14.10.2025
Справа № 615/2090/25
Провадження 1кп/642/505/25
13 жовтня 2025 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_10 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12025221050000057 від 18.02.2025 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 6 ст. 152 КК України,-
У провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливе призначення справи до судового розгляду, оскільки під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст.291 КПК України, крім того посилався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту, тому просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, яке проводити у закритому судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_9 , її представник - адвокат ОСОБА_8 , та законний представник потерпілої ОСОБА_10 підтримали доводи прокурора.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 вважав можливим призначення справи до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку прокурора, учасників процесу, вивчивши матеріали, суд приходить до наступного.
Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим, відповідно до вимог КПК України, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, судом не встановлено.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України.
Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає.
Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду, не встановлено.
У підготовчому судовому засіданні клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.
З урахуванням наведеного є всі достатні підстави для призначення судового розгляду кримінального провадження.
Крім тогопри вирішенніпитання щодо того, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд, суд бере до уваги положення п.2 ч.2 ст.27 КПК України, відповідно до якого суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у разі розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Таким чином, з врахуванням викладеного та думки учасників судового провадження, з огляду на те, що кримінальне правопорушення у даному провадженні є злочином проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, судовий розгляд необхідно здійснювати у закритому судовому засіданні.
Щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 01.11.2025 року.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, просив врахувати, що на його утриманні перебувають дружина та неповнолітня дитина, які особами з інвалідністю.
Захисник адвокат ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на нічний домашній арешт, при цьому вказував, що ризики на які посилається прокурор відсутні, просив врахувати відомості щодо особи обвинуваченого, а також те, що обвинувачений не має наміру ухилятися від суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника.
Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартгою.
Законний представник потерпілої також підтримала клопотання прокурора.
Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим ОСОБА_7 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, характер інкримінованого злочину, відомості щодо особистості обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, одружений, має малолітню дитину, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що судове провадження триває, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, вказані прокурором у клопотанні..
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.
На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Таким чином, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 11.12.2025 року.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту та зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, вважаючи, що на цьому етапі кримінального провадження запобіжним заходом, який здатний забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків є тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 311, 369, 376 КПК України, колегія суддів -
Призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025221050000057 від 18.02.2025 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 6 ст. 152 КК України
на 10 листопада 2025 року на 14-00 год.
Викликати для участі у судовому засіданні сторони кримінального провадження.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11.12.2025 року.
Строк дії ухвали - до 11 грудня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3