Справа № 444/3189/24 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М. М.
Провадження № 22-ц/811/1616/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
02 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Іванової О.О.
з участю: ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 4622787900:03:009:0113.
ОСОБА_2 є власником сусіднього будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 4622787900:03:004:0100.
На земельній ділянці відповідачки самочинно збудовано нежитлове приміщення, а саме, гараж та сарай з габаритними розмірами 10.0 м. х 7.4 м. висотою в один поверх, які через свою висоту та близьке розташування затіняють вікна її житлового будинку, чим чинять їй перешкоди.
Крім того, близьке розташування сараю до огорожі та житлового будинку створює загрозу підвищеної пожежної небезпеки, оскільки відповідачка при здійсненні самочинного будівництва не дотрималася відстаней до меж ділянок, протипожежних розривів.
Нежитлове приміщення побудовано відповідачкою з порушенням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 щодо пожежного розриву - 1.28 м до огорожі та 2.8 м до житлового будинку, за мінімально допустимої відстані 6-8 м залежно від ступеню вогнестійкості будівлі.
З наведених підстав просила зобов'язати ОСОБА_2 у місячний строк після набрання рішенням законної сили усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом знесення або перенесення на відстань не менше 8 метрів самочинно збудованого нежитлового приміщення - гаражу та сараю.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Рава-Руська міська рада Львівського області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено.
Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що на земельній відповідачка збудувала нежитлове приміщення (гараж та сарай) з габаритними розмірами 10.0 м. х 7.4 м. висотою один поверх, яке через близькість розташування затіняє вікна її житлового будинку та створює загрозу підвищеної пожежної небезпеки, оскільки відповідачем не дотримано вимог щодо пожежного розриву між будівлями.
Власник земельної ділянки повинен дотримуватися чинних будівельних норм та правил, що р регулюють дотримання відстані до межі сусіднього будинковолодіння, однак нежитлове приміщення побудовано відповідачкою з порушенням вимог ДБН Б.2.2-12:2019, оскільки пожежний розрив становить 1.28 м до огорожі та 2.8 м до житлового будинку за мінімально допустимої відстані 6-8 м.
На підставі ї неодноразових скарг Рава-Руською міською радою Львівського району Львівської області створено комісію, яка дійшла висновку, що на земельній ділянці відповідачки присутнє нове самовільне будівництво господарської будівлі з порушенням протипожежних розривів між гаражем та сусіднім будинком, у зв'язку з чим зобов'язано відповідачку привести будівництво у відповідність до чинних будівельних та протипожежних норм, однак такі вимоги ОСОБА_2 проігнорувала.
Просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Вирішуючи спір, суд повинен дати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).
Захист речового права шляхом пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.
Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом лише за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Подібний правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц (провадження № 61-39346св18), від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц (провадження № 61-16770св18), від 17 серпня 2022 року у справі № 745/342/19 (провадження № 61-11476св21), від 15 листопада 2023 року у справі № 702/80/17 (провадження № 61-8413св23) та інших.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку, площею 0,2100 гектара (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), яка розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 09 березня 2023 року державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Сапелюк М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 127.
На підставі свідоцтва про право на спадщину № 127 від 09 березня 2023 року, виданого державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Сапелюк М.О., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4622787900:03:009:0113, площею 0,21 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №325934285 від 15 березня 2023 року.
Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 11 вересня 2009 року державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Сапелюк М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 1562, підтверджується, що ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області 17 жовтня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 153, успадкувала житловий будинок АДРЕСА_2 , що складається з кладової, двох коридорів, санвузла, трьох житлових кімнат, житловою площею 45,4 кв.м., загальною площею 69,5 кв.м., і позначений на плані земельної ділянки літерою А-1; літня кухня - Г; господарська будівля - Д; гараж - Ж; споруди - №3-№6, К,І.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23878078 від 17 вересня 2009 року підтверджується, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1562 від 11 вересня 2009 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .
Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 26 січня 2017 року державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Сапелюк М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 83, підтверджується, що ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області 17 жовтня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 153, успадкувала земельну ділянку, площею 0,2500 га (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), яка розташована в АДРЕСА_2 .
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 79229988 від 31 січня 2017 року підтверджується, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 83 від 26 січня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер: 4622787900:03:004:0100, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Матеріалами справи підтверджується, що Степаненко неодноразово зверталася до Рава-Руської міської ради Львівської області із заявами про здійснення відповідачкою самочинного будівництва.
Листом Рава-Руської міської ради № 1695/03.01-22вих від 17 жовтня 2023 року повідомлено, що тимчасовою комісією для обстеження стану земельних ділянок та розгляду земельних спорів було обстежено сусідню земельну ділянку (кадастровий номер 4622787900:03:004:0100) та складено акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_2 від 06 жовтня 2023 року.
Згідно з актом обстеження стану земельної ділянки на АДРЕСА_2 , складеним 06 жовтня 2023 року комісією у складі: начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рава-Руської міської ради Кайди Ю.В., начальника відділу земельних відносин та благоустрою Рава-Руської міської ради Смика Я.І., головного спеціаліста відділу земельних відносин та благоустрою Рава-Руської міської ради Ворожбита І.Є., головного спеціаліста-юрисконсульта Лупанової Ю.Я., за результатами обстеження виявлено на земельній ділянці площею 0.25 га кадастровий номер 4622787900:03:004:0100 нове самовільне незавершене будівництво господарської будівлі - гаража (на 2 машиномісця). Будівля розташована в північно-західній частині земельної ділянки від вулиці Дмитра Донцова. Гараж Г-подібний в плані з габаритними розмірами 10.0 м х 7.4 м, висотою в один поверх, орієнтовно 0.3 м., стіни виконані з газоблоку, покрівля відсутня, будівля капітальна. Недобудована будівля знаходиться на відстані 1.28 м від сусідньої огорожі та на 2.5 м від червоної лінії вулиці. Відстань від самовільно збудованої будівлі гаража до сусіднього житлового будинку 2.8 м. Будівельний паспорт на забудову чи реконструкцію земельної ділянки чи інша проектна документація відсутня.
В акті обстеження від 06 жовтня 2023 року комісією надано висновок, що на земельній ділянці (кадастровий номер 4622787900:03:004:0100) порушено будівельні та протипожежні норми, а саме: відповідно до підпункту 15.2 «Протипожежні відстані» та Таблиці 15.2 розділу 15 «Протипожежні вимоги», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», що набрав чинності від 01 жовтня 2019 року, порушено протипожежний розрив між гаражем та сусіднім житловим будинком.
Крім того, зобов'язано ОСОБА_2 припинити будівництво гаража, виготовити проектну документацію та привести будівництво у відповідність до чинних будівельних норм та протипожежних правил.
Листом № 2154/03.01-22вих від 18 грудня 2023 року Рава-Руська міська рада звернулася до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо вжиття заходів відповідно до чинного законодавства у відповідь на повторну заяву ОСОБА_1 про продовження незаконного будівництва.
Згідно з листом Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) № 3086/31/13-24 від 24 травня 2024 року заяву передано на розгляд комісії щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності для подальшого вирішення питання обґрунтованості/необґрунтованості позапланової перевірки та необхідності її проведення.
Листом Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) № 3481/31/13-24 від 13 червня 2024 року повідомлено ОСОБА_1 , що заяву було винесено на розгляд комісії 04 червня 2024 року, однак, у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 розгляд відкладено на 11 червня 2024 року, а у зв'язку з повторною неявкою на засідання комісії залишено заву без розгляду.
04 січня 2025 ркоу ОСОБА_1 звернулася до Дежравної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) зі заявою про проведення позапланово заходу щодо перевірки законності самовільного будівництва ОСОБА_2 господарської будівлі з порушенням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 щодо пожежного розриву.
Згідно з листом Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) № 323/02/13-25 від 20 січня 2025 року заяву передано на розгляд комісії щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності для подальшого вирішення питання обґрунтованості/необґрунтованості позапланової перевірки та необхідності її проведення.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 побудувала сарай та гараж без дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, чим їй чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, порушуються правила добросусідства.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша
статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, особи можуть заявляти вимоги про знесення самочинного будівництва за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (стаття 391 ЦК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15) роз'яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Згідно з роз'ясненнями пункту 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
Однак матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували проведення Державною інспекцією архітектури та містобудування України позапланової перевірки законності будівництва сараю та гаражу на земельній ділянці кадастровий номер: 4622787900:03:004:0100, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 та встановлення його невідповідності державним будівельним нормам.
Таким чином, державним органом, уповноваженим на здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності, не надано висновку щодо невідповідності здійсненого відповідачкою будівництва вимогам чинного законодавства
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не зверталася до суду з клопотанням про проведення експертизи для встановлення факту порушення відповідачкою будівельних норм та правил при спорудженні сараю.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено істотне порушення її прав належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно нормст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.