Справа № 465/6970/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2626/25 Доповідач: ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2025 року,
з участю прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_6
цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баликши Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого за ч. 5 ст. 407 КК України Саратським районним судом Одеської області, гранатометника 2 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 27 листопада 2025 року включно.
Своє рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, слідчий суддя мотивувала тим, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою. Вважає, що твердження органу досудового розслідування про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не грунтуються на фактичних даних. Звертає вагу на те, що слідчий суддя, при прийнятті рішення, не взяла до уваги те, що ОСОБА_6 самостійно з'явився до правоохоронних органів з приводу самовільного залишення військової частини; є особою молодого віку, 2002 року народження; приймав участь у бойових діях, зазнав вогнепальних поранень, лікувався; має міцні соціальні зв'язки, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, одна з яких є його донькою; бажає повернутися на військову службу; згідно з даними службового розслідування є непридатним до служби в морській піхоті та непридатним займаній посаді; його вітчим проходить службу у 3-й штурмовій бригаді, нагороджений багатьма державними нагородами. При цьому, апелянт вважає, що підозрюваному ОСОБА_6 може бути визначений розмір застави від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати. Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та виступ його захисника - адвоката ОСОБА_7 про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Ч.3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення розміру застави, постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя обгрунтовано встановила, що надані слідчим та прокурором докази доводять обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбачениого ч.5 ст.407 КК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя врахувавши наявність обгрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення, особу підозрюваного, зокрема те, що останній засуджений 25 жовтня 2023 року вироком Саратського районного суду Одеської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі терміном на 2 роки, та на підставі ч. 1 ст. 62 КК України замінено на тримання у дисциплінарному батальйоні на такий же термін, який на даний час не виконаний, у зв'язку з тим, що 28 листопада 2023 року він повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та відсутній на службі по теперішній час, а також те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких; час його вчинення - в умовах воєнного стану; ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, прийшла до вірного висновку про необхідність застосування саме запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, аналогічне тому, у якому підозрюється, що унеможливлює застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, належним чином мотивувавши це в своїй ухвалі.
Таким чином, слідчим суддею з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.
Покликання апелянта на наявність у підозрюваного ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, та стан здоров'я, є обставинами, які враховуються при застосуванні, зміні, продовженні запобіжного заходу, вирішенні питання покарання, однак така не є безумовною підставою для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
При цьому, жодних даних, які б свідчили про те, що підозрюваний ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі, матеріали справи не містять, та такі не були надані стороною захисту.
Також, у відповідності до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя,при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувавши обставини справи та долучені до матеріалів клопотання письмові документи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та час його вчинення (в умовах воєнного стану), наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, підставноне визначила розмір застави.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи адвоката ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, є непереконливими.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 27 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4