Справа № 302/1252/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/641/25 Доповідач: ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ,
з участю: прокурора ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,
Вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.160 КК України, і призначено йому покарання із застосуванням положень ч.3 ст.68 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з організацією виборчого процесу, на строк 3 роки.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.160 КК України, і призначено йому покарання із застосуванням положень ч.3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з виборчим процесом, протягом 3 років.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 160 КК України, і призначено йому покарання із застосуванням положень ч.3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з виборчим процесом, протягом 3 років.
Згідно ст 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід грошову заставу, яка внесена захисником адвокатом ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_12 від 26.10.2020 ухвалено повернути заставодавцю ОСОБА_7 .
Вирішено питання про арешт майна та речові докази.
Згідно оскаржуваного вироку суду, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки в першій половині жовтня 2020 на території Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, здійснили пропозицію ОСОБА_13 підшукати на території села Верхній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області місцевих мешканців, які мають право голосу, в кількості біля 20 чоловік для надання їм неправомірної вигоди за вчинення голосування на місцевих виборах до місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, старост в Україні 25.10.2020 за кандидата на голову Пилипецької об'єднаної територіальної громади Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області ОСОБА_14 .
Після того як ОСОБА_13 підготував список із 20 виборців - мешканців села Верхній Студений та 22.10.2020 передав зазначений список із переліком виборців ОСОБА_9 та ОСОБА_8 останні опрацювали такий разом із ОСОБА_10 та визначили зі списку 17 виборців, які могли б, на їх думку, бути корисними для кандидата на посаду голови Пилипецької об'єднаної територіальної громади ОСОБА_14 .
У подальшому 23.10.2020 близько 19 години, перебуваючи у приміщенні готельно-ресторанного комплексу «Мішельє» за адресою: селище Міжгір'я, вулиця О.Ігнатишина, 25 А, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , в присутності останніх передав ОСОБА_13 неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 17000 гривень за 17 виборців із розрахунку 1000 гривень для кожного виборця при безпосередній реалізації ними виборчого права 25.10.2020 за кандидата на голову Пилипецької об'єднаної територіальної громади ОСОБА_14 .
З причин, які не залежали від волі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , вчинивши всі дії, які вони вважали необхідними та достатніми для доведення кримінального правопорушення до кінця у вигляді надання виборцю неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права, а саме голосування за окремого кандидата на виборах, злочин не було закінчено, бо останніх після передачі грошових коштів ОСОБА_13 було затримано працівниками правоохоронних органів із вилученням неправомірної вигоди.
На даний вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_15 та захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим та призначити: ОСОБА_10 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.160 КК України на підставі ч.6 ст. 68 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організацією виборчого процесу, на строк 2 роки; ОСОБА_9 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.160 КК України на підставі ч.6 ст. 68 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організацією виборчого процесу, на строк 2 роки; ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.160 КК України на підставі ч.6 ст. 68 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організацією виборчого процесу, на строк 2 роки.
На підтримку своїх апеляційних вимог прокурор покликається, що висновок про можливість застосування до обвинувачених положень ст. 75 КК України зроблено судом без урахування особливостей правозастосування даної норми та без належної мотивації, що призвело до призначення ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та конкретним обставинам справи.
Вважає, що з огляду на обсяг обвинувачення та дані про осіб обвинувачених призначення їх покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним і явно несправедливим через м'якість.
Звертає увагу, що у ході досудового розслідування та під час судового розгляду ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 вину не визнавали та відмовились надати показання щодо обставин кримінального провадження, хоча їх вина доведена дослідженими судом доказами.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просить скасувати оскаржуваний вирок у частині визнання винуватими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.160 КК України та ухвалити щодо них виправдувальний вирок.
На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається, що такий у частині засудження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим. Зазначає, що місцевий суд при ухваленні вироку допустив неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог КПК, а висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Захисник стверджує, що жодних належних та допустимих доказів наявності в діях обвинувачених складу інкримінованого їм кримінального правопорушення або взагалі вчинення ними такого в матеріалах справи не має та судом під час розгляду справи не встановлено.
Вказує, що наведені судом у вироку докази взагалі спростовують обставини, викладені у обвинувальному акті, та вказують на відсутність самого кримінального правопорушення в даних обставинах справи.
Звертає увагу на показання основного свідка та заявника в даній справі - ОСОБА_13 , які суд помилково визнав як такі, що підтверджують винність обвинувачених в інкримінованому їм злочині, оскільки такі показання повністю спростовують версію сторони обвинувачення щодо вчинення обвинуваченими бодай якогось кримінально - караного діяння.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити. Апеляційну скаргу сторони захисту повністю заперечив як безпідставну та необґрунтовану.
Захисник та обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили таку задоволити. Апеляційну скаргу прокурора повністю заперечили як безпідставну.
Обвинувачений ОСОБА_10 заперечив апеляційну скаргу прокурора, як необґрунтовану. Апеляційну скаргу сторони захисту, подану в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримав.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 160 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, та кваліфікація його дій в апеляційному порядку не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши апеляційні доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження наявності у діях обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 160 КК України, та доказів вчинення ними цього кримінального правопорушення, колегія суддів визнає такі необґрунтованими.
На переконання колегії суддів оскаржуваний вирок ухвалений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 160 КК України, а саме у закінченому замаху на надання виборцю неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та вірно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.
Так, винуватість, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 160 КК України, стверджується:
-даними витягу, згідно якого 23.10.2020 до ЄРДР за № 42020070000000475 внесено відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ч.4 ст. 160 КК України за обставинами надходження до Закарпатської обласної прокуратури матеріалів від ВКБОЗ УСБ України в Закарпатській області про те, що окремими особами на території області здійснюється підкуп виборців на місцевих виборах 2020 року;
-даними заяви ОСОБА_13 від 23.10.2020 на ім'я керівника СБУ в Закарпатській області, у якій заявник повідомив про те, що до нього 21.04.2020 підійшли мешканці селища Міжгір'я Закарпатської області ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , які назвали себе представниками голови Пилипецької сільської ради ОСОБА_14 , та запропонували йому знайти осіб з мешканців села В.Студений, які будуть згідні за винагороду 1000 гривень продати свої голоси на виборах за кандидата ОСОБА_14 на виборах голови Пилипецької ОТГ, зокрема зібрати паспортні дані місцевих мешканців;
-даними постанови старшого слідчого в ОВС ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_16 від 23.10.2020, згідно якої ОСОБА_13 залучено до конфіденційного співробітництва;
-даними протоколу обшуку від 23.10.2020, згідно якого проведено обшук приміщення на території готельно-ресторанного комплексу «Мішельє» у якому виявлено і встановлено осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 і під час їх затримання та особистого обшуку вилучено: мобільний телефон, календар за депутата, список осіб (6 прізвищ), грошові кошти в розмірі 8450 гривень (в обвинуваченого ОСОБА_10 ); грошові кошти в розмірі 17 тисяч гривень - (в заявника ОСОБА_13 ); три агітаційні картки за кандидата в депутати, грошові кошти в розмірі 3500 гривень, 200 доларів США, два мобільні телефони з сім-картами (в обвинуваченого ОСОБА_9 ); грошові кошти в розмірі 3500 гривень, 700 доларів США, 100 Євро, мобільний телефон (в обвинуваченого ОСОБА_8 );
-даними протоколів від 24.10.2020, згідно яких ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 затримувались за обставинами підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 160 КК України за вище встановлених обставин;
-даними заяви ОСОБА_13 від 24.10.2020, згідно якої останнім надано дозвіл слідчому в його присутності оглянути особистий телефон марки «СОНІ» Н4213 з номером телефону НОМЕР_1 ;
-даними протоколу огляду зазначеного телефону від 24.10.2020, згідно якого зафіксовано контакти у месенджері «Вайбер» між ОСОБА_13 і ОСОБА_10 з повідомленням від 23.10.2020 о 19 годині 25 хв. із зображенням аркушу паперу з написаними від руки прізвищами та іменами, номерами, а також зафіксовано контакти із записом абонентів « ОСОБА_17 », « ОСОБА_18 », тобто з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 телефонні дзвінки з цими особами НОМЕР_2 ;
-даними протоколу огляду відеозапису з камери спостереження в приміщенні ресторану «Мішельє», згідно якого зафіксовано троє осіб, які сидять за столиком, вживають їжу і напої та спілкуються між собою і через деякий час до них приєднується четверта особа. У судовому засіданні місцевого суду обвинувачені визнали, що зафіксованими особами є вони і ОСОБА_13 , і це мало місце 23.10.2020;
-даними відеозапису події в ресторані «Мішельє» в селищі Міжгір'ї від 23.10.2020, отриманого внаслідок здійснення негласних слідчих дій, яким зафіксовано як троє осіб (Чорней, ОСОБА_19 , Шуберт) за столом вживають їжу та напої і через деякий час до них приєднується четверта особа ( ОСОБА_20 ). Обвинувачений ОСОБА_21 та свідок ОСОБА_22 свої телефони, відбувається передача грошей від ОСОБА_23 до ОСОБА_24 і листків з перерахуванням грошей ( ОСОБА_20 також давав гроші Чорнею, а той перерахував і повернув гроші ОСОБА_20 ). Після з'являються оперативні працівники правоохоронних органів, які затримують ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 ;
-даними протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 26.10.2020 та відео і звуко - записами, здійсненими заявником (викривачем) ОСОБА_27 на підставі здійснення негласних слідчих дій з використанням спеціальної апаратури, наданої правоохоронним органом ОСОБА_28 , згідно яких зафіксовано такі обставини під час розмови обвинувачених і ОСОБА_24 в приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в селищі «Міжгір'ї 23.10.2020: візит ОСОБА_24 до зазначеного приміщення і прибуття до столу, за яким сидять обвинувачені; обговорення участі у виборах особи на прізвище ОСОБА_29 і членів комісії; обговорення, хто прописаний (зареєстрований) по прізвищах у виборчій комісії, фіксацію номерів телефонів цих осіб; обговорення про те, що «треба дати гроші пацанові»; підрахунок 20 осіб зі списку, який оголошують; обговорення, чи стане Готра головою і що хтось має йому пояснити; «ті, що беруть гроші», «колотять друзі»; обговорюють про те, кому треба дати гроші; які виборці і кого підтримують з кандидатів; аналізують списки виборців, здійснюють підрахунки; обговорюють кандидата Готру і наскільки він випереджує інших кандидатів; Шуберт говорить : «гроші давай, але най голосують, аби не забули голосувати; підвези їх на дільницю»; 34 купюри по 500 гривень перераховують (всього 17000 гривень) і передають заявнику ОСОБА_30 . При цьому кожен з обвинувачених з приводу підкупу виборців надавав заявнику ОСОБА_28 настанови і висловлювався при цьому так : «Ти повези би проголосували точно, но можеш приписати собі в список двох лівих, айбо би проголосували точно. Дивися лівих кідь щось собі»; (Сопко, Шуберт); «там 17 тисяч» ( ОСОБА_19 ); «Нє точно 17. То не ОСОБА_31 , точно не прощитається» (Шуберт); «»Може там лишнє? Дай я то перещитаю (перерахував) 34 короче 17 тисяч» (Чорней); «лиш ти диви, щоб там більше не било, ти сядеш з нами?», «Лиш ти дивися, щоб тебе дальше не говорили, або то і так одно. Най даже розказує, що даже і ти дав гроші, ну і що, хай докаже» (Шуберт).
-даними постанови слідчої від 24.10.2020, згідно якої визнано речовими доказами вилучені під час особистого обшуку в обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 і заявника ОСОБА_13 при затримання в приміщенні ресторану «Мішельє» грошові кошти в гривнях, доларах США, Євро з фіксацією розмірів коштів та найменування купюр і їх серій та номерів; мобільні телефони, а також речі у виді календаря із зображенням кандидата в депутати, аркуш паперу із рукописним записом 17 осіб;
-даними постанови прокурора від 23.10.2020 № 31-211т про проведення контролю за вчиненням злочину за заявою ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на замовлення кандидата на голову Пилипецької ОТГ ОСОБА_14 із числа знайомих підшуковують осіб для втягнення в протиправну діяльність до схеми підкупу виборців за матеріальну винагороду;
-даним доручення прокурора оперативним працівникам УСБУ в Закарпатській області здійснювати негласні розшукові дії відповідно до ухвал Закарпатського апеляційного суду від 23.10.2020 №,№ 04826, 04827, 04828 та вищезазначеної постанови.
Також під час судового розгляду у місцевому суді було допитано свідка ОСОБА_14 , який підтвердив, що в 2016-2020 роках обіймав посаду голови Пилипецької сільської ради і балотувався повторно на посаду голови Пилипецької об'єднаної територіальної громади на місцевих виборах у жовтні 2020 року, однак не був обраним. Свідок заперечив будь-які дії, пов'язані із замовленням та домовленостями з обвинуваченими підкупів виборців від його імені та овідомив, що не знає обвинувачених ОСОБА_26 і ОСОБА_19 і свідка ОСОБА_32 . Натомість з ОСОБА_33 знайомий по заняттю спортом, однак заперечив тісні контакти з ним, передачу обвинуваченим чи кому-небудь коштів для підкупу виборців тощо. ОСОБА_34 також показав, що йому відомо, що цю справу замовили проти нього, щоб він не був обраний головою. Про подію дізнався від журналіста ОСОБА_35 в місті Ужгород, який поширив інформацію про підкуп виборців для одного з кандидатів на голову Пилипецької територіальної громади.
Допитаний у судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_13 підтвердив, що знайомий з обвинуваченими, бо вони його колишні друзі і вважає, що правоохоронці їх «дружбу зламали цією кримінальною справою». Свідок визнав, що відвідував ресторан «Мішельє» в селищі Міжгір'ї 23.10.2020 біля 19 години і зустрічався з обвинуваченими, щоб повечеряти. Під час цього він з обвинуваченими вживав спиртне і міг обговорювати різні теми, зокрема й вибори. З цього приводу свідок показав, що між ним і обвинуваченими могла бути розмова про суми коштів та про списки виборців, про плату за голосування, бо «бухали і говорили як баби базарні». Також свідок зазначив, що списки громадян-виборців якісь були, але він їх не складав ні для ОСОБА_25 , ні для Чорнея. Повідомив, під час вечері в ресторані була розмова про кошти, але мова йшла про позику і йому могли передати гроші в борг 17 тисяч гривень «просто так», бо він також міг позичати гроші обвинуваченим і не тільки в розмірі 17000 гривень, а можливо й 150 тисяч гривень. Також свідок пояснив, що він не звертався в СБУ з приводу отримання інформації про підкуп виборців, однак повідомив в суді, що «його сбушники відвозили в місто Виноградів». Крім цього свідок заперечив знайомство з ОСОБА_36 .
Всупереч апеляційним доводам захисника, колегія суддів вважає, що наведені вище докази у своїй сукупності повністю доводять винуватість, зокрема, обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 160 КК України.
Колегія суддів визнає, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, такими встановлено подію злочину, винуватість обвинувачених та інші обставини, зазначені у ст.91 КПК України. Враховані судом докази зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, і підстави, передбачені ст. 87 КПК України, для визнання цих доказів недопустимими, відсутні.
Наведені вище докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
За наслідками дослідження та оцінки наданих суду доказів місцевий суд у своєму рішенні обґрунтовано констатував, що обвинувачені діяли за попередньою змовою, з метою залучити ОСОБА_13 для підшукання виборців, які мешкають, зокрема в селі Верхній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, і, ймовірно, братимуть участь у голосування на місцевих виборах, зокрема голови Пилипецької об'єднаної територіальної громади та дадуть згоду голосувати за певного кандидата ( ОСОБА_14 ) за винагороду в розмірі 1000 гривень. З цією метою обвинувачені ініціювали зустріч між ними і ОСОБА_13 через контакти в особовому мобільному зв'язку (між ОСОБА_37 і ОСОБА_38 ), а також призначили зустріч 23.10.2020 біля 19 години в приміщенні ресторану "Мішельє" в селищі Міжгір'ї, на якій у подальшому всі обвинувачені детально обговорювали місцевий виборчий процес. Кожен обвинувачений надавав заявнику ОСОБА_13 відповідні настанови та вимоги з приводу підкупу виборців. У подальшому обвинувачений ОСОБА_10 в присутності всіх осіб передав ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 17000 гривень саме для здійснення підкупу виборців з розрахунку 1000 гривень за один голос.
З приводу оцінки наданих у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_13 , згідно яких останній фактично намагався заперечити саму подію інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, хоча не заперечив факт своєї зустрічі з обвинуваченими, за встановлених судом обставин, наявність списків громадян-виборців під час цієї зустрічі, а також не заперечив про ведення між усіма присутніми на цій зустрічі розмови щодо коштів у розмірі 17 тисяч гривень, хоча вказав, що мова йшла про позику, слід враховувати наступне.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_13 був залучений до конфіденційного співробітництва правоохоронними органами в установленому законом порядку і надав на це відповідні письмові згоди.
У матеріалах справи відсутні будь які дані про те, що ОСОБА_13 звертався із скаргами чи заявами щодо існування обставин, які б ставили під сумнів як факт написання ним зазначеної вище заяви від 23.10.2020 про те, що до нього підійшли ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , та запропонували йому знайти осіб з мешканців села В.Студений, які будуть згідні за винагороду 1000 гривень продати свої голоси на виборах за кандидата ОСОБА_14 на виборах голови Пилипецької ОТГ, зокрема, зібрати паспортні дані місцевих мешканців, так і факт добровільності його згоди на участь у конфіденційному співробітництві з правоохоронними органами, пов'язаної із викриттям незаконної діяльності обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які судом першої інстанції встановлені повно, та підтверджуються вищенаведеними доказами у своїй сукупності.
На переконання колегії суддів місцевий суд з належною повнотою дослідив наявні докази та надав таким належну правову оцінку.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи оскаржуваний вирок, суд першої інстанції, покликавшись на безпосередньо досліджені докази, відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинувачених, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 160 КК України, належним чином обґрунтувавши свої висновки.
За наведених обставин, апеляційні вимоги захисника про скасування оскаржуваного вироку та ухвалення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виправдувального вироку, є безпідставними.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорює вид та розмір призначеного обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 160 КК України основного покарання, однак не погоджується із рішенням місцевого суду про звільнення обвинувачених від відбування такого покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Згідно ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як передбачено ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно матеріалів справи суд першої інстанції при призначенні обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, стадію та відсутність негативних наслідків вчинення такого, однакову співучасть кожного обвинуваченого у вчиненому, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Також судом враховано дані про особу кожного обвинуваченого, а саме: щодо ОСОБА_10 те, що він раніше не судимим, одружений, утримує двоє неповнолітніх дітей, є особою, що займається індивідуально підприємницькою діяльністю (ФОП), характеризується з місця проживання без негативних ознак; щодо ОСОБА_9 те, що він раніше не судимим, утримує двоє неповнолітніх дітей, проживає в незареєстрованому шлюбі, є особою з інвалідністю третьої групи безстроково по зору, з місця проживання характеризується без негативних ознак; щодо ОСОБА_8 те, що він не одружений, утриманців не має, є раніше судимим, тобто мав непогашену судимість станом на час вчинення кримінального правопорушення, згідно з вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 7 років, і ця судимість не зазначена в обвинувальному акті як обтяжуюча обставина чи як відомості, що характеризують негативно обвинуваченого або ж мають стосунок до вчиненого кримінального діяння у межах даного кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання, таке за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
З огляду на встановлені обставини, визнавши, що обвинувачені вперше вчинили тяжке кримінальне правопорушення, врахувавши відсутність обтяжуючих покарання обставин стосовно кожного з обвинувачених, відсутність негативних характеризуючи даних щодо них, відсутність реальних негативних наслідків від вчиненого кримінального правопорушення, яке має ознаки закінченого замаху, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку, що не зважаючи на не визнання обвинуваченими своєї вини у вчинені інкримінованого їм злочину, у даному конкретному випадку відбуття обвинуваченими призначеного їм основного покарання реально не є співмірним характеру вчинених ними дій та встановленим даним про особу ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Крім цього місцевим судом враховано, що сторона обвинувачення не довела суспільну небезпечність кожного обвинуваченого і не надала обґрунтування щодо необхідності призначення обвинуваченим найбільш суворої міри покарання.
Не доведено цих обставин стороною обвинувачення і при апеляційному розгляді.
Згідно поданої апеляційної скарги прокурор обґрунтовує неможливість звільнення обвинувачених від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України обсягом обвинувачення, ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також тим, що обвинувачені не визнали своєї вини у вчиненому злочині.
Водночас, з огляду на зазначене вище, місцевий суд при призначенні ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання та при вирішенні питання про їх звільнення від відбування основного покарання з випробуванням належним чином врахував наведені прокурором обставини.
При цьому, колегія суддів враховує, що положення ст. 75 КК України не містять заборони у застосуванні інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням за відсутності факту визнання особою своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов до вірного висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без їх ізоляції від суспільства, звільнивши їх від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою впродовж встановленого кожному з них іспитового строку та із покладенням на кожного з них обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Крім цього, згідно вимог апеляційної скарги прокурора, сторона обвинувачення просить призначити кожному обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з організацією виборчого процесу на строк 2 роки, тобто у меншому розмірі ніж визначив їм суд першої інстанції.
Водночас, жодних доводів щодо призначення обвинуваченим додаткового покарання у меншому розмірі ніж визначив їм суд першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на встановлені обставини та усі враховані судом дані колегія суддів не вбачає підстав для зменшення обвинуваченим строку призначеного їм додаткового покарання.
На переконання колегії суддів покарання обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових кримінальних правопорушень, і таке покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
Колегією суддів не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із порушенням визначених загальних засад, та чи що покарання є м'яким. Висновки місцевого суду у цій частині належним чином вмотивовані.
При цьому, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваного вироку суду, а отже такі визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: