Справа № 344/20190/24
Провадження № 2/344/1200/25
25 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.,
з участю секретаря Бурянна Н.,
позивача ОСОБА_1 ,
адвоката позивачів Хоптій М.,
адвоката відповідача Мушинського В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПП «Металспецмонтаж», ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
в позові вказано: «…25 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Металспецмонтаж» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому №Н8-8/4 від 25.11.2016р. 11 червня 2020 року між приватним підприємством «Металспецмонтаж» (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено Договір № Н 11/4 купівлі-продажу майнових прав. 12 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Металспецмонтаж» (код ЄДРПОУ 35277725) укладено договір купівлі-продажу майнових прав Н 21-14/6. В подальшому, 04 жовтня 2019 року укладено Договір про відступлення права вимоги №04/10-Н18-5/10 за Договором купівлі-продажу майнових прав №Н18-5/10 від 06.07.2018 року, укладеного між приватним підприємством «Металспецмонтаж» та фізичною особою ОСОБА_7 . Також, 04 жовтня 2019 року укладено Договір про відступлення права вимоги №04/10-НЦ-8 за Договором купівлі-продажу майнових прав №НЦ-8 від 19.10.2018 року, укладеного між приватним підприємством «Металспецмонтаж» та фізичною особою ОСОБА_7 . Згідно даних договорів ПП «Металспецмонтаж» (Продавець/Боржник) ОСОБА_7 (Первісний Кредитор), ОСОБА_6 . 28 березня 2019 року між ОСОБА_5 та Приватним підприємством «Металспецмонтаж» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №НЦ-2 від 28.03.2019р. Фактично, дії ПП «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ» вказують на недобросовісну поведінку, а також вказують на недостовірні дані щодо завершення будівництва та направлення повідомлення органам державного архітектурно-будівельного контролю щодо введення в експлуатацію будинку. Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі: Витяг з державного реєстру речових прав на майно, індексний №42525613 від 19.08.2015, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 70664526101, дата державної реєстрації 19.08.2015р. номер запису про інше речове право 10861751 дата 19.08.2015р. договір оренди б/н від 24.02.2015р., кадастровий номер 2610100000:04:002:0292. Станом на даний час ПП «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ» повністю припинило здійснення будівельних робіт. Ухвалою про забезпечення позову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023р. у справі №300/3197/23 заборонено приватному підприємству ПП «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ» виконувати будівельні роботи на об'єкті будівництва «Нове будівництво господарської будівлі з допоміжними приміщеннями на АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/3197/23. 30 жовтня 2023 року між Приватним підприємством «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ», в особі директора Сторощук Володимира Володимировича та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0187 гектара 2610100000:04:002:0300 по АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:04:002:0300 вже відбулося будівництво двох поверхів, а тому відчуження земельної ділянки без наявного нерухомого майна (незавершеного будівництва) законодавством заборонено. Після здійснення добудови двох поверхів відбулося відчуження земельної ділянки, та під час відчуження земельної ділянки споруда не перейшла у власність іншої особи, а тому договір купівлі-продажу є недійсним…».
Тому позивачі просили суд визнати Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 жовтня 2023 року укладений між Приватним підприємством «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ», в особі директора Сторощука Володимира Володимировича, та ОСОБА_4 зареєстрованим в реєстрі за №3352, недійсним.
В судовому засіданні адвокат позивачів надав перед судом пояснення про те, що на земельній ділянці було заборонено будувати; ця окрема ділянка мала б бути прибудинковою територією; відповідачами укладено договір купівлі-продажу, але його умови не передбачають продаж об?єкта незавершеного будівництва, були спори про скасування містобудівних умов і обмежень; одночасно має бути продано об?єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці; потрібно повернути земельну ділянку на ПП «Металспецмонтаж»; нотаріус не дотримався вимог законодавства; нотаріус постійно укладає сумнівні угоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав перед судом пояснення про те, що він уклав з ПП «Металспецмонтаж» договір і мали там жити; вісім років затримується будівництво; в дворі є ще інший будинок.
В судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що будь-які права позивачів не було порушено, оскільки вони не сторони договору, який просять визнати недійсним; визнання договору недійсним не вплине на права позивачів жодним чином; визнання договору недійсним не поновить будь-яких прав позивачів; від того хто є власником земельної ділянки не залежать права позивачів; об'єкту незавершеного будівництва немає, а є будівельні матеріали; нотаріус не міг знати про будівельні матеріали на земельній ділянці; істотні умови договору дотримані; позивачі здійснюють невірний захист прав; усі пояснення позивача та адвоката позивачів не стосуються предмету спору; всі пояснення позивача та адвоката позивачів не пояснюють які положення ст. 203 ЦК України порушено; позов не спрямовано на захист будь-яких прав позивачів.
