13 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/888/25
Провадження № 22-ц/820/2091/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю прокурора Манзелевського Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування, за апеляційними скаргами заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та Державної казначейської служби України на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року (суддя Бондарчук Л.А.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування.
В обґрунтування позову зазначала, що з 2019 року ОСОБА_1 , будучи молодшим сержантом військової служби за контрактом, займала посаду медичної сестри терапевтичного відділення 1445 Військового госпіталю Військового медичного клінічного центру Центрального регіону військової частини НОМЕР_1 .
25 червня 2021 року заступником начальника СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області в межах кримінального провадження № 42021241310000015 їй було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
29 червня 2021 року процесуальним прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону затверджено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України та скеровано до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
Вироком Старокостянтинівського районного суду від 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 квітня 2024 року виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верхового Суду від 5 грудня 2024 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 квітня 2024 року залишено без змін.
Вказувала, що в ході здійснення кримінального провадження дії органів досудового розслідування, дії Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у цій справі є такими, що порушили особисті немайнові права та свободи позивачки.
В результаті безпідставного здійснення щодо ОСОБА_1 кримінального провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а також під час тривалого судового розгляду судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій їй було завдано значної моральної шкоди. Протягом тривалого часу, починаючи із початку здійснення відповідних слідчих дій, обмежувались її конституційні права та відбувалось втручання в її особисте життя. Досудове слідство та розгляд справи в судах здійснювалось з 25 червня 2021 року (повідомлення про підозру) до 05 грудня 2024 року ( розгляд справи касаційним судом).
Увесь цей час позивачка перебувала у пригніченому стані, відчувала тривогу, неспокій, а тому не могла вести звичного способу життя. Це спричинило втрату її авторитету поміж колегами на роботі та її знайомими. Крім цього, протягом часу вирішення кримінального провадження, ОСОБА_1 витрачала значні зусилля на доведення своєї невинуватості, змушена була з'являтись на допити в органи досудового розслідування та суд.
Довгострокове перебування у стані стресу та психологічного перевантаження призвели до погіршення її здоров?я, внаслідок чого вона перебувала на лікуванні в Старокостянтинівській ЦРЛ в такі періоди: 20.09.2022-18.10.2022, 21.10.2022-17.11.2022, 23.11.2022-19.12.2022, 23.12.2022-20.01.2023, 24.01.2023-17.02.2023, 20.02.2023-28.02.2023, що підтверджується медичними епікризами. У період судового розгляду вона перебувала у стані вагітності, а кримінальне провадження негативно впливало на її перебіг, мали місце викидень, передчасні пологи.
Позивачка оцінила розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 500000 грн, що, на її думку, відповідає моральним стражданням, які були заподіяної їй протягом періоду перебування під слідством та судом.
З врахуванням викладеного вище, позивачка просила суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 500000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500000 (п'ятсот тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000 (вісім тисяч) грн витрат на оплату правничої допомоги.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу з Державного бюджету України, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у відшкодуванні таких витрат. Посилається на порушення норм процесуального права.
Зазначає, що у цивільному судочинстві Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган. В даному рішенні суб'єктом, винним у заподіюванні шкоди позивачеві визначено Хмельницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, натомість, без жодної правової підстави стягнуто судові витрати з Державного бюджету України, а не з суб'єкта у зв'язку з протиправними діями якого подано позов.
Крім того, вказує, що судове рішення про стягнення коштів без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік не може бути виконане.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивачем визначено у якості відповідача Хмельницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону та надано суду відомості щодо юридичної особи, а саме зазначено у якості коду ЄДРПОУ 38326057, що їй не належить. Разом з тим, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону (ЄДРПОУ 38326057) у розумінні положень ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» є органом прокуратури вищого рівня щодо Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, яка не може бути наділена повноваженнями відповідача при розгляді справ у суді у зв'язку з відсутністю статусу юридичної особи. А тому, вважає, що Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону є неналежним відповідачем у справі №683/888/25, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Вважає, що позивач не навела достатніх доказів на підтвердження своїх доводів, позовна заява не містить жодних доводів чим саме підтверджується факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим позивачка керувалася при оцінюванні в матеріальній формі заподіяної їй шкоди.
