Справа № 2-364/2002
Провадження № 4-с/638/68/25
06 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність органу примусового виконання, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова зі скаргою заінтересовані особи: Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить: визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у не знятті арешту з нерухомого майна та відмові у знятті арешту з нерухомого майна; зобов'язати уповноважених осіб Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який було накладено згідно постанови про арешт майна №б/н від 04.04.2006 року, запис про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3068508 від 06.04.2006 року та перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № запису про обтяження 54979718 від 06.04.2006 року; зобов'язати Ізюмський відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вилучити інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про арешт нерухомого майна громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запис про обтяження № 54979718 від 06.04.2006 року перенесений з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3068508 від 06.04.2006 року.
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, згідно договору купівлі продажу № 1 від 16.04.1987 року посвідченого Секретарем Довгеньківської сільської Ради народних депутатів Ізюмського району Харківської області. У зв'язку із тим, що житло ОСОБА_1 було зруйноване внаслідок бойових дій та не підлягає відновленню, в 2023 році ОСОБА_1 подав документи до Оскільської сільської ради, щодо отримання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України. У зв'язку із відсутністю будь-якого рішення, 20.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Оскільської сільської ради, щодо отримання інформації про статус поданих ним документів, згідно відповіді Оскільської сільської ради № 02-02 12/С-39 від 08.05.2025 року, Рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 04.11.2024 року№ 886 у наданні компенсації за знищений ОНМ, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., для фінансування придбання житла з використанням житлового сертифікату, відмовлено у зв'язку з виявленим фактом подання недостовірних даних, що стосуються стану обтяження нерухомого майна.
Зазначає, що ОСОБА_1 не було відомо про наявність діючого арешту нерухомого майна, який накладено на його майно. Було здійснено пошук в ДРРП ННМ, згідно інформації наявної в реєстрі, підтвердилась актуальна інформація про обтяження нерухомого майна, дата та час реєстрації 06.04.2006 року, арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , дата народження відсутня, РНОКПП відсутній, згідно постанови б/н виданої 04.04.2006 року Ізюмським міськрайонним ВДВС. Інформація про державну реєстрацію обтяжень до ДРРПННМ, номер запису про обтяження № 54979718, перенесено з ЄРЗВ ОНМ обтяження № 3068508.
30 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ізюмської ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна. Згідно відповіді Ізюмського ВДВС № 34627 від 06.06.2025 року, при перевірці даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, в т.ч. у розділі «Електронний архів» та Спецрозділ цієї системи, інформація про виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та які перебували чи перебувають на виконанні у відділі, відсутня. Встановити по якому виконавчому провадженню накладено обтяження № 54979718 від 06.04.2006 року згідно постанови Ізюмського міськрайонного ВДВС та на підставі якої норми ЗУ «Про виконавче провадження», було закінчено виконавче провадження не має можливості, та рекомендовано звернення до суду. ОСОБА_1 вважає, що виконавчі документи були виконані ним в повному обсязі, провадження закінчені фактичним виконанням, арешт накладений на нерухоме майно не було знято виконавцем з незрозумілих причин.
29 вересня 2025 року до суду від представника Ізюмського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли пояснення, в яких вона зазначає, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві, журналів реєстрації загальної вхідної кореспонденції, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження , а також електронного архіву АСВП, пошук ВД/ ВП (спецрозділ) - виконавчі провадження за якими боржником є ОСОБА_1 у Відділі відсутні. Оскільки з 2009 року в Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень почали вносити дані, відповідно до яких здійснювалося збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, встановити чи перебувало на виконанні у Відділі виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 не виявляється можливим. Крім того зазначає, що станом на день надання пояснень не відомо, згідно якого виконавчого документу внесений запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та чи погашена в повному обсязі заборгованість, по даному виконавчому документу. На підставі викладеного просила відмовити у задоволені скарги.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала вимоги скарги та просила задовольнити.
Представник Ізюмського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, в поясненнях просила розгляд скарги проводити за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 06 квітня 2006 року на будинок АДРЕСА_1 накладено арешт. Підставою для накладення арешту стала постанова б/н від 04.04.2006 Ізюмського міськрайонного ВДВС.
