Справа №: 630/1355/25 Провадження № 1-кс/630/711/25
11 жовтня 2025 року м. Люботин
Слідчий суддя Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025221320000504 від 10.10.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломиї, громадянина України, розлученого, солдата військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 16.04.2024 Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст.164 КК України до громадських робіт на 100 годин,
який підозрюється за ч.2 ст.121 КК України,
Старший слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_6 звернувся до Люботинського міського суду Харківської області з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_5 09.10.2025 приблизно о 17:30 год., знаходився в приміщенні кімнати № НОМЕР_2 корпусу № 7 будівлі санаторію «Роща» за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вул. Санаторна, 46, де проходив реабілітацію, на підставі довідки військово-лікарської комісії № 2025-0929-0846-2727-3 від 29.09.2025. Знаходячись у приміщенні вказаної кімнати № 87, ОСОБА_5 , спільно з потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знайомим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_4 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпивали спиртні напої. В цей час між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виникла сварка, за ініціативою останнього.
При цьому, ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин по відношенню до ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, встав з ліжка та стиснутим кулаком правої руки наніс потерпілому, який знаходився в сидячому положенні один удар в область грудної клітки.
Після чого ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 продовжили спільно розпивати спиртні напої, не придавши цьому значної уваги. В якийсь час потерпілий ОСОБА_7 відмовився від спільного вживання алкогольних напоїв, аргументуючи свою поведінку, що йому погано.
При цьому ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , користуючись безпорадним станом останнього, який в той час вже лежав на підлозі на лівому боці, де опинився самостійно, та не здійснював будь-якої активної оборони, нагнувся над потерпілим та знаходячись в напівзігнутому положенні наніс останньому збоку не менше трьох ударів в область бокової частини тулуба, ребр праворуч та піднявши корпус один удар ногою в область тулуба, а саме: грудної клітки, ребр, праворуч.
Далі, ОСОБА_5 , користуючись безпорадним станом ОСОБА_7 , який не здійснював будь-якої активної оборони, продовжив свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, перевернув ОСОБА_7 на спину, нагнувся над корпусом останнього, після чого стиснутим кулаком правої руки наніс не менше трьох в область обличчя, та кілька ударів правою ногою (не менше чотирьох) в область грудної клітки, ребр праворуч.
При цьому ОСОБА_5 виконавши всі дії направлені на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , за власної ініціативи припинив свої злочинні дії та продовжив вживати алкогольні напої.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер, та причиною його смерті, згідно довідки ДСУ «Харківське Обласне бюро судово-медичної експертизи», є тупа сукупна травма тіла.
10.10.2025 ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та у цей же день його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий у клопотанні зазначає, що стосовно ОСОБА_5 встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та посилався на наявність зазначених у клопотанні ризиків.
Захисник проти задоволення клопотання заперечував. Вважав ризики не доведеними, а підозру не обгрунтованою.
ОСОБА_5 вказав, що ризики відсутні, і, якби він хотів переховуватися, то втік би до прибуття поліції.
Вислухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п.2 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Підозра, пред'явлена ОСОБА_5 обґрунтована наданими до суду копіями матеріалів кримінального провадження, а саме: протоколами огляду місця події в приміщеннях будівлі санаторію «Роща»; повідомленням про смерть ОСОБА_7 ; поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , протоколами проведення слідчого експерименту; довідка ДСУ «ХОБСМЕ» від 10.10.2025, про отримані тілесні ушкодження ОСОБА_7 та причину смерті останнього.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпеку інкримінованих кримінально протиправних дій, та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
Наразі не вирішується наперед процесуальна перспектива судового розгляду обвинувачення, яке може бути пред'явлено ОСОБА_5 після завершення досудового розслідування, а лише надається аналіз обґрунтованості повідомленої підозри, суспільної небезпеки злочинного діяння, у вчинення якого підозрюється ОСОБА_5 .
На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_5 діяння, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.
Дослідженням особи ОСОБА_5 встановлено, що він раніше судимий, розлучений, є військовослужбовцем, обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також, що судом не отримано відомостей, що він за станом свого здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятору.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
З огляду на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, так і обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Cлідчий суддя бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, і що негативні наслідки застосування такого покарання підсилюються безумовним застосуванням конфіскації майна і законодавчими обмеженнями у можливості звільнення від відбування покарання.
Саме від моменту повідомлення про підозру особа притягується до кримінальної відповідальності і отримує інформацію про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, та його правову кваліфікацію. В свою чергу це дає можливість підозрюваному спрогнозувати негативні для себе наслідки у вигляді певного покарання, яке може бути йому в майбутньому призначене, та його розмір. Відтак тяжкість покарання, яке може загрожувати особі, підсилює ризик її втечі і переховування від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 , у сукупності з іншими обставинами кримінального правопорушення, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не виключається, оскільки ОСОБА_5 може впливати на свідків (шляхом умов або тиску чи погроз) для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 раніше судимий, та підозрюються у вчиненні нового тяжкого злочину.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд не визначає ОСОБА_5 заставу, оскільки він обгрунтовано обвинувачується у злочині, пов'язаному із насильством.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установі «Харківській слідчий ізолятор»строком на 60 днів до 08 грудня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з 10 жовтня 2025 року з моменту його фактичного затримання.
Строк дії ухвали - до 08 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 14.10.2025р.
Слідчий суддя ОСОБА_1