08 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 689/2598/24
Провадження № 11-кп/820/616/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката Хворостовського на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 липня 2025 року у кримінальному провадженні №12024243660000119, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 жовтня 2024 року, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 липня 2025 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.
Відповідно до вироку суду, 21 жовтня 2024 року близько 10:40 год. перебуваючи на місцевому пасовищі в с. Борбухи Хмельницького району, Хмельницької області, ОСОБА_9 з мотивів особистої неприязні під час конфлікту наніс обрізком пластикової труби ОСОБА_6 п'ять ударів в ділянку кисті лівої руки, якою остання прикривала свою голову, після цього наніс ще один удар обрізком пластикової труби в ділянку голови останньої. Далі ОСОБА_9 штовхнув ОСОБА_6 двома руками у грудну клітину, від чого вона впала на землю, а ОСОБА_9 наніс їй ще чотири удари обрізком пластикової труби в ділянку спини, правої та лівої руки.
Своїми діями ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, 1 садна в ділянці підборіддя зліва розміром 0,5x0,1 см, 1 синця в ділянці лівого плеча у верхній третині по зовнішній поверхні розміром 9x3 см, 1 синця на спині у верхній третині між лівою задньо-пахвинною лінією та лівою лопатковою лінією розміром 7x3см, 1 синця в ділянці правого ліктьового суглобу по задньо-зовнішній поверхні розміром 4x3 см., які по своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Такими діями, що полягали в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 липня 2025 року, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та закрити провадження у справі через відсутність достатніх доказів вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Зазначає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведена.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 показав, що в зазначені у вироку час та місце він прибіг до своєї матері ОСОБА_10 , яка кликала його на допомогу і побачив ОСОБА_6 із газовим балоном та пластиковою трубою в руках. При цьому ОСОБА_6 забризкала вмістом цього балону обличчя його матері та нанесла їй удар зазначеною вище трубою. Після цього він вихопив в неї цю трубу, а вона також забризкала йому очі вмістом балончика, який був у неї в руці. ОСОБА_6 він не бив, тому спричинити їй тілесні ушкодження він не міг.
Зазначені покази засудженого ОСОБА_9 підтвердила допитана в якості свідка його мати ОСОБА_10 .
Потерпіла ОСОБА_6 на допиті в судовому засіданні надавала суперечливі покази щодо предметів, якими, як вона стверджувала, ОСОБА_9 наносив їй удари та інших суттєвих обставин інциденту, який відбувся між нею та ОСОБА_10 і ОСОБА_9 .
Однак суд належної оцінки послідовним показам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а непослідовним, суперечливим показам ОСОБА_6 , не надав. Також суд не надав належної оцінки висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_6 тілесні ушкодження нанесені тупим предметом, зокрема палицею. При цьому суд констатував, що тілесні ушкодження були спричиненні пластиковою трубою, не з?ясувавши додатково у судового медичного експерта, чи могли бути спричинені саме цим предметом, а не палицею.
ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненні зазначеного злочину не визнав, у зв?язку з чим з вироком суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим. Також вважає, що висновки суду, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Позиції учасників судового провадження
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з зазначених в апеляційній скарзі підстав.
Обвинувачений ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, причин неявки не повідомив. Згідно з нормою частини 4 статті 405 КПК України, зазначена обставина не перешкоджає проведенню судового розгляду у його відсутність.
Прокурор, потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7 не визнали апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просили залишити без змін вирок суду, оскільки суд першої інстанції з урахуванням всіх обставин по справі постановив законне і обґрунтоване рішення, вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд надав відповідну оцінку.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, потерпілої та її представника, які просили залишити апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції цілком відповідає вказаним нормам законодавства.
Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 оскаржує наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, зазначає, що ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілій не наносив.
Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи сторони захисту, у тому числі і зазначені в апеляційній скарзі, які свого підтвердження не знайшли.
Судом першої інстанції ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, а саме в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, за обставин та в обсязі, встановленому в судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку, є обґрунтованими та підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні, узгоджених між собою, достатніх, допустимих і достовірних доказів.
