Справа № 629/5513/25
Номер провадження 2/629/1558/25
РIШЕННЯ
14.10.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Попова О.Г., за участю секретаря Уваренко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку та визнання права власності на частку, суд, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що вона є власником 5/6 частини квартири, розташованої за вище вказаною адресою, що підтверджується свідоцтвом про право власності за законом, посвідченим 17 липня 2025 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округ Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №25/2023. Власником 1/6 частини вищевказаної квартири є відповідачка по справі - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , як дочка померлого та спадкоємиця за заповітом, звернулася до Лозівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Проте остаточно не завершила процедуру оформлення своїх спадкових прав. Разом з тим, доведеним є факт наявності права власності у ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири, оскільки відповідно до частини 3 статі 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. А отже, відсутність державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 не зумовлює позбавлення останньої права користування та володіння належним їй на праві власності майном. Впродовж багатьох років відповідачка не проживає у вищевказаній квартирі і не користується своєю часткою майна, жодних дій щодо утримання своєї частки квартири не здійснює, будь-яких витрат на оплату комунальних послуг не несе. Так само остання зволікає з остаточним оформлення спадкових прав на вказану частку, аргументуючи це відсутністю коштів та небажанням взагалі нести матеріальні витрати на цю частку майна. Вона неодноразово зверталася до відповідачки з пропозицією щодо придбання 1/6 частки квартири. Однак до теперішнього часу відповідач ігнорує вказану пропозицію. Таким чином, фактично вона позбавлена можливості ефективно розпорядитись належним їй майном і реалізувати свої права щодо розпорядження квартирою (продати, передати у користування тощо), оскільки відповідачка, як співвласниця, перешкоджає цьому, користуючись наявністю права власності на незначну частину у праві спільної часткової власності, фактично зловживає таким правом. При цьому, з огляду на визначені частки квартири (5/6 та 1/6), спільне володіння і користування майном є неможливим, так само як і виділ часток у натурі. Вважає, що припинення права власності відповідачки на 1/6 частину спірної квартири не завдасть істотної шкоди інтересам останньої, оскільки фактично ОСОБА_2 квартирою не користується, не проживає та не несе витрати по утриманню житла. У разі припинення права власності на 1/6частку, життєві обставини ОСОБА_2 не зазнають істотних змін, крім того, відповідачка матиме змогу отримати грошову компенсацію в рахунок вартості своєї частки. Згідно звіту про оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_5 02 липня 2025 року, оціночна вартість 5/6 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складає 363833,00 грн. З наведеного слідує, що вартість 1/6 частки квартири складає 72766,60 грн. Вона готова сплатити відповідачці грошову компенсацію вартості 1/6 частки квартири, що становить 72766,60 грн.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Габор В.В., в судове засідання не з'явилися, представником надано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Крім того зазначила, що 06.10.2025 року отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 72766,60 грн., в якості вартості 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких заперечень щодо вартості спірної частки квартири немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 5/6 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Курявською О.О., приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 17.07.2025 року, зареєстровано в реєстрі за №942.
Власником 1/6 частини вищевказаної квартири є ОСОБА_2 .
Як вбачається зі копії заведеної спадкової справи за №348/1998 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яка складається з 1/3 частки у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 , склав заповіт, посвідчений Лавренко Л.А., державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області 04.04.1995 року, зареєстрований у реєстрі за №1-1403, згідно якого усе своє майно де б воно не було та з чого не складалося заповів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в рівних частинах. ОСОБА_2 , як дочка померлого та спадкоємиця за заповітом, своєчасно звернулася до Лозівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Проте остаточно не завершила процедуру оформлення своїх спадкових прав.
Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Мірошниченко О.М., державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о.державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної Харківської області 08.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_7 на підставі заповіту, посвідченого Лавренко Л.А., державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області04.04.1995 року, видано свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначено, свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку у праві власності на квартиру ще не видано.
Згідно до висновку про вартість майна, ринкова вартість зазначеної квартири станом на 02.07.2025 становить 436600,00 грн, вартість 5/6 частини квартири - 363833,00 грн. Таким чином вартість 1/6 частини квартири складає72766,60 грн.
З розписки відповідача ОСОБА_2 вбачається, що вона отримала від позивачки грошові кошти в сумі 72766,60 грн., як компенсацію вартості 1/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка успадкована нею за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з ч. 1,2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
З огляду на викладене при вирішенні позову, пред'явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження №12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 344/120/16-ц (провадження №61-22129св19).
У зв'язку з тим, що відповідач своєю власністю не користується, участі у витратах на утримання спірного майна не приймає, частка відповідача є незначною, тому припинення її права власності не завдасть істотної шкоди інтересам останній, враховуючи, що позивачкою сплачена відповідачу вартість 1/6 частини спірної квартири у розмірі 72766,60 грн., а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку та визнання права власності на частку - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Олексій ПОПОВ