Справа № 747/440/25
Провадження№ 3/747/326/25
14.10.2025 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Тіщенко Л.В.
секретаря Зірки В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка матеріали, що надійшли з Прилуцького РВП ГУНП України в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого різноробочим ТОВ «Понори», раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 047627 від 06.08.2025 року, складеного посадовими особами Прилуцького РВП вбачається, що із серпня 2021 року по 06.08.2025 року ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що ним у червні 2025 року погашено значну частину заборгованості зі сплати аліментів, на даний час він працює офіційно і з його заробітної плати здійснюється відрахування аліментів. На підтвердження надав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, зроблений Срібнянським ВДВС станом на 08.10.2025 року, із якого вбачається, що станом на вересень 2025 року заборгованість складає 4 242, 53 грн, тобто розмір місячного платежу з аліментів.
Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
За ч.1 ст 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов'язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, згідно з ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст. 150 СК України). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3 ст. 150 СК України). Батьки зобов'язані поважати дитину (ч.4 ст. 150 СК України). Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ч.5 ст. 150 СК України). Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч.6 ст. 150 СК України). Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч.7 ст. 150 СК України). Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
У частині 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя» - це незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Отже ухиленням від виконання батьківських обов'язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якої сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між особами за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Про вчинення адміністративно правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 254 КУпАП). Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід встановити, які саме обов'язки особа, як батько неповнолітньої дитини, не виконала.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст 184 КУпАП підставою для цього стало те, що він із серпня 2021 року ухиляється від виконання батьківських обов'язків, що полягає в несплаті ним аліментів на двох малолітніх дітей. Суд вважає за необхідне зазначити, що з приводу заборгованості по сплаті аліментів чинним законодавством передбачено цивільну (ст.196 СК України), адміністративну (ст.183-1 КУпАП) та кримінальну (ст.164 КК України) відповідальність. Проте, у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за несплату ним аліментів складено за ч.1 ст.184 КУпАП. Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції. Але до протоколу не долучено належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 184 КУпАП. Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 4 ч. 3 ст 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)). У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до положень ст 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За встановлених в ході розгляду справи обставин суд вважає за необхідне провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 401, 184, 252, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Л.В.Тіщенко