Так, суд першої інстанції на обґрунтування доведеності вини обвинуваченого належним чином проаналізував серед іншого показання самого обвинуваченого ОСОБА_9 , який не заперечував наявність між ним та потерпілою конфлікту та показав, що потерпілу він знає давно, остання самовільно захопила частину земельної ділянки загального користування, відведеної під пасовище, і вирощує там сою. Цю земельну ділянку він вважає своєю, яка, хоч і не оформлена, але дісталась йому від батьків. З цього приводу склались неприязні стосунки. У вказаний день ветеринар ОСОБА_11 робив щеплення його коровам приблизно до 10:45 год. Його мати - ОСОБА_10 у цей час була з коровами на пасовищі, де мати збиралась доїти корів. Корови паслись біля посівів сої ОСОБА_6 , одне теля відв'язалось і зайшло на посіви сої. ОСОБА_6 сказала прив'язати теля і пішла додому. Десь у 10:50 год. (за іншими показами - хвилин через 30 після того, як ОСОБА_6 сказала прив'язати теля), він почув, як його мати кличе на допомогу та просить принести води промити очі. Підійшовши з водою на пасовище він побачив біля своєї матері ОСОБА_6 із газовим балоном червоного кольору та пластиковою трубою для підведення газу довжиною близько 85 см. та діаметром 2 см. Ствердив, що ОСОБА_6 забризкала з газового балончика очі його матері та вдарила один раз її пластиковою трубою по лівій нозі. ОСОБА_9 вихопив у потерпілої цю трубу і лише замахнувся на неї, але не бив. Цю трубу він забрав собі, а згодом викинув. ОСОБА_6 та ОСОБА_9 окремо подзвонили у поліцію. До приїзду поліції ОСОБА_6 пішла додому, перевдягнулась, а згодом повернулась. Коли вона повернулась, слідів побоїв на її тілі вже видно не було.
Проаналізовано судом та надано оцінку також показанням потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (староста сіл у т.ч. Боднарівка, Бобухи), ОСОБА_10 (мати ОСОБА_9 ), ОСОБА_11 (завідувач Сутковецької медичної дільниці ветеринарної медицини), ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (працівники поліції).
Так, потерпіла ОСОБА_6 показала, що вона проживає в с.Лисівка, яке межує через річку із с.Борбухи, де проживає ОСОБА_9 . По домовленістю із власницею землі - ОСОБА_12 вона обробляла її земельну ділянку зі сторони с. Борбухи та вирощувала там сою. 21.10.2024 року їй подзвонила ОСОБА_12 та повідомила, що ОСОБА_9 знову прив'язав корів поблизу її посівів сої. У цей час ОСОБА_6 виганяла на пасовище свою корову, а тому в руках у неї був відрізок пластикової труби довжиною близько 85 см. та діаметром 2 см, якою вона поганяла корову. Підійшовши на пасовище, вона побачила біля своїх посівів сої лише матір ОСОБА_9 - ОСОБА_10 і попросила її забрати її корів від її посівів. У відповідь ОСОБА_10 почала її ображати, кричати на неї. ОСОБА_6 вже хотіла йти, коли раптом з кущів метрів за 10 від неї вискочив ОСОБА_9 з дерев'яною палицею довжиною вище його росту та діаметром близько 5 см і почав наносити цією палицею їй удари, від яких вона прикривалась пластиковою трубою. В ході таких дій вона отримала 5 ударів дерев'яною палицею по кисті руки, якою вона захищалась, один удар в голову, після чого ОСОБА_9 штовхнув її, від чого вона впала, випустила свою пластикову трубу, яку підняв ОСОБА_9 та наніс нею їй ще мінімум два удари по лівій руці. Лежачи на землі, захищаючись, вона дістала з кишені своєї куртки газовий балончик оранжевого кольору та, не цілячись, розпилила газ в сторону ОСОБА_9 . Встаючи, вона впустила цей балон на землю та почала тікати, а ОСОБА_9 деякий час її наздоганяв із її пластиковою трубою в руках.
Про вказані обставини потерпіла повідомила у заяві про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.10.2024 року (т.1 а/п 5).
Свої показання щодо обставин нанесення їй тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_6 підтвердила в присутності двох понятих в ході проведеного з нею слідчого експерименту від 28.11.2024 року. Відомості, що містяться у протоколі слідчого експерименту в цілому відповідають локалізації тілесних ушкоджень, зазначених у висновку експерта (т.1 а/п 27-37).
Висновком судово-медичної експертизи №314 від 25.11.2024 року підтверджується наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, 1 садна в ділянці підборіддя зліва розміром 0,5x0,1 см, 1 синця в ділянці лівого плеча у верхній третині по зовнішній поверхні розміром 9x3 см, 1 синця на спині у верхній третині між лівою задньо-пахвинною лінією та лівою лопатковою лінією розміром 7x3см, 1 синця в ділянці правого ліктьового суглобу по задньо-зовнішній поверхні розміром 4x3 см. При цьому, тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, ушкодження м'яких тканин в ділянці голови у вигляді 1 садна в ділянці підборіддя зліва в сукупності визнані легкими тілесними ушкодженнями, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я, а тілесні ушкодження у вигляді 1 синця в ділянці лівого плеча у верхній третині по зовнішній поверхні, 1 синця на спині у верхній третині між лівою задньо-пахвинною лінією та лівою лопатковою лінією, 1 синця в ділянці правого ліктьового суглобу по задньо-зовніщній поверхні - в сукупності за своїм характером віднесені до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Експертом стверджено, що тілесні ушкодження могли бути нанесені тупими твердими предметами, у т.ч. травмуючою поверхнею довгастої форми, яким могли бути палиця, труба та подібні предмети, а синець в ділянці правого ліктьового суглобу - можливий і від падіння з висоти власного зросту або від удару з твердим тупим предметом, і можуть мати давність утворення 1 - 2 доби до огляду, проведеного 22.10.2024 р., а також могли утворитись за обставин, на які вказує під експертна, тобто 21.10.2024 (т.1 а/п 62-65).
