Справа № 606/716/25Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.
Провадження № 33/817/412/25 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
13 жовтня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно даної постанови, 11.05.2025 о 23 год. 10 хв. в смт.Микулинці по вул. Тернопільській, ОСОБА_1 керував автомобілем CITROEN JUMPY д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 відмовився, та проїхати в найближчий медичний заклад також відмовився. Чим порушив i.2.5 I?aaee ai?i?iuiai ?ooo, таким чином вчинив правопорушення, склад якого, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, а оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вважає постанову суду необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що він не відмовлявся пройти огляд в медичному закладі, але працівники поліції йому належним чином не роз'яснили таке право і не запропонували проїхати у лікарню.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо поважності причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, а тому колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин і його слід поновити.
Щодо суті оскаржуваної постанови, то згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі належно досліджених та оцінених всіх доказів, наявних в матеріалах справи.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 327604 від 11.05.2025 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу “Драгер» на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі.
Матеріалами справи встановлено, що пропозиція пройти огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції у відповідності до вимог ст.266 КУпАП, із застосуванням технічних засобів відеозапису, що в свою чергу не вимагає обов'язкової присутності при цьому двох свідків.
Встановлені судом обставини відповідають даним зафіксованим нагрудними камерами працівників поліції, що вбачається з долученого до матеріалів справи відеодиску.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Отже, судом встановлено, що працівники поліції, на місці зупинки автомобіля, яким керував водій ОСОБА_1 , пропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння як на місці, так і у медичному закладі, що відповідає вимогам ст.266 КУпАП.
Крім того в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 травня 2025 року в Теребовлянську ЦРКЛ.
Також із долученого відеозапису поліцейських вбачається, що патрульними поліції ОСОБА_1 було належним чином роз'яснено підстави огляду, оскільки він рухався без увімкненого ближнього світла фар, вказано про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння та роз'яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також його права, передбачені ст.268 КУпАП.
Твердження апелянта, що він не відмовлявся пройти огляд в медичному закладі, але працівники поліції йому належним чином не роз'яснили таке право і не запропонували проїхати у лікарню не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, згідно відеозапису, працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння як на місці, так і у медичному закладі, але останній відмовився, при цьому поводив себе агресивно відносно поліцейських та почав заперечувати факт керування автомобілем.
При цьому на зазначеному відеозаписі не зафіксовано жодних дій працівників поліції, які б могли свідчити про їхню зацікавленість чи застосування примусу до водія з метою відмовитись від проходження огляду.
Отже, доводи апелянта, викладені у скарзі не впливають на правильність встановлених обставин у справі та не скасовують відповідальність ОСОБА_1 за порушення ним вимог п.2.5 ПДР України та вчинення ним даного адмінправопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Таким чином, доводи апелянта, викладені у скарзі не впливають на правильність встановлених обставин у справі та не скасовують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним даного адмінправопорушення.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33-35 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, майновий стан, відсутність обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, та вірно визначив стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
За викладених вище обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 294 КУпАП, -
Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя