Справа № 456/4439/25 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю. В.
Провадження № 33/811/1446/25 Доповідач: Партика І. В.
09 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Лазор Уляни Миколаївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Львові апеляційну скаргу адвоката Лазор Уляни Миколаївни на постанову Стрийського міськрайонного суд Львівської області від 9 вересня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 150 Сімейного кодексу України ухилився від належного виконання батьківських обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 25 липня 2025 року близько 21:00 год. будучи водієм електросамокату «Kukirin 62 Max», рухаючись в напрямку с. Голобутів ближче до центру проїзної частини, під час зміни напрямку руху праворуч в сторону узбіччя не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого відбулось зіткнення з мотоциклом «Spark», р.н. НОМЕР_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Отже, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Лазор У.М., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин справи, належним чином не досліджено представлені матеріали.
Наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №478295 в момент його підписання не було вказано відомостей про вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім ОСОБА_2 , передбаченого ст. 124 КУпАП.
Звертає увагу, що протоколи серії ЕПР 1 №406130, 406112, 406120 за ч. 1, 2 ст. 126 , ст. 124 КУпАП складені щодо ОСОБА_3 , який постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 9 вересня 2025 року (справа №456/4332/25) визнаний винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень.
Стверджує, що відносно ОСОБА_2 не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, жодної справи у провадженні суду щодо нього не перебуває, а з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається які саме обов'язки, передбачені ст. 150 СК України, ОСОБА_1 не виконав.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 9 жовтня 2025 року, не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Лазор У.М., просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвоката Лазор У.М.., яка просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей, а також відсутності контролю за дозвіллям.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є банкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №478295 від 5 серпня 2025 року (а.с.2), з якого встановлено, що 25 липня 2025 року близько 21:00 год. ОСОБА_1 ухилився від належного виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сама не проводив належних виховних бесід, не стежив за проведенням дозвілля малолітнього сина, який 25 липня 2025 року близько 21 год. будучи водієм електросамокату «Kukirin 62 Max», рухаючись в напрямку с. Голобутів ближче до центру проїзної частини, під час зміни напрямку руху праворуч в сторону узбіччя не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого відбулось зіткнення з мотоциклом «Spark», р.н. НОМЕР_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, окрім того ОСОБА_1 у протоколі власноруч зазначив, що вину визнає;
- рапортом від 25 липня 2025 року (а.с. 3), з якого встановлено, що на лінію 102 надійшло повідомлення про ДТП, яке відбулося за адресою Стрийський район, с. Завадів, а саме зіткнення скутера та мотоцикла, в ході якого є двоє потерпілих;
- рапортами (а.с. 4-6), відповідно до яких, вбачається, що 25 липня 2025 року відбулося ДТП за участі неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (який рухався на мотоциклі як пасажир) та ОСОБА_3 ;
- інформацією протоколу огляду місця ДТП (а.с. 7-11), з якого вбачається, що у с. Завадів, відбулося ДТП між електросамокату «Kukirin 62 Max» та мотоциклом «Spark», р.н. НОМЕР_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали пошкодження, в протоколі зафіксована дорожня обстановка;
- схемою місця ДТП (а.с. 11), на якій зображено місце зіткнення та дорожня обстановка;
- копіями протоколів серії ЕПР1 №406130, 406120, 406112 (а.с. 12), з яких вбачається що 25 липня 2025 року відбулося ДТП у с. Завадів, за участі електросамокату «Kukirin 62 Max» та мотоциклом «Spark», р.н. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.1а, 2.1Ґ, 12.1 ПДР України;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 5 серпня 2025 року (а.с. 13) з якого встановлено, що 25 липня 2025 року він отримав дзвінок від сина ОСОБА_5 , який повідомив, що їхав на електросамокаті «Kukirin 62 Max» по дорозі до бабусі друга та потрапив в ДТП, з собою взяв пасажира, який також постраждав.
Твердження апелянта, що в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №478295, в момент його підписання, не було вказано відомостей про вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім ОСОБА_2 , передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі мають формальний характер та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , 5 серпня 2025 року отримав копію протоколу серії ВАД №478295 від 5 серпня 2025 року (а.с.2), що підтверджується його підписом у відповідній графі, проте до матеріалів апеляційної скарги не долучив на підтвердження зазначених вище аргументів.
Твердження апелянта про те, що відносно ОСОБА_2 не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, і що жодна справа щодо нього не перебуває у провадженні суду, не спростовує факту наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення - передбаченого ст. 184 КУпАП, оскільки, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №478295 від 5 серпня 2025 року (а.с.2), ОСОБА_2 , 25 липня 2025 року близько 21 год. будучи водієм електросамокату «Kukirin 62 Max», рухаючись в напрямку с. Голобутів ближче до центру проїзної частини, під час зміни напрямку руху праворуч в сторону узбіччя не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого відбулось зіткнення з мотоциклом «Spark», р.н. НОМЕР_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП
Доводи про те, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, які саме обов'язки, передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України, не виконав ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити опис обставин, що свідчать про наявність події правопорушення, у зв'язку із чим достатнім є виклад суті порушення, яке вказує на невиконання або неналежне виконання батьками обов'язків щодо виховання дитини.
Також апеляційний суд звертає увагу, що під час розгляду справи суд має право з'ясовувати всі фактичні обставини, у тому числі шляхом аналізу поведінки дитини та батьків, і самостійно оцінювати, які саме обов'язки, визначені ст. 150 СК України, були порушені, саме тому якщо конкретні положення ст. 150 СК України не наведено у протоколі, це не є підставою для закриття провадження у справі.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Лазор У.М., є необґрунтованими, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Стрийського міськрайонного суд Львівської області від 9 вересня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Лазор Уляни Миколаївни - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.