Звертає увагу апеляційного суду, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 25.06.2021 (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 01.04.2024 (постановлення ухвали Хмельницьким апеляційним судом) тобто набрання рішенням законної сили, що становить 31 місяць. Водночас, судом першої інстанції помилково враховано період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом - 41 місяць.
Вказує, що саме встановлення періоду перебування під слідством і судом впливає на розмір мінімальної моральної шкоди, яку не можна знизити. Також, при визначенні суми моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності слід виходити з часу незаконного перебування під слідством та судом, а також розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Вважає, що будь-яких мотивів та підстав на підтвердження завдання позивачці моральної шкоди в розмірі саме 500000 грн, у позові не наведено. Отже і відсутні належні обґрунтування вищенаведеного розміру заподіяної моральної шкоди.
Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходив.
В судовому засіданні прокурор Манзелевський Ю.В. підтримав апеляційну скаргу заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки в період з 25.06.2021 по 05.12.2024 були обмежені, порушені її нормальні життєві зв'язки внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності та позивачка незаконно перебувала під слідством та судом, а тому відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшук діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 1176 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, яка підлягає розрахунку з врахуванням мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 8000 грн.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі виходячи з наступного.
Встановлено, що 25 червня 2021 року заступником начальника СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області в межах кримінального провадження №42021241310000015 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. (а.с. 27-30)
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року в справі №683/1806/21 ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 квітня 2024 року в справі № 683/1806/21 вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою Верхового Суду від 5 грудня 2024 року в справі №683/1806/21 ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 квітня 2024 року залишено без змін.(а.с. 10-13)
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно із ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно із положеннями частин 1, 2, 7 статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закону) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п'ята, шоста статті 4 Закону).
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону, розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу предявлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Цей розмір моральної шкоди у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тож суд повинен з'ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку із кримінальним переслідуванням з боку правоохоронних органів, внаслідок повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконного перебування під слідством і судом, за яким позивачка зазнала душевних переживань та надзвичайного впливу, що призвело до змін її життєвого укладу та завдало їй значних страждань, остання має право на отримання відшкодування моральної шкоди згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції припустився помилки, визначивши невірно період перебування позивачки під слідством і судом з 25.06.2021 (дата оголошення підозри) по 05.12.2024 ( дата прийняття постанови Верховним Судом). І з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.
Відповідно п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 43 КПК України визначено, що виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
З огляду на викладене, особа перебуває під слідством чи судом з часу повідомлення про підозру та до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням.
У відповідності до положень ст.13 Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 25.06.2021 (з часу повідомлення про підозру) по 01.04.2024 (набрання законної сили виправдувальним вироком) - 33 місяці 7 днів.
Відповідно до роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, аналогічний висновок містить ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що наведена вище.
Мінімальна заробітна плата в 2025 році на час розгляду справи судом першої інстанції становила 8000 грн, з урахуванням Закону про держбюджет на 2025 рік.
Таким чином, розмір моральної шкоди у гарантованому державою мінімальному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» складає 264000 грн (8000 грн. (мінімальна заробітна плата) х 33 місяці).
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (Постанова ВП ВС від 15.12.2020 року в справі № 752/17832/14-ц).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачкою доведено, що вона зазнала незаконного втручання у своє особисте життя, перенесла емоційні хвилювання та стрес через безпідставне здійснення щодо неї кримінального провадження. Також незаконне притягнення до кримінальної відповідальності спричинило душевні страждання та вимагали від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя, а тому, розумним і справедливим грошовим відшкодуванням позивачці моральної шкоди має бути сума в розмірі 300000 грн.
Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає зміні щодо мотивів ухваленого рішення та розміру задоволених вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з Державного бюджету України на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4800грн (60%), а тому рішення першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає зміні.
Безпідставним є доводи Державної казначейської служби України щодо неправомірного стягнення на користь позивачки витрат на професійну справничу допомогу у цивільній справі з Державного бюджету України, оскільки відповідачем у справі є Держава Україна, яка бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.
А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що стягнення витрат на правничу допомогу має здійснюватись за рахунок Держави Україна - з Державного бюджету України.
Інші доводи апеляційних скарг не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту суму моральної шкоди до 300000 грн та витрат на правничу допомогу до 4800 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
Т.О. Янчук