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що в руках у ОСОБА_9 знаходився відрізок пластикової труби, який він за розпорядженням працівника поліції викинув, наявність конфлікту між ним та потерпілою, демонстрація потерпілою тілесних ушкоджень на зап'ясті, а також те, що гомін від криків на пасовищі міг цілком був чутним свідкові ОСОБА_11 .
При цьому свідок ОСОБА_11 (завідувач Сутковецької медичної дільниці ветеринарної медицини) показав, що він дійсно, 21.10.2024 р. приїхав у с. Борбухи щепити корів та іншу худобу, у т.ч. у ОСОБА_9 . Це був ранок, корови ОСОБА_9 паслись біля річки та поблизу ділянки, де вирощує сою ОСОБА_6 . Одне теля відірвалось і з цепом на шиї ходило посеред сої. Зробивши щеплення худобі він піднявся вверх по селу до інших домогосподарств метрів за 200 та нічого не бачив, але чув крики ОСОБА_6 про те, що теля ходить по її посівах та крики ОСОБА_9 про те, що вона незаконно використовує цю земельну ділянку. Згодом почув крики ОСОБА_10 про те, що їй очі запшикали, а також те, що біжить ОСОБА_9 . У цей час ОСОБА_10 кричала ОСОБА_9 : «Бий її, с... рижу, гуцулку». Тривало все близько 30 - 40 хв. На наступний день він знову по роботі приїхав в с. Лисівку, де йому сказали, що ОСОБА_6 зламали руку. В цей день він дійсно її бачив із перев'язаною рукою.
Свідок ОСОБА_13 (староста сіл у т.ч. Боднарівка, Бобухи) показав, що про подію йому відомо лише з чужих слів. Однак, ОСОБА_9 характеризується негативно, на нього часто приходять скарги від сусідів на випасання його корів та гусей на чужих городах.
Свідок ОСОБА_10 (мати ОСОБА_9 ) показала, що потерпілу ОСОБА_6 вона знає давно. 21.10.2024 року о 10:00 вона пішла на пасовище поблизу їхнього городу, яке залишили їм батьки і яке незаконно обробляє ОСОБА_6 , доїти корову, сіла на стільчик і побачила незнайому жінку в червоній куртці, яка підійшла до неї та, нічого не говорячи, забризкала їй очі з газового балончика. ОСОБА_10 почала кликати на допомогу. Хвилин через 20 прибіг ОСОБА_9 , який до цього був на городі. ОСОБА_6 у цей час біля неї вже не було. Вона попросила у нього води промити очі. ОСОБА_9 , побіг до канави, де стояли відра, та приніс воду. Крім відра у нього в руках нічого не було. У цей час ОСОБА_6 (вже знайома їй) сходила до себе додому, перевдягнулась і повернулась на пасовище, де забризкала очі з газового балончика ще й її сину - ОСОБА_9 та почала його бити пластиковою трубою чорного кольору довжиною близько 1 м. Це було від неї на відстані близько 50 м. Оскільки очі у неї пекли, вона не бачила, як ОСОБА_6 била ОСОБА_9 , не бачила, як ОСОБА_9 відібрав у неї трубу, а бачила тільки, що ОСОБА_6 махала руками.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (працівники поліції) показали, що у цей день вони виїжджали в с.Борбухи на виклик ОСОБА_6 .. Ствердили, що бачили тілесне ушкодження у ОСОБА_6 на зап'ясті - в ділянці, не закритій верхнім одягом. Крім того, ОСОБА_14 показав, що поліцейський автомобіль був припаркований на пагорбі, з якого він бачив, як ОСОБА_6 тікає від ОСОБА_9 , який її переслідував. Приїхавши, він бачив в руках у ОСОБА_9 пластикову палицю довжиною близько 1 м., схожу як на шланг для поливу, але не гнучкий, який він наказав йому кинути, побоюючись за своє здоров'я.
Сторонами визнано факт застосування потерпілою газового балону. При цьому, жодних доказів нанесення тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_6 обвинуваченому ОСОБА_9 чи свідкові ОСОБА_10 суду не надано.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції визнав їх належними, які прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, зокрема обставини та спосіб нанесення обвинуваченим ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та допустимими, так як досліджені судом докази отримані в порядку, встановленому КПК України, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав і свобод людини гарантованих Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції на основі наявних у матеріалах справи доказів встановив виникнення конфлікту між потерпілою та обвинуваченим з приводу випасання худоби на її посівах. Потерпілою визнано, що обрізок пластикової труби був у неї в руках, коли вона підійшла до пасовища. Об'єктивних доказів наявності в руках у ОСОБА_9 дерев'яної палиці стороною обвинувачення не здобуто. Той факт, що цю пластикову трубу ОСОБА_9 вихопив у ОСОБА_6 , визнаний ОСОБА_9 . Відеозаписом з нагрудної камери зафіксована наявність цієї пластикової палиці в руках саме у ОСОБА_9 . Характер та механізм нанесення потерпілій тілесних ушкоджень встановлений висновком експерта. Та обставина, що ОСОБА_6 під час приїзду працівників поліції убігала від ОСОБА_9 , а не навпаки, підтверджується показами свідка ОСОБА_14 . Таким чином, суд дійшов висновку, що тілесні ушкодження потерпілій були нанесені саме обвинуваченим.
Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним по справі та дослідженим у судовому засіданні доказам в їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у заподіянні потерпілій ОСОБА_6 , на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки між ними, умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
На думку колегії суддів, висновки суду не містять протиріч, за встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження, виходячи з сукупності вказаних та інших досліджених в судовому засіданні доказах, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, в межах висунутого обвинувачення, суд першої інстанції обґрунтовано та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_9 за частиною 2 статті 125 КК України, як нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази спростовують доводи сторони захисту про непричетність обвинуваченого до спричинення потерпілій наявних у неї тілесних ушкоджень, що ОСОБА_9 не наносив ударів ОСОБА_6 , а лише забрав у неї пластикову трубу та замахнувся нею, але не вдарив, тому тілесні ушкодження спричинити не міг, оскільки вони не знайшли підтвердження як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду.
Згідно зі ч.1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Отже обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
В контексті принципу доведення вини поза розумним сумнівом колегія суддів акцентує увагу на тому, що показання потерпілої, свідків, письмові докази, не можуть оцінюватись відокремлено один від одного. Навіть якщо один із доказів не повною мірою підтверджує вину особи у вчиненні кримінального правопорушення, аналіз цього доказу у взаємозв'язку із іншими доказами може свідчити про доведеність такої вини.
Таким чином, як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду встановлено, що між потерпілою та сім'єю ОСОБА_16 склались неприязні відносини через використання потерпілою земельної ділянки, яку сім'я ОСОБА_16 вважає своєю, тому судом були враховані не тільки показання потерпілої, а також і інші докази у провадженні, тоді як нанесення ударів обвинуваченим палицею (пластиковою трубою) в область голови, рук та тулуба потерпілій підтверджується крім показів потерпілої. також висновком судово-медичної експертизи, показаннями свідків ОСОБА_10 (мати ОСОБА_9 ) та ОСОБА_11 щодо обставин конфлікту, відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції підтверджується, що в руках у ОСОБА_9 знаходився відрізок пластикової труби, який він за розпорядженням працівника поліції викинув, наявність конфлікту між ним та потерпілою, демонстрація потерпілою тілесних ушкоджень на зап'ясті, а також те, що гомін від криків на пасовищі міг цілком був чутним свідкові ОСОБА_11 .
Також висновком експерта №314 від 25.11.2024 року підтверджується не тільки наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які у сукупності визнані легкими тілесними ушкодженнями, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я, а також до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, а також що тілесні ушкодження могли бути нанесені тупими твердими предметами, у т.ч. травмуючою поверхнею довгастої форми, яким могли бути палиця, труба та подібні предмети і можуть мати давність утворення 1 - 2 доби до огляду, проведеного 22.10.2024 р., а також могли утворитись за обставин, на які вказує потерпіла, тобто 21.10.2024 року, що спростовує апеляційні доводи про не встановлення судом першої інстанції можливість спричинення тілесних ушкоджень потерпілій пластиковою трубою.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що матеріалами кримінального провадження підтверджено факт нанесення ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я. Сукупність доказів, які зібрані під час досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду, переконують апеляційний суд в тому, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України за обставин. встановлених судом першої інстанції та зазначених у вироку.
Твердження обвинуваченого про те, що він таких тілесних ушкоджень не наносив колегія суддів розцінює як обрану тактику захисту задля уникнення відповідальності за вчинене діяння.
Колегія суддів також звертає увагу, що жодних доказів нанесення тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 суду не надано. Крім того, постановою Ярмолинецького районного суду від 07.11.2024 р. у справі №689/2268/24 провадження у справі стосовно ОСОБА_6 у справі про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає вирок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим, судом першої інстанції матеріальний закон застосований правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні вироку, які б були підставою для скасування вироку, не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого про скасування вироку суду першої інстанціїта закриття провадження у справі через відсутність достатніх доказів вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, .
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 липня 2025 року стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3