Справа № 127/31189/25
Провадження №11-сс/801/828/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначеним розміром застави, стосовно підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 120250200000000848, внесеного до ЄРДР 25.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2025, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначеним розміром застави у сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень, стосовно підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 120250200000000848, внесеного до ЄРДР 25.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Слідчий суддя своє рішення аргументує тим, що оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, то жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім та доцільним у даному випадку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що слідчий суддя при постановленні ухвали від 02.10.2025 року дійшов помилкових висновків щодо необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не навівши у своєму рішенні належних і достатніх аргументів, які б свідчили про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурор не довів ані наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину, ані існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б виправдовували застосування найсуворішого запобіжного заходу. Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ у справах «Нечипорук та Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», під обґрунтованою підозрою розуміється наявність фактів чи інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що саме ця особа могла вчинити злочин. Жодних таких фактів прокурором суду не надано.
Крім того, під час судового розгляду не встановлено жодних конкретних доказів існування ризиків переховування, незаконного впливу на свідків чи потерпілих, знищення доказів або вчинення іншого кримінального правопорушення. Самі лише припущення прокурора не можуть визнаватися належними доказами наявності ризиків, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справах «Клішин проти України», де наголошено, що кожен ризик має бути підтверджений конкретними, а не абстрактними даними.
Слідчий суддя безпідставно не взяв до уваги дані, що свідчать про міцні соціальні зв'язки підозрюваного, його постійне місце проживання, відсутність зловживань алкоголем чи наркотиками, позитивну характеристику, наявність на утриманні батька-інваліда II групи. Такі відомості свідчать про низький ризик ухилення від правосуддя та відсутність підстав для висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, наприклад - цілодобового домашнього арешту або застави у розмірі, співмірному до матеріального стану підозрюваного.
Крім того, судом без належного обґрунтування визначено заставу у розмірі двох мільйонів гривень, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до якої у справах про тяжкі злочини розмір застави не може перевищувати 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, якщо не встановлено виняткових обставин. Таких обставин у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що свідчить про порушення принципу пропорційності та невиправдане обмеження права на свободу.
З огляду на викладене, рішення слідчого судді є передчасним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 9, 177, 178, 183, 194 КПК України. Суд не дотримався принципу необхідності та пропорційності обмеження права на свободу, а також не перевірив можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.
У зв'язку з цим ухвала підлягає скасуванню, а щодо підозрюваного ОСОБА_8 доцільним є застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника ОСОБА_7 та його підзахисного ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2025 відповідає.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів судової справи було встановлено, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020000000848 внесеного до ЄРДР 25.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_8 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що у порушення норм законодавства України, ОСОБА_8 учинив корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 18.05.2023 військовослужбовця ОСОБА_11 законно визнано військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) придатним до служби та 24.05.2023 призвано на військову службу у Збройних Силах України.
Надалі, 05.08.2025 у денний час ОСОБА_8 перебуваючи у дружніх відносинах із раніше знайомим йому ОСОБА_11 , неподалік магазину шинний центр «Michelin», що у м. Вінниці, по вул. Тиврівське шосе, 2-3, зустрівся з ОСОБА_11 . У ході особистої зустрічі та бесіди ОСОБА_11 проінформував ОСОБА_8 про те, що проходить службу в Збройних Силах України та станом на 2025 рік має проблеми зі здоров'ям, а також ніяк не може звільнитись зі служби за станом здоров'я внаслідок бюрократичних процедур.
У цей же час та місці, ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, висловив вимогу ОСОБА_11 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 17 000 доларів США за вплив на прийняття рішення службовими особами однієї з військово-лікарських комісій м. Вінниці щодо прийняття рішення про непридатність ОСОБА_11 до служби в лавах Збройних Сил України, з подальшим звільненням на цій підставі та оформленням групи інвалідності.
Вважаючи дії ОСОБА_8 по висловленню вимоги про надання неправомірної вигоди у розмірі 17 000 доларів США за його вплив на службових осіб однієї з військово-лікарських комісій м. Вінниці кримінально-протиправними, ОСОБА_11 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення, був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.
Крім того, 28.09.2025 об 16:39 год ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надсилання повідомлення ОСОБА_11 у месенджер Воцап збільшив розмір неправомірної вимоги до 18 000 доларів США.
Як наслідок, 01.10.2025 близько 12:58 год ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у власному автомобілі, запаркованому на території АЗС «ОККО», що у м. Вінниці, по вул. Привокзальна, 17, у ході особистої зустрічі та розмови з ОСОБА_11 , одержав від останнього шляхом передачі з рук у руки, раніше обумовлені грошові кошти в сумі 18 000 доларів США (частина з яких згідно до ст. 273 КПК України являються імітаційними засобами), що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 01.10.2025 становить 741 960 грн за вплив на прийняття рішення службовими особами однієї з військово-лікарських комісій м. Вінниці щодо прийняття рішення про непридатність ОСОБА_11 до служби в лавах Збройних Сил України, з подальшим звільненням на цій підставі та оформленням групи інвалідності.
01.10.2025 об 14:23 год ОСОБА_8 затримано правоохоронними органами згідно до ст. 208 КПК України, а предмет неправомірної вигоди вилучено, чим, кримінально-протиправну діяльність останнього припинено.
02.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 від 21.08.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03.09.2025;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_8 від 01.10.2025;
-протоколом обшуку автомобіля марки «ВМW Х5», державний номерний знак НОМЕР_1 , на території АЗС «ОККО» на вул. Привокзальна, 17 м. Вінниці від 01.10.2025;
-іншими матеріалами провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення;
- незаконного впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_8 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов та спотворення ще не досліджених судом доказів;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- впливати та спілкуватись із невстановленими на даний час службовими особами на яких ОСОБА_8 здійснювався вплив щодо прийняття рішення.
А тому, на даний час в органу досудового розслідування наявні підстави у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що:
?наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення, є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
?у разі визнання винуватим, ОСОБА_8 загрожує покарання за тяжкий злочин вчинений в умовах воєнного стану у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області вірно обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Виходячи із положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно з позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра, яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Апеляційний суд погоджується з рішенням слідчого судді, що докази, які були зібрані слідчим повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Разом з тим, слідчий суддя обґрунтовано надав мотивацію чому більш м'який запобіжний захід не буде доцільним у даному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу, слідчий суддя вірно врахував вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_8 , не одружений, не має утриманців, має постійне місце проживання, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Слідчий суддя також врахував, що у даному кримінальному провадженні наявні свідки, показання яких мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та прийняття законного рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження.
При цьому положення ст. 23 КПК України закріплюють принцип безпосередності дослідження доказів у суді, згідно з яким показання свідків повинні бути отримані судом у відкритому судовому засіданні.
Саме тому збереження їхньої процесуальної незалежності та вільного волевиявлення під час допиту є необхідною гарантією дотримання прав сторін та засад справедливого судового розгляду.
З огляду на процесуальний статус зазначених осіб та тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків, який має бути врахований при визначенні запобіжного заходу та умов його застосування.
Водночас саме те, що злочин віднесений до категорії тяжких, вимагає від суду пошуку балансу між інтересами правосуддя та правами людини: з одного боку - врахування високих ризиків, притаманних такій категорії злочинів, а з іншого - обов'язку забезпечити пропорційність запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці визнає, що ризик втечі особи є допустимою та достатньою підставою для обрання тримання під вартою відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У цьому контексті визначення застави як альтернативного заходу дозволяє досягти належної рівноваги, оскільки гарантує виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і водночас не створює надмірного втручання у його право на свободу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні грошових коштів у дохід держави з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Застава виступає майновою гарантією належної процесуальної поведінки особи та альтернативою триманню під вартою у випадках, коли її застосування є достатнім для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
У даному кримінальному провадженні слідчий суддя, обираючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно визначив розмір застави, що відповідає вимогам закону та є альтернативним заходом, який може бути застосований у разі її внесення. Таким чином, твердження захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував найсуворіший запобіжний захід, є необґрунтованими, оскільки законодавець прямо передбачає можливість поєднання тримання під вартою та застави як альтернативного механізму.
Більше того, при визначенні розміру застави суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що визначений розмір застави відповідає принципу співмірності, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та не є таким, що фактично позбавляє його можливості реалізувати право на внесення застави.
З даним висновком погоджується і колегія суддів, що визначений судом розмір застави відповідає характеру інкримінованого діяння, особі підозрюваного, його соціальним зв'язкам та іншим обставинам, що мають значення для кримінального провадження.
Отже, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість ухвали.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначеним розміром застави у сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень, стосовно підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 120250200000000848, внесеного до ЄРДР 25.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4