначено, що він постійно підвищує свій професійний рівень, бере участь у тренінгах і навчальних програмах, спрямованих на вдосконалення знань і навичок, проявляє аналітичне мислення, послідовність, високий рівень компетентності та працездатності. У колективі ОСОБА_8 зарекомендував себе як комунікабельний, доброзичливий і коректний працівник, дотримується корпоративної етики, уміє налагоджувати ефективну співпрацю з колегами. Характеристика підписана начальником відділу з управління персоналом ОСОБА_17 та засвідчена печаткою підприємства.
У зв'язку з цим визначення застави забезпечить баланс між необхідністю запобігти встановленим ризикам та дотриманням права особи на свободу й особисту недоторканність.
Застосування застави у даному випадку сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, а саме - забезпечить належну поведінку підозрюваного, його явку до слідчого та суду, попередить ухилення від правосуддя та інші можливі перешкоди кримінальному провадженню. Одночасно внесення застави створює для підозрюваного додатковий стримуючий фактор, адже у випадку порушення ним покладених процесуальних обов'язків застава звертається у дохід держави.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що поряд із залишенням чинним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, доцільним є визначення підозрюваному ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі, здатному забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та доводів, викладених в апеляційній скарзі, ОСОБА_8 характеризується наявністю сталих соціальних зв'язків, що підтверджується його постійним місцем проживання на території Вінницької області, наявністю родини та близьких осіб, з якими він підтримує соціальні контакти. Дані обставини суттєво знижують ймовірність того, що підозрюваний буде ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, що свідчить про відсутність у нього стійкої злочинної налаштованості.
Важливою обставиною є й те, що ОСОБА_8 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні у повному обсязі та висловив готовність співпрацювати зі слідством, що свідчить про його критичне ставлення до власних дій та відсутність наміру перешкоджати встановленню істини у справі.
Практика Європейського суду з прав людини, підтверджує те, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиною та достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
У справі «Летельєр проти Франції» (рішення від 26.06.1991, заява № 12369/86) ЄСПЛ наголосив, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли органи влади наводять «відповідні та достатні підстави» для такого заходу, а також постійно перевіряють, чи залишаються ці підстави актуальними.
У справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001, заява № 33977/96) Суд підкреслив, що абстрактне посилання на тяжкість злочину без конкретних аргументів щодо ризиків, передбачених законом, суперечить статті 5 Конвенції.
Таким чином, практика ЄСПЛ зобов'язує національні суди кожного разу оцінювати не лише тяжкість інкримінованого злочину, а й індивідуальні обставини конкретної особи, перевіряти пропорційність обмеження свободи та розглядати можливість застосування застави або інших більш м'яких заходів, які у достатній мірі забезпечать процесуальну поведінку підозрюваного.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є доцільним та обґрунтованим, однак апеляційний суд вважає за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка відповідатиме тяжкості інкримінованого злочину, особі підозрюваного та забезпечить виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - задовільнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.10.2025 - скасувати.
Клопотання слідчого СВ слідчого управління ГУНП у Вінницькій області - задовільнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів, до 03.12.2025 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
?прибувати до слідчого та/або прокурора за першою вимогою;
?не відлучатись з населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4