Справа № 590/1009/25
Провадження №2/590/347/25
іменем України
14 жовтня 2025 року с-ще Ямпіль
Суддя Ямпільського районного суду Сумської області Деркач І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня авто» (ідентифікаційний код: 45000461, адреса місцезнаходження юридичної особи: вул. Маккейна Джона, буд.16, кімн.4, м. Київ, поштовий індекс: 01042) про розірвання договору комісії та стягнення коштів,
установив:
До Ямпільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яку подано його представником адвокатом Слободинською Валентиною Ігорівною, яка діє на підставі ордера серія АІ №2020543 від 08.10.2025 року, із вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня авто» про: розірвання договору комісії на надання послуг № 5288 від 18 січня 2025 року, що був укладений між ТОВ «Бриня авто» та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); стягнення з ТОВ «Бриня авто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 241 654,11 грн; стягнення з ТОВ «Бриня авто» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн; стягнення з ТОВ «Бриня авто» на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дійшов висновку, що справу потрібно передати на розгляд іншого суду.
За загальним правилом підсудності цивільних справ, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.2 ст.27 ЦПК України).
Між тим, процесуальним законом передбачені випадки альтернативної підсудності, тобто за вибором позивача.
Так, згідно із ч.5 ст 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позивачем пред'явлено позов до Ямпільського районного суду Сумської області за правилами альтернативної підсудності в порядку ч.5, 16 ст. 28 ЦПК України, з посиланням на віднесення спору до категорії справ про захист прав споживачів.
Водночас, згідно з ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання оскаржуваного договору комісії цей закон не може застосовуватись.
Крім того, позивач заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.
Проте представник позивача в обгрунтування у позовній заяві не наводить доводів щодо недоліків продукції або будь-якого товару, що вказувало б на застосування Закону України «Про захист прав споживачів».
За таких обставин правила альтернативної підсудності до цього спору не застосовуються, підсудність справи потрібно визначати за правилами ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня авто»: м. Київ, вул. Маккецна Джона, буд. 16, кімната 4.
Відповідно до ч. 9 ст.187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за необхідне передати справу на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 187, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Цивільну справу № 590/1009/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня авто», про розірвання договору комісії та стягнення коштів, передати на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю, направити позивачу.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складений та підписаний 14 жовтня 2025 року.
Суддя : І.М. Деркач