09 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 670/552/23
Провадження № 11-кп/820/464/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження №12023243000002402, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за апеляційною скаргою захисника на вирок Віньковецького районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року,
Вироком Віньковецького районного суду від 02 квітня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Адамівка, Віньковецького району, Хмельницької області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 05.12.2012 року за ч. 1 ст. 296, ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на 7 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22.04.2013 року вирок Віньковецького районного суду змінено - за ч. 1 ст. 296 КК України кримінальну справу закрито за відсутністю складу злочину та засуджено за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі;
-на підставі ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04.09.2015 року звільнений з місць позбавлення волі 11.05.2015 року із заміною невідбутого покарання у виді 1 року 7 місяців 1 дня позбавлення волі на виправні роботи із відрахуванням 10 % заробітку;
-ухвалою Віньковецького районного суду від 27.04.2016 року звільнений від подальшого відбування покарання у зв'язку з фактичним відбуттям призначеного йому строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення з 06.07.2023 року по 01.09.2023 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Також відповідно до ч.7 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 02.09.2023 року по 30.10.2023 року включно, із розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Речові докази: залишки гранати «Ф-1» - знищено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 5736 (п'ять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 00 коп.
За вироком суду, ОСОБА_6 , маючи досвід поводження із вогнепальною зброєю і бойовими припасами та знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, вимог п. а «Спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17 червня 1992 року, п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 15 жовтня 1992 року, при невстановлених досудовим слідством обставинах (дата, місце, час, спосіб), але не раніше 25 лютого 2022 року та не пізніше 05 липня 2023 року, умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно придбав корпус гранати «Ф-1» та уніфікований запал ручної гранати (підривач) типу «УЗРГМ», які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойову ручну оборонну осколкову гранату «Ф-1», що відноситься до категорії боєприпасів та яка придатна для здійснення вибуху, після чого незаконно переніс вказаний боєприпас до адреси проживання та почав його незаконне зберігання в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку з 22 години 28 хвилин 05.07.2023 року по 00 годин 52 хвилини 06.07.2023 року.
Своїми умисними діями, які виразились у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадженні відносно обвинуваченого за відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину.
Свої вимоги аргументує недопустимістю доказів, які зібрані в ході проведення обшуку житла за місцем проживання обвинуваченого, зокрема, проведення даної слідчої дії без дозволу слідчого судді та до початку внесення відомостей про злочин до ЄРДР.
Стверджує, що у працівників поліції не було жодних підстав проводити обшук житла, як невідкладну слідчу дію.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженого судового рішення та суті апеляційних вимог сторони захисту, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, думку прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення та безпідставність доводів процесуальних опонентів, перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників судового провадження у дебатах та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів визнає апеляційну скаргу такою, яка не підлягає задоволенню в силу наступних підстав.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке його засуджено, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та ґрунтуються на сукупності ретельно досліджених, належним чином проаналізованих, та докладно наведених у вироку доказах, яким дана належна правова оцінка.
Доводи сторони захисту про недопустимість доказів зібраних в ході проведення обшуку житла за місцем проживання обвинуваченого без попереднього дозволу слідчого судді та до початку внесення відомостей про злочин до ЄРДР, колегія суддів відхиляє, як такі, які не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Так, з аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що обшук, як невідкладна слідча дія, проводився після внесення відомостей про злочин до ЄРДР.
Підставою для проведення обшуку слугувала інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Невідкладність проведення обшуку була обґрунтована метою переслідування особи, причетної до вчинення злочину, а також унеможливлення знищення доказів та вилучення речей, які становлять загрозу загибелі людей.
Невідкладне проведення обшуку легалізоване ухвалою слідчого судді місцевого суду від 06 липня 2023 року.
Таким чином, невідкладний обшук у даному кримінальному провадженні проведений відповідно до вимог ст.233 КПК України та у встановленому законом порядку, а тому доводи сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу обшуку у справі не можна визнати обґрунтованим.
Крім того, судова колегія враховує правові висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 466/525/22, провадження № 51-7310кмо23), відповідно до яких слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об'єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати.
У контексті ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.
В аспекті реалізації правил ч. 3 ст. 233 КПК, недотримання вказаних вище приписів закону, невиконання вимоги про невідкладне звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, за відсутності об'єктивних перешкод звернутися з відповідним клопотанням якнайшвидше після закінчення проведення слідчої розшукової дії, є підставою для відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum.
Не погоджується колегія суддів із аргументами сторони захисту про те, що в ході обшуку житла обвинуваченого на останнього чинився фізичний і психологічний тиск.
Дана слідча дія проводилась із безперервним відеозаписом, перегляд якого не встановив жодних порушень чи тиску в діях працівників поліції.
Також, в ході обшуку були присутні поняті, які жодних порушень не зафіксували.
Колегія суддів приймає до уваги й те, що в апеляційній скарзі обвинувачений не зазначає обставини, які заважали йому протягом кількох місяців повідомити компетентним органам самостійно або за допомогою свого захисника про погане поводження з ним, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяви.
Також в апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування обставин, як саме чинився тиск на обвинуваченого та в чому він полягав. Тому, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника безпідставними.
Згідно ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення обвинуваченому покарання, оскільки покарання ОСОБА_6 належним чином судом мотивоване, з врахуванням вимог ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами, внесеними Постановами № 18 від 10 грудня 2004 року і № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойової ручної оборонної осколкової гранати «Ф-1». Характер цього боєприпасу вказує на те, що в умовах цивільного життя він не може бути використаний для самозахисту, що вже становить його значну суспільну небезпеку.
Також, колегія суддів враховує, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено місцевим судом в мінімальних межах, передбачених санкцією інкримінованого йому злочину.
Підстав для застосування інститутів пом'якшення покарання, визначених у ст.ст.69,75 КК України, не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_6 та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований вирок, при перевірці судового рішення в апеляційному порядку не виявлено.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Вирок Віньковецького районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3