Справа № 344/7488/23
Провадження № 2/344/253/25
29 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.,
з участю секретаря Бурянна Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та зустрічний позов адвоката Івасишин В.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
в позові вказано: «…22.12.2022 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» укладено договір надання правових послуг №2022/12/003419. Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовнику (Відповідачу) правові послуги з метою отримання відшкодування, матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті ДТП, яка мала місце 03.12.2022 р. 28.12.2022 р. на виконання умов Договору Відповідач надав Позивачу довіреність. На виконання умов Договору ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» зібрало документи для виплати страхового відшкодування та подало заяву в Моторне транспортне страхове бюро України. 01.02.2023 р. від Відповідача надійшла заява про скасування довіреності. Згідно з п.9.8. Договору у разі дострокового припинення Договору, Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів, оплатити фактично надані Виконавцем послуги, вказані в акті-розрахунку наданого Виконавцем, з розрахунку 1 година - 2490.00 гривень з ПДВ), сплатити неустойку в розмірі 50% вартості фактично наданих послуг та компенсувати додаткові витрати. Попри неодноразові звернення ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» до відповідача, відповіді не отримано, кошти за фактично надані послуги не сплачено. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв свого обороту або інших вимог, що звичайно ставляться….».
Тому позивач просив суд Стягнути з Відповідача на користь Позивача борг розмірі 20542, 50 гривень та судові витрати.
Відповідач подав суду відзив, відповідно до якого: «…03 грудня 2022 року ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , зі сторони вул. Целевича, в напрямку вул. Дністровська, в м. Івано-Франківську здійснив наїзд на Відповідача. У результаті порушення ОСОБА_2 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Відповідач отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з переломами 6, 7, 8, 9 ребер зліва, закритої тупої травми лівої нижньої кінцівки з багато уламковими переломами велико-та малогомілкової кісток у верхній та середній третинах, зі зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операцій (закритої репозиції перелому великогомілкової кістки з внутрішньою фіксацією. Остеосинтезу інтрамедулярним блокуючим стрижнем. Демонтаж АЗФ), які згідно висновку експерта, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечні для життя в момент спричинення. 03 грудня 2022 року за вказаним фактом було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022091010002207 від 03.12.2022. 01 лютого 2023 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022091010002207 надійшов до Івано-Франківського міського суду. 27 березня 2023 року у справі 344/1806/23 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України було ухвалено обвинувальний вирок. Потерпілу у судовому розгляді представляв адвокат Івасишин Володимир Іванович. Під час перебування на лікуванні в Обласній клінічній лікарні, до Відповідача прибув ОСОБА_4 , який повідомив Відповідачу, що хоче допомогти отримати потерпілій відшкодування у кримінальному провадженні. Повідомив, що діє від імені адвокатської контори, співпрацює із органом досудового розслідування. Надавав на підпис Відповідачу якісь документи, також привів приватного нотаріуса. ОСОБА_4 забрав у Відповідача всі оригінали чеків та квитанцій витрат на лікування. Відповідач постійно перебувала під дією сильнодіючих медикаментів, внаслідок перенесеної політравми та операцій. Ні з Кульчицьким, ні з іншими адвокатами, які б представляли Позивача, Відповідач ніколи не зустрічалася. Жодної правової допомоги позивач не надавав відповідачу. 26/01/2023 відповідач надіслала позивачу письмове повідомлення про розірвання договору та скасування довіреності. Послуги зазначені Позивачем у «Розрахунку» не відповідають Акту-розрахунку від 07.02.2023, в якому зазначені такі послуги як «дзвінки», та відсутня послуга «клопотання про повернення медичної документації до медичного закладу», що свідчить про маніпуляції зі сторони Позивача. Правова допомога потерпілому не може зводитись до генерування непотрібних та неякісних послуг з метою звернення до самого ж потерпілого з позовною заявою, як це, на думку Заповідача, практикує ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування». Організаційна форма позивача не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»...».
Тому відповідач просив суд відмовити в позові, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Відшкодування» 79008, м. Львів, пл. Соборна 12а/24 Код ЄДРПОУ 38142410 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати.
10/10/2023 відповідач подав зустрічний позов, в якому вказано: «…Оспорюваний договір, всупереч ч. 5 ст. 203 ЦК не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки Відповідач не надавав правничих послуг, а, фактично, діяв на шкоду Відповідачу в питанні відшкодування матеріальної шкоди. Позивач, підписуючи оспорюваний правочин, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки перебувала під дією медикаментів. У відповідь на адвокатський запит від 23.07.2023, Комунальне некомерційне Підприємство «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» надало перелік медикаментів призначених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно листків лікарських призначень (медична карта стаціонарного хворого №26807/2022) за період перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні невідкладної медичної допомоги та травматологічному відділенні у період з 03.12.2022 по 28.12.2022 року, в тому числі і такими як, декскетопрофен (кейвер), пропофол, морфіну гідрохлориду, котрий є опіоїдним аналгетиком…».
Тому відповідач просив суд Визнати недійсним з моменту укладення «договір про надання юридичних (правничих) послуг» № 2022/12/003419 від 22.12.2022; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Відшкодування» 79008, м. Львів, пл. Соборна 12а/24 Код ЄДРПОУ 38142410 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати.
Судом встановлено наступні обставини.
В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
В ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Отже сторонами визнано укладення між позивачем та відповідачем договору про надання юридичних (правничих) послуг» № 2022/12/003419 від 22.12.2022.
Відповідач вважав даний договір недійсним, оскільки укладений відповідачем під дією сильнодіючих медичних препаратів, які вводились відповідачу медичною установою.
Позивачем не спростовано введення відповідачу сильнодіючих медичних препаратів.
В ч. 1 ст. 105 ЦПК України вказано, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Жодна зі сторін спору не подала клопотання про проведення експертизи стану здоров?я відповідача.
Зміст стандарту доказування у цивільних справах складає юридична концепція «балансу вірогідностей».
Якщо сторона, на яку покладено обов'язок доведення обставин, не виконує такий, в тому разі факт вважається таким, що не доведений і навпаки.
Отже з високою вірогідністю юридично достовірними є пояснення відповідача про те, що на час отримання політравми та введення в організм відповідача сильнодіючих медичних препаратів вона могла не повністю усвідомлювати значення своїх дій або з належною юридичною відповідальністю керувати її діями, або іншим способом сприймала обставини та їх значення, або умовляння представника позивача укласти договір на невигідних для неї умовах.
Так само перед судом не доведено, що ініціатива укласти спірний договір виходила саме від відповідача та це здійснено за її наполягання.
Зазначений висновок також підтверджується стороною відповідача в тому, що усі питання про юридичну відповідальність особи, яка завдала шкоду здоров?ю відповідача в судових засіданнях вирішувались без будь-якої участі представників позивача.
Заперечення сторони відповідача щодо способу укладення договору з відповідачем, одразу після ушкодження її здоров'я, за перебування в медичному закладі і під час введення в її організм сильнодіючих речовин вказує на недобросовісну поведінку позивача щодо відповідача, а також підтверджується наступними діями позивача, який не прийняв участі в процесі захисту прав відповідача в судовому розгляді.
Так відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В ч. 1 ст. 203 ЦК України вказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України вказано, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В ч. 4 ст. 13 ЦК України вказано, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже правочин не може суперечити моральним засадам, за змістом яких незахищена сторона цивільних відносин, яка перебуває під впливом сильнодіючих медичних препаратів та одразу після отриманої нею політравми втягується в договірні відносини, наслідком яких є будь-яка відсутність юридично значимих дій конрагента на користь такої особи, а натомість на особу покладаються значні розміри майнових оплат цих послуг.
З цих самих підстав захищаються права інших учасників цивільного обороту, дієздатність яких є обмеженою внаслідок їх стану здоров'я.
Так в ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», що поширюється на спірні відносини, оскільки однією зі сторін оспорюваного договору є товариство з обмеженою відповідальністю, а іншою стороною є фізична особа, вказано, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги)
Отже можливість свідомого вибору споживача була обмеженою з підстави отримання політравми та перебування під дією сильнодіючих лікарських засобів, оскільки загальновідомими є обставини впливу на психічний стан особи цих обставин. Ступінь, форма і особливість їх впливу міг бути визначений відповідною експертизою, про призначення якої жодна зі сторін спору не просила суд.
В ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вказано, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
Так в оспорюваному договорі не визначено чіткий та однозначний розмір платежу за послуги позивача з урахуванням виду і вартості кожної із послуг.
В п. 6.2 договору вказано, що гонорар позивача становить 25% від розміру суми відшкодування, перерахованого відповідачу. Таким чином несправедливою є умова договору в п. 6.2., оскільки передбачає отримання позивачем 25% відшкодування шкоди відповідача, хоча позивач не є особою, яка зазнала такого виду і форми ушкодження здоров?я як відповідач.
Разом з цим в п. 3.4. спірного договору вказано, що відповідачка зобов?язана сплатити гонорар та додаткові витрати в п. 7 договору, понесені виконавцем, протягом п'яти банківських днів з отримання відшкодування.
Отже позивач не забезпечив відповідачу отримання відшкодування, але пред'явив позов про стягнення своїх послуг. Однак право вимоги до відповідача у позивача не виникло, оскільки воно пов'язано із моментом отримання відшкодування відповідачем.
Таким чином відповідачем доведено правові підстави для визнання договору недійсним.
В ч. 1 ст. 216 ЦК України вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
В зустрічному позові вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесла, які очікує понести в зв'язку із розглядом справи становить 45 000 грн., що складається з витрат на правову допомогу.
Відповідно до платіжного документа відповідач сплатила судовий збір в сумі 1073,60 гривень.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3 статті 137 ЦПК України).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як встановлено ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є не співмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 5 ст. 141).
Подання попереднього розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Аналогічне наведено у постановах Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вид, склад та обсяг правової допомоги в даному спорі, наданої відповідачу може бути компенсована за рахунок позивача в розмірі 10000 гривень.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
В ч. 5 ст. 268 ЦПК України вказано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити;
визнати недійсним «договір про надання юридичних (правничих) послуг» № 2022/12/003419 від 22.12.2022, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» та ОСОБА_1 ;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Відшкодування» 79008, м. Львів, пл. Соборна 12а/24 Код ЄДРПОУ 38142410 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 1073,60 гривень судового збору, 10000 гривень витрат на правничу допомогу;
в іншій частині витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст складено 06/10/2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.