Справа № 308/14827/22
Іменем України
23 вересня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів Джуга С.Д., Кожух О.А.
з участю секретаря Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2024 року у справі №308/14827/22 (Головуючий: Лемак О.В.), -
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до виконкому Ужгородської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірна квартира належала на праві приватної власності громадянці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням міського фонду комунального майна від 02.06.1993р. №34. Реєстрацію права власності на вказану квартиру проведено міжміським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу за №7492 31.05.1995р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Позивачка зазначає що з 1996 року проживала по сусідству з померлою, у квартирі АДРЕСА_2 . З 2002 року позивачка почала проживати разом з ОСОБА_2 , оскільки остання була інвалідом з дитинства та постійно потребувала сторонньої допомоги. У зв'язку з похилим віком та поганим станом здоров'я ОСОБА_2 не могла самостійно забезпечувати виконання життєвих функцій, вести домашнє господарство, тому потребувала сторонньої допомоги, яку за її бажанням надавала позивачка. За день до своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , перебуваючи у лікарні, склала заповіт, у якому зазначила про те, що все своє майно, з чого б воно не складалося, в тому числі належну їй приватизовану спірну квартиру, заповіла своїй сусідці і опікунці ОСОБА_1 . Проте, у зв'язку з тим, що такий заповіт не був посвідчений нотаріально, позивачці відмовлено в оформлені спадкових прав. Після смерті ОСОБА_2 і до теперішнього часу позивачка відкрито користується спірною квартирою, намагається підтримати її в належному стані, слідкує за справністю комунікаційних мереж тощо.
Крім того, зазначає, що будівля будинку АДРЕСА_3 є старою, капітальний ремонт не проводився вже десятки років. Квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 невеликої житлової та загальної площі, деякі з приміщень (коридор, вбиральня) є спільними для обох квартир. Окреме, роздільне користування кожною з квартир неможливе без проведення повного перепланування, що з урахуванням площі квартир та стану будинку, робити недоцільно та неефективно. Позивачка є власницею квартири АДРЕСА_4 . Натомість відсутність у позивачки зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_5 у вказаному вище будинку позбавляє її можливості провести капітальний ремонт житла, замінити необхідні конструкції, поміняти дах, полагодити комунікаційні мережі.
Враховуючи відкритість і безперервність користування спірним нерухомим майном, а також відсутність інших заяв від можливих спадкоємців ОСОБА_2 про прийняття спадщини і відсутність рішення суду про визнання спадщини відумерлою, позивачка вважає, що заявлені нею позовні вимоги підлягають задоволенню.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 червня 2024 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції виконавчий комітет Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачкою на спірне майно за набувальною давністю, остання у розумінні статті 344 ЦК України не є добросовісним набувачем. Також, судом першої інстанції залишено поза увагою склад та правосуб'єктність сторін позову.
Розгляд справи проводився у режимі відео конференції.
Заслухавши пояснення представника виконавчого комітету Ужгородської міської ради - Федьо Т., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_1 - адвоката Розман С.Ю., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що згідно з свідоцтвом про право власності на житло громадянка ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 була інвалідом 3 групи з дитинства, що стверджується її пенсійним посвідченням.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За день до своєї смерті ОСОБА_2 підписала заповіт, яким все своє майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 , заповіла своїй сусідці і опікунці ОСОБА_1 . Проте, такий заповіт не є нотаріально посвідчений, а підписи на ньому ОСОБА_2 засвідчені лише підписами свідків та лікаря.
Позивачка ОСОБА_1 зверталася до кількох різних установ з метою оформлення своїх спадкових прав на майно ОСОБА_2 , однак в цьому їй було відмовлено.
Актом КП «Водоканал м. Ужгорода» від 04.10.2013р. підтверджено доводи позивачки про те, що будинок АДРЕСА_3 поділено на дві частини, в квартирі АДРЕСА_5 відсутні труди, вода наявна лише в квартирі АДРЕСА_4 , кухня лише одна на дві квартири. Також в квартирі АДРЕСА_5 відсутні опалення й електрика, а сама квартира потребує капітального ремонту.
Дані обставини стверджуються і актом ПАТ «Закарпатгаз» від 16.10.2013р.
Позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з положенням частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачці було достовірно відомо хто був власником квартири АДРЕСА_2 і давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо позивачка при заволодінні квартирою не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав набуття права власності.
Такі обставини у матеріалах справи відсутні.
Відкритість користування квартирою, підтримання її у належному стані, слідкування за справністю комунікаційний мереж, надання доступу працівникам відповідних установ до приладів обліку газо, - електро, та водопостачання, прибирання прибудинкової території, а також те, що відсутність у позивачки права власності на квартиру позбавляє її можливості провести капітальний ремонт житла, замінити необхідні конструкції, поміняти дах, налагодити комунікаційні мережі не може бути самостійною підставою для визнання права власності на майно в порядку статті 344 ЦК України.
При постановленні рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене і рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові слід відмовити із вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 червня 2024 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