Справа № 577/3607/25
Провадження № 2/577/1260/25
07 жовтня 2025 року м.Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Потій Н.В.
за участі секретаря Волошко І.С.,
представника позивача Ільчук О.С.,
представника відповідача Ільницька Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь невиплачену одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 139465,90 грн; невиплачену додаткову матеріальну допомогу в розмірітрьох середньомісячних заробітків в сумі 83679,60 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в розмірі 30990,00 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21800,80 грн. Свої вимоги мотивує тим, що працював на посаді помічника машиніста електровоза, в подальшому машиністом електровоза Виробничого підрозділу Локомотивне Депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця», який є одним із підрозділів АТ «Укрзалізниця» 34 років 09 місяців 9 днів, звідки 15.01.2025 року звільнився за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП. При звільненні, позивачу, безпідставно, не було здійснено всіх належних виплат, зокрема передбачених п.8.7, 3.9 Колективного договору, у зв'язку з чим просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. На час звільнення, середньомісячний заробіток становив 27893,18 грн.
У відзиві на позов, відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану, дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Свої заперечення мотивує тим, що при звільненні позивачу були виплачені усі належній йому суми. Правлінням АТ «Укрзалізниця» на засіданні 14 березня 2022 року прийнято рішення, яке відображено в протоколі № Ц-54/31, яким призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії воєнного стану в Україні, за винятком матеріальної допомоги на лікування та поховання. Крім того, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (витяг з протоколу Ц-82/39 від 27.06.2024) призупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Підстави для застосування ст.117 КЗпП України відсутні через відсутність вини АТ «Укрзалізниця» у період дії воєнного стану. У заяві до суду від 11.07.2025 відповідач просить застосувати строк позовної давності, мотивуючи тим, що позивач в день звільнення була обізнана з нарахованими та виплаченими їй сумами заробітної плати. Вважає, що позов подано з пропуском строку, визначеного ч.2 ст. 233 КЗпП України.
12 вересня 2025 року адвокат Ільчук О.С. надала письмові заперечення на заяву про застосування строків позовної давності. Зауважує, що твердження відповідача про те, що позивач в день звільнення був проінформований про нараховані та виплачені суми є неправдивою та не підтверджена жодними доказами. Жодних розрахункових документів позивач не отримував. Оскільки позивачу не було відомо точний розмір одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, що розраховуються виходячи з середньомісячних заробітків, з причин невиплати з боку роботодавця та не надання розрахункових документів, розмір сум позивач зміг зробити тільки після отримання відповіді на адвокатський запит від 11.06.2025 №11/06/25-1, а саме - 18.06.2025 року. Наказ про звільнення не є письмовим повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні, а доказів видачі розрахункового листка позивачу під підпис, відповідач не надав (а.с. 104 - 108).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.06.2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 48).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала і прохала його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в задоволенні позову прохала відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Між адміністрацією локомотивного депо «Конотоп» Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом укладено колективний договір на 2006-2010 роки, пролонгований на 2011-2025 (а.с. 23-29).
Наказом № 4/ос від 15 січня 2025 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 з 04 лютого 2025 року звільнено за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст.38 КЗпП. Крім того, вказаним наказом постановлено виплатити йому одноразову матеріальну допомогу у розмірі 5-ти середньомісячних заробітків (посадових окладів), додаткову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків, передбачену р.8 п. 8.7 колективного договору між адміністрацією Локомотивного Депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022, 2023 роки відповідно до п.3.9 Колективного договору, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Стаж роботи у галузі становить 34 роки 9 місяців 9 днів (а.с. 21).
Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (а.с. 85).
Згідно витягу із протоколу №Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24 жовтня 2022 року, згідно з пп.13.1, пп.13.2 п.13 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення (а.с. 86 на звороті).
Згідно витягу із протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, поновлено з 01.07.2024 року виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у єдиному розмірі, передбаченому Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с. 86-87).
Відповідно довідки виробничого підрозділу Експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» середньомісячний заробіток ОСОБА_1 з лютого 2024 по січень 2025 становить 27893,18 грн. (а.с. 20).
ІV. Норми права.
Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.2 ст. 233 КЗпП).
Згідно частини 1 статті 11Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
V. Оцінка суду.
Суд вислухавши сторони, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
З врахуванням вимог ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з цим позовом відповідачем не пропущено, оскільки в абзаці другом статті 233 КЗпП України встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні ( стаття 116 ). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
До позовної заяви ОСОБА_1 було долучено копію повідомлення про нараховані та виплачені суми, в кінці вказаного доказу відсутня відмітка про отримання даного документа позивачем, що свідчить про не отримання його позивачем (а.с.19), а копію даного документу вдалось отримати у відповідь на адвокатський запит від 11.06.2025 №11/06/25-1, а саме 18.06.2025 року (а.с. 18),а з позовом до суду позивач звернувся 20 червня року (а.с. 9). Доказів на спростування вказаного, відповідачем не надано.
В обґрунтування правомірності своїх заперечень, відповідач посилається на Витяг із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, а саме згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, грошової допомоги з нагоди ювілею (а.с. 85).
Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.
Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).
Суд також враховує, що протокольним рішенням правління АТ "Українська залізниця" від 27 червня 2024 року, ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ "Українська залізниця" матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 24.02.2022, зокрема, за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024 виплата якої була призупинена рішенням правління від 14.03.2022.
Суд дійшов висновку, що позивач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні, одноразову та додаткову матеріальні допомоги, а також матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, зазначені в наказі про звільнення.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача, слід стягнути одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 139465,90 грн; невиплачену додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 83679,60 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в розмірі 30990,00 грн (14886,00 + 16104,00 = 30990,00 грн).
Суд також дійшов висновку про стягнення заявленого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 136 днів в розмірі 21800,80 грн, що не перевищує загального розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, яка становить 254 135,5 грн тобто є пропорційним.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Позивач, на виконання ухвали суду, за позовну вимогу про стягнення середньомісячного заробітку сплатив 1211,20 грн (а.с. 65), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Крім того, з відповідача на користь держави слід стягнути 1211,20 грн. судового збору за іншу позовну вимогу.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 : одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 139 465,90 грн; додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 83679,60 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки в загальній сумі 30990 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 21800,80 грн, а всього невиплачених грошових коштів в загальному розмірі 275 936,3?0 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Представник позивача: адвокат Ільчук Олександра Сергіївна (02121, м. Київ, пр. Бажана Миколи, 9А/48).
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, поштовий індекс 03150).
Представник відповідача: Ільницька Юлія Юріївна (адреса робочого місця: м. Жмеринка, Вінницька область).
Повний текст рішення оголошено 13 жовтня 2025 року о 13:00 год.
Суддя Н. В. Потій