Справа № 404/6434/21
Номер провадження 6/404/126/25
23 вересня 2025 року Фортечний районний суд м. Кропивницького
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Суркової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі №404/6434/21 (номер провадження 2/404/1697/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, його розподілу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою просить визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню по справі №404/6434/21 (номер провадження 2/404/1697/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, його розподілу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю.
В обґрунтування заяви зазначив, що 07.04.2023 по справі №404/6434/21 (номер провадження 2/404/1697/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, його розподілу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю видано виконавчий лист №404/6434/21.
Вказує, що 21.02.2023 року Кіровським районним судом м. Кіровограда ухвалено рішення по вказаній справі, за яким визнано майно - квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 об'єктом спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 301,76 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 325,00 грн. У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю - відмовлено.
В судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. На вказане рішення відповідачем ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.10.2023 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2023 року залишено без змін.
ОСОБА_1 рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2023 року виконав добровільно, на підтвердження чого надав квитанцію від 12.10.2023 року.
Тому і звернувся до суду з заявлю про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 липня 2025 року прийнято до розгляду заяву та призначено судове засідання та витребувано від Фортечного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): належним чином засвідчену копію виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №404/6434/21 виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда 07.04.2023 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 3 301,76 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 13 325,00 грн.
16.09.2025 року начальником відділу Фортечного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сергієм Федотовим на запит суду надані матеріали виконавчого провадження.
В судове засідання учасники справи, заінтересовані особи не з'явились, повідомлялись, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Представник заявника подала заяву про відкладення розгляду заяви, в зв'язку з незадовільним фізичним станом. Однак, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надала.
Викладене свідчить про відсутність поважних причин неявки до суду.
Представник ОСОБА_2 подала заяву про розгляд заяви у їх відсутність, просила відмовити в її задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2023 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, його розподілу задоволено. Визнано майно - квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 об'єктом спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 301,76 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 325,00 грн. У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю - відмовлено.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.10.2023 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2023 року залишено без змін.
07.04.2023 по справі №404/6434/21 (номер провадження 2/404/1697/21) видано виконавчий лист №404/6434/21.
03.05.2023 року постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за № 71702454 відкрито виконавче провадження.
30.05.2023 року постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі ухвали № 404/6434/21 Кропивницького апеляційного суду від 18.05.2023 року та керуючись ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» ВП № 71702454 зупинено.
ОСОБА_1 рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2023 року виконав добровільно, на підтвердження чого надав квитанцію від 12.10.2023 року, в якій зазначено, що ним відшкодована сплата судового збору та професійної правової допомоги в сумі 16 626,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
За ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №308/6024/14.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв'язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; - обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов'язок припинився, або його обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
В резолютивній частині постанови державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за № 71702454 від 03.05.2023 року третім пунктом зазначено наступне: Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмір 1662,67грн.
Пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання є підставою для нарахування та стягнення з боржника виконавчого збору. Звільнення боржника від його сплати шляхом визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню суперечить меті правового інституту виконавчого збору.
Сукупний аналіз змісту статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 432 ЦПК України свідчить про те, що добровільне виконання боржником зобов'язань за судовим рішенням поза межами процедури примусового виконання рішення органами виконавчої служби є підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 432 ЦПК України, а фактичне виконання рішення на стадії примусового виконання (за наявності відкритого виконавчого провадження) позбавляє таке виконання ознак добровільності та є підставою для закінчення провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Вказана норма спрямована на захист прав боржника, який не зобов'язаний сплачувати виконавчий збір у разі скасування рішення суду або у тому випадку, коли він добровільно, до відкриття виконавчого провадження, сплатив борг.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".
Дослідивши матеріали справи, зважаючи, що боржником добровільно сплачений борг після відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 12, 81, 258, 260-261, 353, 432 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі №404/6434/21 (номер провадження 2/404/1697/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, його розподілу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 26.09.2025 року
Суддя
Фортечного районного суду
міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО