Справа № 686/24618/25
Провадження № 2-а/686/485/25
13 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №4268 від 07.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,-
встановив:
У серпні 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №4268 від 07.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 № 4268 від 07.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 07.04.2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 4268 та було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, за ч. З ст. 210-1 КУпАП за те, що він «перебував у розшуку, у зв'язку із тим, що не прибув до 22.01.2025 року на 09-00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по розпорядженню начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №627 від 16.01.2025 виданого на Чорноострівську ОТГ, причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 ч. 1 дод. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від ЗО грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів». ОСОБА_1 не погоджується з постановою, оскільки постанова № 4268 від 07.04.2025 року винесена Відповідачем відносно нього з порушенням вимог Наказу МОУ від 01.01.2024 року № 3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», КУпАП, Порядку № 560, Закону № 3543-ХІІ, а саме: в постанові не зазначено доказів, що підтверджують фактвчиненняадміністративного правопорушення у тому числі докази вручення чи не вручення йому сповіщень (повістки) з боку Відповідача; розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 ; військово-облікові дані ОСОБА_1 були неодноразово уточнені впродовж воєнного стану, що підтверджується військово-обліковим документом від 14.08.2025 року, відповідно до якого 12.03.2025 року останній проходив ВЛК та іншими доказами, які долучаються до заяви. ОСОБА_1 актуалізував свої персональні дані в період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України та виконав зобов'язання з уточнення своїх облікових даних через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста відповідно до вимог абз. 7 ч. б ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п. 22 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМ України № 560 від 16.05.2024, абз. 4 п.п. 10-1 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених постановою КМ України № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що підтверджується відповідною відміткою «ДАНІ УТОЧНЕНО ВЧАСНО» (яка наявна лише в осіб, які здійснили оновлення в період 60 днів). 12.03.2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач) з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 отримав відстрочку до 04.11.2025 року. Разом з тим, вказану Відповідачем у постанові повістку ОСОБА_1 не отримував, про її зміст стало відомо лише 21.08.2025, коли нарочно отримав копію постанови у Хмельницькому відділі ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області, що підтверджується супровідним листом, що додається до копії постанови. Більш того, існують обґрунтовані сумніви, що означена повістка була вручена. Так, ОСОБА_1 перебував у відпустці з 01.01.2025 року по 17.01.2025 року, що підтверджується витягом з наказу від 27.12.2024 року № 236 виданим ТОВ «Чорноострівське хлібоприймальне підприємство» (копія додається). ОСОБА_1 не було проінформовано про дату та час розгляду справи, а постанова прийнято без його участі 07.04.2025 року та вручена копія постанови лише 21.08.2025 року, про що свідчить супровідний лист про надіслання копії постанови. Дані обставини грубо порушують вимоги ст. 268 КУпАП, а саме право ОСОБА_1 бути присутнім під час розгляду його справи, знайомитись з матеріалами (доказами) справи та надати свої пояснення по справі.
Тож вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав: відсутність доказу як належного вручення повістки так і умислу прибути до Відповідача. Проте ОСОБА_1 не отримував повістку, а тому у повістці відсутній особистий підпис ОСОБА_1 ; будь якого умислу, що ОСОБА_1 усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання шкідливих наслідків і бажав їх настання, матеріали не свідчать, як не свідчать і те, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачала можливість настання шкідливих наслідків, але не бажала їх настання, а лише свідомо припускала таку можливість; відсутність складу адміністративного правопорушення. Оскільки ОСОБА_1 не отримував повістку у встановленому законом порядку, його неявка на 29.05.2025 року не може вважатися порушенням вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чи п. 2 ч. 1 дод. 2 Правил військового обліку, затверджених Постановою КМУ №1487 від ЗО грудня 2022 року; порушення принципу доказування. Відповідач не надано належних доказів (наприклад, відеозапису вручення повістки чи акта про відмову від її отримання), які б підтверджували факт оповіщення ОСОБА_1 . Відсутність таких доказів свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.09.2025 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою та витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 складені за ч. З ст. 210-1 КУпАП. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі направлено учасникам справи. Копію ухвали про прийняття до розгляду, відкриття провадження у даній адміністративній справі та витребування матеріалів згідно рекомендованого повідомлення надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримано 26.09.2025 року.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву протягом строку, встановленого судом. Проте відповідачем 07.10.2025 року скеровано до суду витребувані за ухвалою суду матеріали адміністративного провадження, а саме: копію постанови № 4268 від 07.04.2025 року, копію протоколу про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 року № 264, копію супровідного листа щодо скерування звіту про оповіщення військовозобов'язаних по Чорноострівській громаді № 142 від 22.01.2025 року, копію розпорядження № 627 від 16.01.2025 року, копію додатку до розпорядження № 627, копію паспорта та ІПН ОСОБА_1 , копію свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , копію сторінки з Резерв+, копію військово-облікового документу ОСОБА_7 та облікової картки.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України до суду не надійшло.
Відповідно до частини першої, другої та восьмої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абз. 1ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно оскаржуваної постанови від 07.04.2025 року № 4268, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУПАП від 25.03.2025 року № 264, про те що 25.03.2025 року о 10.05 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що гр.. ОСОБА_1 , 1982 р.н., перебував у розшуку у зв'язку з тим, що не прибув до 22.01.2025 року на 09.00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по розпорядженню начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 627 від 16.01.2025 року, виданого на Чорноострівську ОТГ, причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 2 ч. 1 дод. 2 «Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ N71487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», під час дії особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, за що накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Згідно наданих на ухвалу суду відповідачем документів вбачається, що 16.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 скеровано голові Черноострівській ОТГ розпорядження № 627 від 16.01.2025 року щодо оповіщення військовозобов'язаних про необхідність їх явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 22.01.2025 року о 09.00 для уточнення данних.
Відповідно до п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);
письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Проте надіслані матеріали справи не містить копії наказу (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, доведення його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи, що згідновитягу з наказу від 27.12.2024 року № 236, виданого ТОВ «Чорноострівське хлібоприймальне підприємство» ОСОБА_1 перебував у відпустці з 01.01.2025 року по 17.01.2025 року, то йому відповідно до вказаної вище норми зазначене оповіщення мало бути скеровано рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується його прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Повідомленням по телефону вказаними нормами Порядку не передбачене.
При цьому вказана постанова не містить жодного посилання на оповіщення в законний спосіб позивача про наявність розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 627 від 16.01.2025 року, виданого на Чорноострівську ОТГ, чи посилання на дату скерування повістки та номер поштового трекингу, а також мету, з якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд бере до уваги, що згідно наданої відповідачем копії протоколу про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 року № 264 ОСОБА_1 зазначав, що телефонним режимом не був повідомлений, на пошту повістка не надходила. Та до матеріалів справи долучено копію сторінки Резерв+, за якою ОСОБА_1 уточнив дані 09.07.2024 року.
Проте вказаним обставинам під час винесення оскаржуваної постанови відповідач оцінки не надав та у постанови їх не відобразив.
Вказані неузгодженості оскаржуваної постанови в частині встановлених фактичних обставин із зазначенням норм, порушення яких інкриміновано позивачу, унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи та надати вірну їм правову кваліфікацію.
При цьому суд наголошує, що процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (І) відмітки про отримання особою відправлення; (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Водночас суд враховує, що заявник заперечує факт його оповіщення. Стороною відповідача доказів належного оповіщення не надано та доводи сторони позивача не спростовані.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи без діяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати докази по справі.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, дані щодо своєчасного неоновлення облікових даних та встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повістки, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Однак жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення) та, відповідно, належного оповіщення позивача відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує. Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав.
Разом з тим, відповідно до наданої відповідачем копії сторінки додатку Резерв+ дані оновлені своєчасно. Отже, відповідачем не спростовані доводи позивача щодо своєчасного оновлення даних, не наведено суду, які ж саме дані мали б бути уточнені до на відміну від тих, згідно додатку Резерв+.
Більше того, відповідно до примітки ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Аналогічних висновків неодноразово доходили суди в своїх рішеннях, зокрема: в постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року (справа № 511/155/25), Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (справа № 462/1012/25 ), тощо.
Як вже було встановлено вище, позивач викликався з метою уточнення даних, водночас матеріали справи не містять відомостей про неможливість отримання таких даних з реєстрів. Навпаки, долучені відомості свідчать про те, позивач своєчасно оновив облікові данні. Оскільки можливість отримання таких даних виключає підстави для застосування статті 210-1 КУПАп, що відповідає примітці ст. 210 КУпАП.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищевикладене, суд при вирішенні вказаної справи зважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, котра оскаржується є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 не досліджено всіх обставин порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, не конкретизовано в постанові у відповідності до діючих норм законодавства усі обставини вчиненого правопорушення, допущено неузгодженості окремих частин оскаржуваної постанови, що унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи, а в судовому засіданні усунути виявлені суперечності не представляється можливим, а тому, рішення суб'єкта владних повноважень слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу, тобто позов задовольнити частково.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Беручи до уваги, що суд хоча прийшов до переконання про часткове задоволення адміністративного позову, однак про скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9,72-74,77,121, 229,242,244-246,286 КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 4268 від 07.04.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа