Справа № 643/13898/25
Провадження № 1-кп/643/1015/25
09.10.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025221170001684 від 03.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221170001684 від 03.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, надійшов до Салтівського районного суду міста Харкова 19 серпня 2025 року з Салтівської окружної прокуратури міста Харкова.
25.09.2025 через систему «Електронний суд» захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 направила клопотання про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні прокурору.
В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що вважає, що згаданий обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає поверненню прокурору. У п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК вказано, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. Суть фактичних обставин, викладених прокурором в обвинувальному акті, полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 3 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення, зокрема, з позбавленням права керування транспортними засобами, не виконав постанови суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, а саме - неодноразово керував транспортним засобом Mitsibishi Grandis AX6534AX, у зв'язку з чим ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. При цьому, зі змісту обвинувального аку щодо ОСОБА_5 слідує, що йому інкримінується 4 епізоди злочинної діяльності, які мали місце 08.03.2024, 18.04.2024, 29.04.2024, 04.06.2024. Описуючи виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими в обвинувальному акті, зазначено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, а не обвинувачується в його скоєнні, що є суттєвим недоліком обвинувального акту (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), оскільки до суду направлено саме обвинувальний акт, а не повідомлення про підозру. Вказана обставина є підставою для сумнівів у конкретності та обґрунтованості висунутого ОСОБА_6 обвинувачення. Наведені прокурором формулювання позбавляють обвинуваченого ОСОБА_5 можливості знати, у вчиненні яких саме правопорушень він обвинувачується, що є істотним порушенням гарантованого ст. 6 Європейського суду з прав людини права на справедливий суд.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного Суду, наполягала не невідповідності обвинувального акту п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Захисник зауважує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 містить інші істотні порушення вимог КПК. Так, частиною 1 ст. 382 КК України встановлено відповідальність, зокрема, за умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. З даного обвинувального акта слідує, що всі постанови суду, які не виконувались ОСОБА_6 стосуються невиконання ним постанов суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Однак, у формулюванні обвинувачення, яке є надмірно та невиправдано стислим, чітко не зазначено, за якою нормою закону ОСОБА_5 в кожному випадку було притягнуто до адміністративної відповідальності (стаття, частина статті КУпАП, вид адміністративного стягнення, яке було призначено в кожному випадку). При цьому, слід звернути увагу, що статтею 130 КУпАП передбачено не тільки адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, але і інші стягнення - штраф, конфіскацію транспортного засобу, адміністративний арешт. Відтак, не зазначено, чи, зокрема, присуджувався штраф ОСОБА_5 і чи він його сплачував, чи призначалось йому інше адміністративне стягнення, зокрема конфіскація транспортного засобу, адміністративний арешт, та чи виконувались ним ці адміністративні стягнення. Натомість стороною захисту встановлено, що ОСОБА_5 виконував вказані в обвинувальному акті постанови суду і сплачував штрафи, що підтверджується долученими платіжними інструкціями від 02.08.2023 №0.0.3127653959.1 на суму 17 000 грн, від 02.08.2023 №0.0.3163542712.1 на суму 17 000 грн, від 31.07.2025 №0.0.4479677370.1 на суму 56 400 грн. За таких обставин, вказані постанови суду ОСОБА_5 виконував та сплачував адміністративні стягнення у виді штрафу. Всупереч наведеним обставинам, згадану інформацію слідчим не було з'ясовано, та в обвинувальному акті не зазначено, що свідчить про неконкретність пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки прокурор не зазначив чи постанови суду не виконано обвинуваченим повністю чи в певній частині, і якщо в певній частині - то в якій саме їх не виконано, чи було таке виконання умисним. Слід також зазначити, що ч. 1 ст. 382 КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду - в цілому. Якщо судове рішення виконувалось частково, тобто ОСОБА_5 сплачував штрафи, то невиконання судового рішення обвинуваченим місця не мало. При цьому, щодо позбавлення права керування транспортними засобами, то в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_5 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП. Частина 4 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20400 грн). Натомість, санкція частини 1 ст. 382 КК України передбачає кримінальне покарання у виді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Тобто, розмір адміністративного стягнення у виді штрафу за адміністративне правопорушення перевищує максимальний розмір покарання у виді штрафу за ч. 1 ст. 382 КК України. Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_5 вже притягувався до відповідальності за ст. 126 КУпАП, яка є кримінальною в розумінні практики ЄСПЛ.
У даному обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений ОСОБА_5 діяв умисно, але не вказано, на що конкретно був спрямований його умисел, відомості про мотив, мету взагалі відсутні.
Отже, неконкретність пред'явленого особі обвинувачення та не встановлення органом досудового слідства інших не менш важливих фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення унеможливлює проведення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а також в порушення вимог ст. 20 КПК позбавляє обвинуваченого права на повноцінний захист. Жодна із постанов про позбавлення ОСОБА_5 права керування транспортними засобами не була ним отримана. При цьому в судовому засіданні ОСОБА_5 був присутнім лише при розгляді одного матеріалу, проте постанова оголошувалась не в його присутності, оскільки головуючим у справі було повідомлено, що постанова буде направлена засобами поштового зв'язку. З цього слідує, що ОСОБА_5 не знав і не міг знати, які постанови були винесені щодо нього та які саме види адміністративних стягнень застосовано судом щодо нього, у тому числі в частині позбавлення права керування транспортними засобами. Також зауважуємо, що ОСОБА_5 правом на правову допомогу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення не скористався, а тому йому не відомо про зміст санкції статті 130 КУпАП, зокрема те, що за це правопорушення передбачено такий вид адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами. Проте, зі слів він знав, що треба платити штраф. Таким чином, вище вказані недоліки обвинувального акту є досить істотними. Їх наявність перешкоджатиме постановленню у справі об'єктивного, законного та обґрунтованого судового рішення.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника, зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Суд, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення зокрема про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Частиною 1 статті 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, при складенні обвинувального акту прокурор має право викласти в ньому ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими та на підставі цього на свій розсуд здійснити кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначена обставина, відповідно до положень ст. 291 КПК України, не може бути підставою для висновку суду про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту в зазначеному кримінальному провадженні при викладені фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_5 прокурором зазначено ті обставини вчинення злочину, які він вважає встановленими.
При цьому, посилання на неконкретність висунутого ОСОБА_5 обвинувачення не приймаються до уваги, оскільки з викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення можливо зрозуміти, в чому саме він обвинувачується.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України слід зазначити, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення») та формулювання обвинувачення.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Отже, фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
За таких обставин, визнати обґрунтованими наведені мотиви захисника. суд не може, оскільки встановлення відповідності зазначених в обвинувальному акті відомостей не належить до повноважень суду під час підготовчого судового засідання та, в розумінні вимог ст. 291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.
В будь-якому випадку зазначене формулювання наперед не має значення для суду, оскільки вказані обставини в обвинувальному акті, мають бути доведені прокурором під час розгляду провадження по суті, а прокурор має право змінювати обвинувачення під час судового розгляду, що передбачено положеннями ч. 2 ст. 337 КПК України, які надають можливість прокурору під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
На думку суду, обвинувальний акт складено згідно із нормами КПК України, а доводи захисника жодним чином не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду та розгляду кримінального провадження по суті.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 291,314-316 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складений 14 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1