13 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/28627/25
Провадження № 11-сс/820/529/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025243000002703, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Іванівка, Білозерського району, Херсонської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні CВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025243000002703 від 28 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив нове умисне, тяжке кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 27 серпня 2025 року близько 13 гол. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу водойми, що по вул. Максима Залізняка в місті Хмельницький, Хмельницької області, помітив велосипед, що належить потерпілій ОСОБА_8 , та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідків та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, розуміючи, що в країні діє воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України вія 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та неодноразово продовжений іншими Указами Президента України, востаннє - Указом Президента України № 478/2025 від 14 липня 2025 року «Про продовжних строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України Х? 4524-IХ віл 15 липня 2023 року. продовженого з 05 год. 30 хв. 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно викрав велосипед марки «Like2Bike», рама 15, колоса 26. вартістю 5 851 грн. 30 коп., після чого ОСОБА_7 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 5 851 грн. 30 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка). вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
06 жовтня 2025 року, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК У країни.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 грудня 2025 року включно та визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2025 року про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до останнього більш м'який запобіжний захід - нічний домашній арешт, зменшити заставу для ОСОБА_7 з 80 до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу щодо застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.
В основу обґрунтування ухвали слідчим суддею було покладено те, що на думку суду наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, ОСОБА_7 підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому є усі підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може впливати на свідків і потерпілих та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Проте, тяжкість можливого покарання у випадку визнання в подальшому особи винною, не може бути основною підставою для застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею не враховано, що в матеріалах справи, доданих до клопотання слідчого, відсутні докази того, що ОСОБА_7 не з?являвся на виклики слідчого або перебував у розшуку, слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 не затримувався органами поліції, а навпаки, добровільно з?явився до слідчого та суду після повідомлення про необхідність такої явки, що підтверджує той факт, що підозрюваний не має наміру переховуватися від слідства та суду в подальшому та на першу вимогу буде з'являтися на виклики.
Також ОСОБА_7 вважає, що слідчим суддею при аналізі наявності/відсутності ризику переховування від слідства і суду не було в повній мірі враховано, що він має постійне місце проживання ( АДРЕСА_2 ), де проживає зі своєю матір?ю, яка хворіє та потребує його допомоги, тобто ОСОБА_7 по місцю свого проживання має соціальні зв?язки, ОСОБА_7 вказував при розгляді справи в суді першої інстанції, що він має неофіційне місце роботи, працює на будівництві, має заробітки.
Також ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні не підтверджено жодними доказами та є припущенням. При цьому суд міг обмежити підозрюваного у спілкуванні зі свідками та потерпілим, а саме покласти на нього зобов?язання: утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею.
Крім того, під час досудового розслідування ОСОБА_7 ще до того, як йому було вручено повідомлення про підозру викликався до слідчого, давав пояснення по справі, видавав добровільно речі, що підтверджується матеріалами справи.
Також не було доведено, що більш м?який запобіжний захід не спроможний забезпечити його належну процесуальну поведінку.
За наявності у ОСОБА_7 постійного місця проживання наявна об?єктивна можливість встановити належний контроль за його процесуальною поведінкою за місцем проживання. А саме можливість застосування до підозрюваного більш м?якого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, що забезпечить можливість йому працювати. Такий запобіжний захід спроможний забезпечити баланс між правами підозрюваного та покладеними на нього процесуальними обов?язками.
Крім того, ОСОБА_7 не погоджується із розміром застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку визначив слідчий суддя. На думку ОСОБА_7 слідчий суддя не в повній мірі врахував майновий та сімейний стан підозрюваного, стан його здоров?я, оскільки, зазначена сума є занадто великою для підозрюваного та його родини.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, із зазначених в ній підстав, просили застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід - у вигляді нічного домашнього арешту, зменшити заставу для ОСОБА_7 з 80 до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор не визнав апеляційних вимог, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, зазначивши, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які вказує слідчий в клопотанні.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, ознайомившись з судовим матеріалом та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
В апеляційній скарзі захисник оскаржує наявність ризиків для застосування щодо ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що можливо застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити вище перелічені дії.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
У колегії суддів не виникає сумнівів щодо висновків слідчого судді про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з боку органу досудового розслідування, оскільки існує інформація, що він міг вчинити інкриміноване правопорушення, про що свідчать матеріали кримінального провадження та доведено прокурором, проаналізована слідчим суддею, що також не оскаржується стороною захисту в апеляційній скарзі.
Стосовно існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то приймаючи рішення за клопотанням слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя встановив наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п?яти до восьми років, а тому враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, які відповідно до ч.2 ст. 178 КПК України враховується при обрані запобіжного заходу, є усі підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 може впливати на свідків та потерпілих, оскільки знає місце перебування потерпілого та свідків, які являються неповнолітніми, тому перебуваючи під іншим більш м?яким запобіжним заходом зможе шляхом залякування, примусу та ін., вплинути на них оскільки вони є найменш захищеними особами, з метою зміни їх показів (які є доказами тільки після їх безпосереднього дослідження в суді) для подальшого уникнення кримінальної відповідальності.
Також, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КК України, оскільки ОСОБА_7 , перебуваючи не під вартою буде мати можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення. 3 огляду на те, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, судимість на даний час не знята та не погашена є підстави вважати, що під час перебування на волі останній з метою отримання коштів на життя може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ, у рішеннях по справах «Каучор проти Польщі» від 03.02.2009 року та «Александр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року, Суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, а врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ухвалюючи рішення про задоволення клопотання слідчого щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив, що досудовим розслідуванням доведена наявність як обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, так і ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 неодноразово судимий, а саме вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2006 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України по покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Звільнений 20 травня 2010 року з Райківецької виправної колонії Хмельницької області №78 по відбуттю строку покарання; вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2011 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці. Звільнений 05 березня 2015 року з Райківецької виправної колонії Хмельницької області №78 по відбуттю строку покарання; вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2018 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Звільнений 26 травня 2021 року з Райківецької виправної колонії Хмельницької області №78 на підставі ч.3 ст.82 КК України з заміною покарання на 240 годин громадських робіт; вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року звільнений 22 жовтня 2024 року з Стрижавської виправної колонії Вінницької області № 81 на підставі ч.2 ст.74 КК України (декриміналізація).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в такому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З урахуванням наведених обставин, вимог статті 178 КПК України, колегія суддів вважає, що через суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, враховуючи конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, є обґрунтовані підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, підозрюваний має реальну можливість здійснити ці дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; та вчинити інші кримінальні правопорушення, так як у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки та постійне джерело доходу, а тому на цій стадії провадження неможливо застосувати менш суворий запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання наявним ризикам.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де проживає зі своєю матір'ю, яка хворіє і потребує його допомоги, тому має соціальні зв'язки не беруться до уваги, оскільки ці обставини не є визначальними для зміни запобіжного заходу та враховуються в сукупності з конкретними обставинами провадження та наявними ризиками.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, то такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на те, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, досудове розслідування триває, не допитано осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.
Викладене в свою чергу, унеможливлює задоволення апеляційних вимог захисника підозрюваного про обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжкого злочину, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, даних про його особу, вартість викраденого майна, наявних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам, не встановлені стримуючі чинники, які б дійсно могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від можливого покарання, незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою покращення свого становища, у скоєнні якого він підозрюється, продовжити займатися протиправною діяльністю з метою отримання грошової винагороди.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані зі звільненням з-під варти.
Крім того, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя визначив заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України, врахувавши при цьому, що підозрюваний не працює, проте підозрюється у злочині проти власності, а тому саме такий розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку та не буде завідомо непомірним для нього.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави стосовно ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а висновок про неможливість застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, правильним, обмеження його права на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб запобігти втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні вимоги сторони захисту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2025 року про застосування до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 грудня 2025 року включно, із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2