Відповідно до копії постанови від 04 квітня 2006 року державним виконавцем Ждановим О.В. відділу державної виконавчої служби в Ізюмському та Борівському районах Харківської області на підставі виконавчого листа 2-364-02 про стягнення з ОСОБА_1 85 грн штрафу; 51 грн держмита та виконавчий збір з цієї суми 5,10 грн накладено арешт на все майно ОСОБА_1 а саме будинком АДРЕСА_1 .
Листом Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06 червня 2025 року № 34627 повідомлено ОСОБА_1 , що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис про обтяження за № 54979718 від 06.04.2006 року здійсненого на підставі постанови про арешт нерухомого майна Ізюмського міськрайонного ВДВС від 04.04.2006. При перевірці даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, в т.ч. у розділі «Електронний архів» та Спецрозділ цієї системи, інформація про виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та які перебували чи перебувають на виконанні, відсутня. Таким чином встановити по якому виконавчому провадженню накладено обтяження за № 54979718 від 06.04.2006 згідно постанови Ізюмського міськрайонного ВДВС та на підставі якої норми Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчено не має можливості.
Відповідно до копії листа Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 623/03-05/4/2025-вих. Від 27.08.2025 за результатами пошуку перебування в проводжені Ізюмського районного суду Харківської області справ стосовно громадянина ОСОБА_1 , у період з 2002 по 2003 рік, встановлено, шо в провадженні Ізюмського районного суду Харківської області перебувала справа №2-364/2002 за позовом Ізюмської філії ВАТ «Харківгаз» до ОСОБА_1 . В зв'язку з повномасштабним вторгненням військ російської федерації в Україну, бомбардуванням та окупацією міста Ізюм, приміщення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області зазнало значних руйнувань. За результатами перевірки наявності справи встановлено, що матеріали цивільної справи № 2-364/2002 року за позовом Ізюмської філії ВАТ «Харківгаз» до ОСОБА_1 , знищені внаслідок активних бойових дій та/або в період окупації міста. В зв'язку з вищезазначеним надати копію рішення Ізюмського районного суду Харківської області по справі №2-364/2002 за позовом Ізюмської філії ВАТ «Харківгаз» до ОСОБА_1 , та інформацію щодо сплати громадянином ОСОБА_1 держмита за зазначеним рішенням, не вбачається за можливе.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 20 серпня 2025 року згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи податкових органів станом на 19.08.2025 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , п. н. НОМЕР_1 наявний податковий борг у сумі 7 416,83 грн, який виник з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичним особам (код платежу 11011300) на підставі податкового повідомлення - рішення (форма 'Ф') N 2655147-24/20-14 від 24.03.2025, термін сплати 29.06.2025 року. Згідно інформації з Державного реєстру на нерухоме майно згідно реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 19.08.2025 у ОСОБА_1 , п. н. НОМЕР_1 відсутня податкова застава. З 05.03.2022 по 10.09.2022 року місто Ізюм Харківської області знаходилось під тимчасовою окупацією РФ. Під час тимчасової окупації міста Ізюм Харківської області Російською Федерацією здійснено пошкодження адміністративної будівлі ГУ ДПС області за адресою: м. Ізюм, по вул. Покровська, 32. 03.11.2023 складено Акт про нестачу справ (документів) Ізюмського сектору по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС за № 320/20-40-01-04-20. Враховуючи вище зазначене, надати копії документів та іншу інформацію щодо Постанови від 06.04.2006 №54979718 не вбачається можливим.
Листом АТ «Харківгаз» від 03 вересня 2025 року № 934 повідомлено ОСОБА_1 , що надати копії запитуваних документів не уявляється можливим, оскільки відповідні первинні документи були вилучені для знищення, як такі що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 №571/20884. У зв'язку з повномасштабним вторгненням військ російської федерації в Україну та перебуванням м. Ізюм Харківської області в окупації в період з березня по вересень 2022 року архівні документи по справі №2-364/2002 за позовом ВАТ «Харківгаз» до ОСОБА_1 не збереглися. Перевірити інформацію щодо сплати споживачем ОСОБА_1 державного мита за рішенням суду по вищезазначеній справі неможливо.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що правила цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Наведеним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, законодавством України встановленні чіткі строки, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення в примусовому порядку.
Водночас застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що підтверджує неодмінність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.
У рішенні від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden») ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, своєю чергою, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
Отже, можна зазначити, що лише за умови дотримання всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. З позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
У цій справі питання постає в тому, чи може наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника становити втручання у мирне володіння у значенні статті 1 Першого протоколу, і якщо так, то чи є таке втручання законним і чи переслідує легітимну мету «в інтересах суспільства», а також чи є воно пропорційним меті, якої прагнуть досягти.
Вирішувати питання, чи було таке втручання законним, потрібно з огляду на те, що законодавство, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи у судах, не передбачає обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу (за винятком випадків, встановлених частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII). За таких умов, державний виконавець, зберігаючи чинність арешту під час повернення виконавчого документа стягувачу, діє відповідно до вимог закону. При цьому суд зазначає, що встановити причини відсутності виконавчого провадження у виконавчої служби, а також підстави завершення виконавчого провадження встановити не можливо, оскільки документи не зберіглися.
Наступним критерієм, який підлягає встановленню, є те, чи переслідувало втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном легітимну мету «в інтересах суспільства».
Правовою метою накладення арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання судового рішення. Тобто, кредитор, на користь якого у боржника виникло зобов'язання за судовим рішенням, яке підлягає примусовому виконанню, має обґрунтовані очікування, що внаслідок накладення арешту на майно боржника та його подальшої реалізації остаточне рішення суду буде виконане. Тож накладення та існування арешту на майно боржника до закінчення примусового виконання судового рішення має важливе значення для забезпечення виконання остаточного судового рішення та реального поновлення прав фізичних та юридичних осіб.
Із врахуванням наведеного, бракує підстав вважати, що державним виконавцем не дотримано справедливого балансу між суспільними та індивідуальними інтересами в контексті обмеження права боржника на мирне володіння своїм майном.
Водночас, встановлюючи, чи не змушений боржник нести надмірний індивідуальний тягар внаслідок такого обмеження, суд враховує, що арешт майна є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. В ситуації, коли бракує будь-якої можливості відновити виконавче провадження, відпадає і сама правова мета збереження арешту - забезпечення виконання судового рішення в примусовому порядку. Збереження арешту, накладеного на майно боржника, за таких умов свідчить, що особа позбавляється можливості вільно розпоряджатися своїм майном (у тому числі майном, набутим після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна) без існування для цього правової мети, оскільки сам факт існування арешту не призведе до реального поновлення прав кредитора. За таких обставин особа змушена нести надмірний індивідуальний тягар.
Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібного підходу притримується Верховний Суд у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц
(провадження № 61-12997св21), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21).
Врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов'язковою для застосування національними судами, суд дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, коли немає актуального виконавчого провадження та можливості продовження виконання судового рішення у примусовому порядку, призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Враховуючи встановлені у справі обставини, а саме: відсутність відкритих виконавчих проваджень та фактичних майнових претензій стягувача (кредитора) до заявника, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу арешту, накладеного державним виконавцем на майно заявника, без об'єктивної та передбачуваної можливості поновлення виконавчих проваджень за виконавчими листами, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи, що судом не встановлено протиправності дій державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника під час розгляду справи, проте наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за встановленими у справі обставинами становить невиправдане втручання у право заявника на мирне володіння його власним майном, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав заявника арешт, накладений на його майно, підлягає скасуванню на підставі частини п'ятої статті 59 Закону №1404-VIII.
Таким чином, скарга в частині скасування арешту на майно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнання неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у не знятті арешту з нерухомого майна та відмові у знятті арешту з нерухомого майна, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки судовим розглядом не встановлено протиправних дій уповноважених осіб Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно ОСОБА_1 .
Також не підлягають задоволенню вимога ОСОБА_1 про зобов'язання Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вилучити інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про арешт нерухомого майна громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запис про обтяження № 54979718 від 06.04.2006 року перенесений з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3068508 від 06.04.2006 року, оскільки запис про обтяження внесений на підставі постанови державного виконавця, а в разі скасування постанови про арешт майна вносяться відповідні зміни до державних реєстрів, в тому числі і щодо скасування обтяження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 268, ЦПК України, суд, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважених осіб Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який було накладено згідно постанови про арешт майна №б/н від 04.04.2006 року, запис про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3068508 від 06.04.2006 року та перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № запису про обтяження 54979718 від 06.04.2006 року.
В іншій частині скарги відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст судового рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя Л.М. Рибальченко