Справа № 607/12710/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 22-ц/817/976/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
13 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу № 607/12710/24 за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 14 липня 2025 року) в справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 30 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг (проєкт «Monobank»), у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» від 30 березня 2019 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_2 підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов'язався виконувати його умови.
На підставі укладеного договору ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок в розмірі до 80000.00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Вказує, що АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Однак, ОСОБА_2 не надав своєчасно АТ «Універсал Банк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим, станом на 21 березня 2024 року утворилася заборгованість загальним розміром 114602.56 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 березня 2019 року у розмірі 22902.10 грн та 605.11 грн в рахунок сплаченого судового збору. У задоволені решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, АТ «Універсал Банк» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними документами.
Вказує, що оскільки клієнтом неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до договору про надання банківських послуг від 30 березня 2019 року.
Звертає увагу на те, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі та посилання на які містяться у кожній анкеті-заяві, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом та не потребує доказування. Також зазначає, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
У зв'язку з викладеним позивач просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
25 серпня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Купенко М.С., надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних письмових доказів укладення кредитного договору. Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», які не підписані відповідачем, не можна вважати складовою частиною спірного кредитного договору.
Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, який містить істотні умови договору, не можна вважати договором, оскільки у ньому не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не свідчить про укладення кредитного договору. Із наданих позивачем письмових доказів слідує, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором ще не настав, а тому позовна вимога про стягнення залишку заборгованості є передчасною. Вимоги про дострокове погашення заборгованості відповідач не отримував. Із наданого банком розрахунку заборгованості слідує, що банком для нарахуванням процентів застосовувались процентні ставки, які не були зазначені в жодному із доданих до позову документів.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Рішення суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за договором позики в розмірі 91700.46 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
АТ «Універсал Банк» створив проект «Monobank», в рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
30 березня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписано анкету-заяву від 30 березня 2019 року (а.с.11).
Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомилася та отримала примірник у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. Відповідач погодився, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати.
До договору банком долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», які не містять реквізитів та підпис позичальника.
Також до договору банком долучено паспорт споживчого кредиту, який не містить реквізитів та підпис позичальника (а.с.27-29).
З наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30 березня 2019 року вбачається, що станом на 21 березня 2024 року у ОСОБА_2 існує заборгованість загальним розміром 114602.56 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 114602.56 грн (а.с.6-10).
Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 18 червня 2024 року, у ОСОБА_2 наявний рахунок НОМЕР_1 , тип рахунку - чорна картка, платіжна картка НОМЕР_2 , активна до 07/24.
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 18 червня 2024 року слідує, що за карткою НОМЕР_2 встановлювався кредитний ліміт - 30 березня 2019 року - 20 000 грн, 16 грудня 2019 року - 40 000 грн, 05 лютого 2020 року - 60 000 грн та 28 вересня 2020 року - 80000 грн.
Згідно наданої виписки про коштів по рахунку НОМЕР_1 , картка НОМЕР_3 , клієнт - ОСОБА_2 , період - 30 березня 2019 року -21 березня 2024 року, на якому зафіксовано як витрати, так і надходження коштів по рахунку, зокрема, - сума витрат - 327 927.51 грн, сума зарахувань - 213 324.95 грн, заборгованість станом на 21 березня 2024 року - 114 602.56 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
За змістом частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першої статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_2 підписав 30 березня 2019 року анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank».
Анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 30 березня 2019 року містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться копія паспорта ОСОБА_2 , його фото, які скопійовані та надані до анкети.
Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, паспорт споживчого кредиту «Чорна картка monobank» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів ОСОБА_2 як особистого так і електронного цифрового не містять.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, яку банк долучає до позовної заяви.
Аналогічну позицію в частині письмової форми договору та підстав врахування додаткових умов, не підписаних боржником, неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема при розгляді справи № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
З наданої банком виписки про рух коштів та розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 активно користувався кредитними коштами з моменту отримання картки як шляхом витрат, так і поповнення картки та станом на 21 березня 2024 року заборгованість складає 114602.56 грн, при цьому з відповідача в позасудовому порядку, шляхом автоматичного списання з його карткового рахунку, були списані відсотки за період з 30 березня 2019 року по 21 березня 2024 року на загальну суму 91700.46 грн.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що списання АТ «Універсал Банк» коштів в рахунок погашення заборгованості за процентами не свідчить про узгодження з відповідачем умов про порядок сплати та розмір процентної ставки та, оскільки розмір відсотків договором не узгоджений, підстав для їх нарахування та автоматичного стягнення не було.
За вказаних обставин, враховуючи, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 22902.10 грн (сума боргу 114602.56 грн - списані відсотки 91700.46 грн).
Аналогічну позицію щодо зарахування на погашення тіла кредиту коштів, сплачених боржником на погашення неправомірно нарахованих відсотків, котрі не передбачено в анкеті-заяві, наведено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, в якій АТ «Універсал Банк» було пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank».
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 13 жовтня 2025 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома