Справа 688/4680/25
№ 2-а/688/64/25
Рішення
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання Чупрової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка адміністративну справу за позовом адвоката Федорова Валерія Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
30.09.2025 адвокат Федоров В.Б. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову посилається на те, що 01.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 391 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. Згідно вказаної постанови 19.01.2025 року о 09 год 00 хв військовозобов'язаний ОСОБА_1 без поважних на те причин (документального підтвердження про неспроможність прибути за повісткою) не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №1647901 від 03.01.2025, яку було надіслано йому рекомендованим листом засобами АТ «Укрпошта», з метою уточнення даних, чим порушив вимоги ч.2 ст.17 ЗУ «Про оборону України», ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 2 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення вказаних дій в особливий період. Вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки жодних повісток за період з 03.01.2025 до 19.01.2025 на адресу ОСОБА_1 не надходило, йому не було відомо про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період з 13.01.2025 по 24.02.2025 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради в с. Скаржниці, що підтверджується випискою №354 із медичної карти стаціонарного хворого, а тому вказані обставини свідчать про відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Вказану постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.04.2025 за №391 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП було отримано ОСОБА_1 19.09.2025, тобто позивач про існування вказаної постанови дізнався лише 19.09.2025.
Просить суд поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із позовною заявою; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №391 від 01.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 ; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністативного правопорушення.
Позиції учасників справи
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Федоров В.Б. у судове засідання не з'явились, адвокат подав до суду заяву, у якій позов підтримав, просив розгляд справи провести у його та позивача відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 13 год 00 хв 13.10.2025.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Із постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №391 від 01.04.2025 встановлено, що 19.01.2025 о 09 год 00 хв військовозобов'язаний ОСОБА_1 без поважних на те причин (документального підтвердження про неспроможність прибути за повісткою) не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №1647901 від 03.01.2025, яку було надіслано йому рекомендованим листом 0610219493447 засобами АТ «Укрпошта» з метою уточнення даних.
В зв'язку з неприбуттям ОСОБА_1 за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено звернення до Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області №Е1231280 від 29.01.2025 щодо доставлення ОСОБА_1 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. 29.03.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Своїми неправомірними діями, які виразились в неприбутті за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення вказаних дій в особливий період, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
Згідно супровідного листа копію постанови від 01.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано на адресу ОСОБА_1 06.09.2025 за вих. №5/11992 засобами поштового зв'язку.
Згідно даних АТ «Укрпошта» поштове відправлення отримане ОСОБА_1 19.09.2025.
Представник позивача - адвокат Федоров В.Б., вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, 30.09.2025 звернувся із позовом до суду.
Застосувані норми права, оцінка доказів та висновки суду
Згідно статей 8, 19 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права і органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
З позовної заяви та доданих документів вбачається, що постанова №391 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 винесена 01.04.2025, однак позивач не був присутній при розгляді даної справи, а оскаржувану постанову, направлену відповідачем лише 06.09.2025 отримав засобами поштового зв'язку 19.09.2025, що підтверджується долученими до матеріалів справи даними трекінгу АТ «Укрпошта» та поштового конверту, а тому був позбавлений можливості в строк передбачений чинним законодавством її оскаржити.
Приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем на обґрунтування пропущеного строку звернення до суду та категорію спору, в якому заявлене клопотання про його поновлення, на підставі вищевказаних законодавчих норм, суд дійшов висновку визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити позивачеві строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша статті 7 КУпАП).
Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобовязані, в тому числі, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з оскаржуваної постанови №391 від 01.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, військовозобов'язаний ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за те, що 19.01.2025 о 09 год 00 хв без поважних на те причин (документального підтвердження про неспроможність прибути за повісткою) не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №1647901 від 03.01.2025 року, яку було надіслано йому рекомендованим листом 0610219493447 засобами АТ «Укрпошта» з метою уточнення даних.
В той же час, із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 слідує, що останній проходив лікування у стаціонарі у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатрічної допомоги» Хмельницької обласної ради у період з 13.01.2025 по 24.02.2025. Таким чином ОСОБА_1 не міг з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначену у постанові дату та час, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні у період з 13.01.2025 по 24.02.2025, що підтверджується випискою КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатрічної допомоги» Хмельницької обласної ради від 24.02.2025 за №354
Відповідачем вказані обставини не спростовані та не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 повістку №1647901 від 03.01.2025 року взагалі отримував.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №65/925 від 29.03.2025 солдату запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведено медичний огляд військово-лікарською комісією КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» 29.03.2025 та на підставі ст. 14-б графи ІІ Розкладу хвороб з урахуванням встановленого діагнозу визнано його придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, тощо.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10476/25/380/В від 15.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, правила військового обліку визначені у Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487. Попередні правила були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016р. №921.
З 05.01.2023 в Україні діють нові правила військового обліку, які встановлені Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, яка набрала чинності 05.01.2023.
Згідно з абзацами 5, 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. У разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який набув чинності 20 квітня 2017 року, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Приписами п. 2 п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 08.10.2024 року Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року (в редакції від 08.10.2024), передбачено, зокрема що рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не довів, що на ім'я позивача було сформовано повістку, у якій вказано про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та те, що таку повістку було вручено позивачу, не надав суду дані трекінгу поштового відправлення, з метою перевірки вказаних обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не перевірив доводи позивача щодо неналежного сповіщення про надходження повістки, маючи при цьому реальну можливість, що тягне за собою скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються - за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч. 5 ст. 5, ст.ст. 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Відповідач не довів, що, будучи органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вчинив передбачені законом заходи для самостійної актуалізації військово-облікових даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В той же час у резолютивній частині оскаржуваної постанови відсутнє зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, за вчинення якого накладається адміністративне стягнення, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП та не надає суду можливості достеменно визначити норму за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно статей 23, 24 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і за вчинення адміністративних правопорушень, як адміністративне стягнення може застосовуватись штраф. Відповідно до статті 27 КУпАП, штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
За санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачено накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, розмір штрафу передбачений санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП (як і санкціями будь-яких інших норм КУпАП, що передбачають накладення штрафу) визначається не в гривнях, а встановлений у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
При винесенні оскаржуваної постанови було застосовано санкцію, що не передбачена нормою КУпАП, за якою позивача було притягнуто до відповідальності, а саме постановлено накласти на позивача штраф «у сумі 17 000 гривень», що суперечить положенням статей 24, 27 та санкції ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідач, не подавши до суду відзиву та належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Натомість, з наданих та досліджених судом доказів слідує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 01.04.2025, а відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
За ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
На підставі ч. 3 ст. 210-1, ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Позов адвоката Федорова Валерія Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 391 від 01 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 .
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК