Справа № 438/891/23 Головуючий у 1 інстанції: Пантелєєв Д.Г.
Провадження № 22-ц/811/1502/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
11 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Заяць Я.І.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про визначення місця проживання дітей,-
У червні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей.
Позов мотивувала тим, що з 17 червня 2011 року вона з ОСОБА_1 перебувала у шлюбі, який розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вони з відповідачем проживають окремо та не можуть дійти згоди щодо місяця проживання дітей.
Оскільки у неї створені належні умови для проживання дітей, а відповідач належним чином не виконує свої батьківській обов'язки, не цікавиться життям дітей, їхнім здоров'ям та розвитком, визначення місця проживання дітей саме з матір'ю відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, враховуючи їх вік та прихильність дітей до матері.
Крім того, відповідач зобов'язаний брати участь в утриманні дітей, а враховуючи те, що він займається підприємницькою діяльністю з якої отримує дохід, відтак має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
З наведених підстав, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила :
-визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 15000 грн для кожної дитини щомісяця, але не менше ніж по 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про визначення місця проживання дітей.
Зустрічний позов мотивував тим, що з 17 червня 2011 року він з ОСОБА_8 перебував у шлюбі, який розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу між ними встановлена домовленість, що ОСОБА_3 залишається проживати в придбаній за час шлюбу чотирьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2 , в якій зроблено якісний ремонт та куплені необхідні меблі та сучасна техніка, а дитячі кімнати облаштовані відповідно до інтересів дітей, при цьому перший і третій тиждень діти проживають з матір'ю, а другий і четвертий тиждень разом з ним, однак в березні 2022 року ОСОБА_3 переїхала проживати в смт. Східниця Дрогобицького району Львівської області.
Незважаючи на те, що два тижні діти знаходяться повністю на його утриманні, він щомісяця перераховує на картковий рахунок ОСОБА_3 кошти на утримання дітей.
Батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, він має бажання виховувати доньок, спілкуватися ними, а жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спільне проживання з дітьми спричинить їм шкоду не існує.
З наведених підстав просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька - ОСОБА_1 .
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей - задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 15 000 грн на кожну дитину щомісяця, починаючи з 14.06.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання судового рішення в межах стягнення суми платежу за один місяць.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про визначення місця проживання дітей, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1073.60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211.20 грн.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що думка дитини, яка досягла 10-річного віку має бути заслуханою і враховуватися судами під час вирішення питання про визначення її місця проживання, однак думка дитини не була врахована судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Крім того, судом не було дотримано принципу рівності батька та матері у вихованні дітей, безпідставно надавши перевагу матері.
Вважає, що між сторонами існує спір щодо способу участі батька у вихованні дітей, який неможливо усунути шляхом визначення місця проживання дитини.
Введення воєнного стану в Україні не може бути окремою самостійною підставою для визначення місця проживання дитини, а повинно розглядатися в комплексі з іншими обставинами справи.
Визначаючи розмір аліментів, судом не взято до уваги походження коштів, витрачених на купівлю автомобілів, не враховано, що значна їх частина отримана у позику та кредит, а самі автомобілі марки «Ford Mustang» та «Infiniti QX 7» придбані під час спільного проживання разом з теперішньою дружиною.
Кошти отримані як подарунок від ОСОБА_9 не можуть бути враховані при визначені розмір у аліментів, оскільки отримане у дар майно не є доходом.
На утриманні ОСОБА_1 перебуває малолітній син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а стягнення з нього аліментів на двох дітей в сукупній сумі 30 000 грн, що є значною для нього сумою, призведе до нерівних умов утримання сина, порівняно з доньками.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності у нього доходу, який би дозволяв сплачувати аліменти в розмірі 15000 грн на кожну дитину щомісячно.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей в повному обсязі та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Сектор «Служби у справах дітей» Східницької територіальної громади, про визначення місця проживання дітей.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2018 року.
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 340457469 від 26 липня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці в квартирі АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою від 31 березня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1313-5000669999 фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з довідкою від 26 травня 2023 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають в АДРЕСА_4 .
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_3 , складеним т.в.о. завідувача сектору «Служба у справах дітей» Східницької ТГ - Павлів З.В., фахівцем із соц. роботи - Зельман Х.М., ПОГ Східницької ТГ - Баранець М.І., ПОГ Східницької ТГ - Головей Р.О., за місцем проживання ОСОБА_3 створено умови, придатні для проживання дітей, діти забезпечені одягом і взуттям, у них є іграшки, місце для навчання та саморозвитку.
Згідно з довідками від 26 березня 2023 року № 01-31/71 та № 01-31/72, виданими Східницьким закладом загальної середньої освіти I-III рівнів ученицею 4 класу Східницького ЗЗСО I-III рівнів ОСОБА_11 та ученицею 1 класу Східницького ЗЗСО I-III рівнів ОСОБА_6 опікується мама, бабуся та дідусь, батько не відвідує батьківських зборів та не зв'язується з класним керівником.
Згідно з висновком психолога за результатами психологічного дослідження № 34, проведеного 05 червня 2023 року психологом ОСОБА_12 на замовлення ОСОБА_3 , рекомендовано визнати перевагу психологічної доцільності визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь матері ОСОБА_3 .
Податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця підтверджується, що ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність (код згідно з КВЕД 86.23 Стоматологічна практика) та сплачує податки.
Згідно з довідкою № 126 від 31 липня 2023 року, виданою КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради, ОСОБА_1 за останні п'ять років за медичною допомогою до лікаря-психіатра КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради звертався.
Згідно з довідкою № 80 від 31 липня 2023 року, виданою КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради, ОСОБА_1 під наглядом лікаря-нарколога не перебуває і за лікарською допомогою не звертався.
Свідоцтвом серія НОМЕР_5 , виданим повторно 24 травня 2023 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_6 , виданим Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), підтверджується, що 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого прізвище дружини змінено на ОСОБА_14 .
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 , складеним 14 серпня 2023 року начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради Кравченко І.А., спеціалістом першої категорії служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради, квартира АДРЕСА_5 обладнана сучасною побутовою технікою, меблями, в квартирі зроблений сучасний ремонт, у приміщеннях затишно, комфортно, для дітей пристосована окрема кімната площею 12 кв.м., в якій є в наявності ліжко, складний диван, шафа-купе, стіл для навчання, комп'ютерний стіл та ін.
Довідкою від 07 серпня 2023 року № 121, виданою КНП «Новомосковська міська стоматологічна поліклініка» Новомосковської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 працює в КНП «Новомосковська міська стоматологічна поліклініка» Новомосковської міської ради на посаді лікаря стоматолога-ортопеда і його заробітна плата з лютого 2023 року по липень 2023 року становить 18 442.32 грн.
Згідно з довідкою № 1 від 02 листопада 2023 року, виданою ФОП ОСОБА_15 . ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_15 з 01 листопада 2023 року на підставі розпорядження № 6 від 31 жовтня 2023 року прийнятий на основне місце роботи на повний робочий день з окладом 6700 грн на місяць згідно з штатним розкладом , з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
З 02 квітня 2024 року ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_9 за основним місцем роботи, займає посаду лікаря-стоматолога-ортопеда та за період з 02 квітня 2024 року по 31 травня 2024 року включно йому нараховано 15 636.44 грн заробітної плати, що підтверджується довідкою № 1 від 07 червня 2024 року, виданою ФОП ОСОБА_9 .
Наказом ФОП ОСОБА_16 від 30 червня 2025 року № 1/к/тм встановлено посадовий оклад лікарю-стоматологу-ортопеду ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн.
На підставі договору дарування грошей від 14 квітня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Бака О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 752, ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар гроші в сумі 350 000 грн.
28 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Улф-фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, що є предметом лізингу/об'єктом лізингу за договором фінансового лізингу № 10856/07/21-Г від 26 липня 2021 року,за умовами якого, враховуючи повне виконання сторонами своїх обов'язків за договором фінансового лізингу № 10856/07/21-Г від26 липня 2021 року, в тому числі повну сплату покупцем лізингових платежів за договором фінансового лізингу продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність транспортний засіб марки «Ford Mustang», 2017 року випуску, номер кузова (шасі рама) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 .
На підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1249/2023/3999780 від 17 серпня 2023 року ОСОБА_1 відчужив автомобіль марки «Ford Mustang», 2017 року випуску, номер кузова (шасі рама) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , ОСОБА_17 .
Водночас на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17 серпня 2023 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_17 автомобіль марки «Infinity QX70», 2014 року випуску, номер кузова (шасі рама) НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 .
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Східницької селищної ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Східницької селищної ради від 19 серпня 2024 року № 109, доцільно визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3 , за місцем її проживання
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Аналогічна правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №310/3195/18.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що обидва батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , мають необхідні умови для проживання дітей, працевлаштовані, отримують заробітну плату.
При цьому, матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, у тому числі обов'язків із виховання дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 182/2037/17.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування; захист і безпека дитини; вразливе положення; право дитини на здоров'я; право дитини на освіту. Також підлягають врахуванню: спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; бажання дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Враховуючи те, що батьки не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей, зважаючи на вік дітей, тривалий час проживання дітей з матір'ю, повну прихильність дітей до матері, відвідування ними навчального закладу за місцем проживання матері, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дітей з матір'ю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3 буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме повноцінному їх вихованню та розвитку.
В той же час судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з батьком буде мати більш позитивний вплив на них, ніж визначення їх місця проживання з матір'ю.
При цьому, визначення місця проживання дитини з матір'ю не впливатиме на взаємовідносини дітей з батьком, оскільки не позбавляє його батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей, суд не врахував їхню думку, не спростовують правильності висновку суду про оскільки думка дітей не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей. Крім того, думка дітей не завжди може відповідати їх інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вони в силу малолітнього віку неспроможні надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на них.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789ХII від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років встановлюється в розмірі 3196 грн.
Аналогічний розмір прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років встановлено і статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік».
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі по 15 000 грн на кожну дитину щомісяця.
Однак, присуджені судом першої інстанції аліменти у розмірі по 15000 грн на кожну дитину є очевидно завищеними, належним чином не мотивованими, тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення аліментів в такому розмірі.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 повідомила, що вона також готова нести витрати по 15000 грн на кодну дитину, однак такий розмір аліментів для дітей є надмірним, та значно перевищує встановлений законодавством рекомендований прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Оскільки аліменти спрямовані саме на утримання дітей, що є обов'язком обох батьків, реалізація якого полягає у забезпеченні достойного рівня життя дітей, необхідного для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, враховуючи їх потреби, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, беручи до уваги рівень доходів відповідача, перебування на його утриманні іншої малолітньої дитини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 5000 гривень на кожну дитину щомісяця, починаючи з 14 червня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття, що якнайкраще відповідатиме інтересам дітей та буде достатнім для забезпечення їм належного матеріального утримання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року в частині визначення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 гривень на кожну дитину щомісяця, починаючи з 14 червня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.