В судовому засіданні позивач надав перед судом пояснення про те, що інший позивач перебував в коридорі будівлі суду. Однак на час початку судового засідання секретар судового засідання запросила до зали судових розглядів усіх учасників судового розгляду, серед яких позивача ОСОБА_2 не було; після початку судового розгляду позивач ОСОБА_2 в судове засіданні не прибув.
При цьому обох позивачів представляв адвокат Хоптій М.
Судом встановлено наступні обставини.
В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
В ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
30 жовтня 2023 року ПП «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ» та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстрованим в реєстрі за №3352.
Відповідно до ст.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця земельну ділянку площею 0,0187 га, що розташована по АДРЕСА_1 , що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 610100000:04:002:0300.
Відповідно до п.1.4 Договору земельна ділянка не обтяжена сервітутами і обмеженнями у використанні та під забороною (арештом) відчуження не перебуває, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 352301071 та відсутність заборон (арештів) за Продавцем згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 352301071.
Позивачі не були сторонами зазначеного договору. Предмет договору не належить позивачам.
В п.1.5 Договору Продавець стверджує, що на момент укладення Договору земельна ділянка під арештом не перебуває. Земельна ділянка не забудована. Позивачі не надали доказів арешту земельної ділянки кадастровий номер: 610100000:04:002:0300.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсність оспорюваного позивачами правочину законом прямо не встановлена.
Отже на позивачів покладається обов'язок спростування презумпції правомірності оспорюваного правочину і доказування порушення відповідним правочином їх прав.
В судовому засіданні адвокат позивачів надав перед судом пояснення про те, що позивачі оспорюють договір, який уклали відповідачі, з метою повернення земельної ділянки у власність ПП «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ».
Таким чином ні на даний час об'єкти, що передавались у власність покупця та позивача за їх договором від 30 жовтня 2023 не належать позивачам, ні за умови визнання договору недійсним не будуть належати позивачам.
Другим аргументом адвоката позивачів щодо визнання договору недійсним було те, що позивачі вважають, що відповідна земельна ділянка повинна бути використана в якості прилеглої території до будинку, в якому будуть існувати квартири за умови його побудови забудовником, з яким позивачі уклали договори.
Однак цьому поясненню позивачів суперечать їх же пояснення про те, що на відповідній земельній ділянці вже збудовано частину будинку. Отже, по-перше, не може бути використано в якості прилеглої території забудовану земельну ділянку. По-друге, позивачам не належить право вирішувати долю земельної ділянки, яка спочатку перебувала у власності ПП «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ», а на даний час у власності ОСОБА_4 .
Так в ч. 1 ст. 316 ЦК України вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Отже до укладення оспорюваного договору ПП «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ» реалізувало компетенції власника саме за своєю волею і незалежно від волі позивачів, а після укладення оспорюваного договору ОСОБА_4 реалізує їх за своєю волею і незалежно від волі позивачів.
В ч. 1 ст. 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
В ч. 1 ст. 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В ч. 2 ст. 319 ЦК України вказано, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
В ч. 6 ст. 319 ЦК України вказано, що держава не втручається у здійснення власником права власності.
Отже держава не втручається у здійснення власником права власності.
Таким чином виключно власник речі визначає її юридичну долю, володіння та розпорядження.
В ч. 1 ст. 626 ЦК України вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином відповідачам належало право самостійно і вільно обрати собі контрагентів та укласти договір, що врегулював їх майнові відносини, без будь-якого на то бажання чи втручання позивачів.
Так відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Не включення сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки до його предмету будівельних матеріалів, які перебувають на земельній ділянці, результатів підготовчих робіт до будівництва чи об?єкта незавершеного будівництва не визначено положеннями ЦК України в якості правової підстави для визнання недійсним правочину.
Однак в постанові Об'єднаної палати ВС/КГС у справі 910/12787/17 від 16.10.2020 вказано, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого позивач не є, останній зобов'язаний довести (підтвердити), яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити ці доводи та докази. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
На обґрунтування цього твердження ОП ВС/КГС зазначила, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Внаслідок цього захисту має реально відбуватися припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта та відновлення порушених прав.
Спосіб захисту розглядається як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення мети цього захисту права.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваними правочинами (їх частинами) є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Така само за усталеною практикою Верховного Суду не допускається визнання недійсним усього правочину, якщо він може існувати без відповідної частини. Однак позивачі не визначили в їх позові визнання недійсною окремого положення чи частини оспорюваного правочину.
Позивачі не довели перед судом які, визнані за ними законодавством, їх права було порушено укладенням відповідачами договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦПК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Позивачі не надали суду доказу державної реєстрації будівельних дій на земельній ділянці в якості об'єкта незавершеного будівництва і визнання за ним такого юридичного статусу.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
В ч. 5 ст. 268 ЦПК України вказано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПП «Металспецмонтаж», ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 жовтня 2023 року, укладеного між Приватним підприємством «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ», в особі директора Сторощука Володимира Володимировича, та ОСОБА_4 зареєстрованим в реєстрі за №3352 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлено 01/10/2025.
Суддя Бородовський С.О.