Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 686/11642/25
(ЗАОЧНЕ)
14.10.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Загаєвської С.М.,
справа № 686/11642/25,
сторони у справі:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
предмет позову - стягнення заборгованості,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», (надалі по тексту - ТОВ «Таліон Плюс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову представник позивача Дорошенко О.В. вказала, що 29.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 584264136 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 27000,00 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та (далі - Правила), що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
29.10.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором новому кредитору ТОВ «Таліон Плюс» за Договором факторингу № МВ-ТП/6.
Зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 80730,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору).
Проценти за договором після його розірвання не нараховуються.
У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути частину заборгованості за договором. Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить - 67230,00 грн, з них: заборгованість по кредиту - 27 000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40230,00 грн. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Посилаючись на зазначене, представник позивача Дорошенко О.В. просила стягнути з відповідача на користь позивача вказані суми заборгованості, та судові витрати - по сплаті судового збору - 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5000 грн.
Відзив на позов відповідач до суду не подала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Представник позивача Дорошенко О.В. надіслала до суду заяву, у якій просила справу розглянути у відсутність представника позивача, вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
06.06.2025 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області відкрито провадження у справі і постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
14.10.2025 ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи, та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 29.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 584264136 (кредитний договір) (а.с. 27-37).
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником персонального ідентифікатора YWTM, про що свідчить розділ 15 Кредитного договору «Реквізити сторін».
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 27000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування.
Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, сума кредиту має бути повернена Кредитодавцю не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду кредитування - 28.09.2024, а саме не пізніше ніж через 30 днів від дати отримання першого Траншу позичальником.
Вказаний період, згідно з п.3.6. договору, визначається як Дисконтний період кредитування.
Відповідно до п.7.3. кредитного договору кінцева дата повернення Кредиту 28.08.2029.
Відповідно до п.8.1. кредитного договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за користування Кредитом, Договором не передбачено.
Згідно з п.8.3. кредитного договору базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365 відсотків річних.
Сторонами договору обумовлені всі істотні умови, в тому числі порядок нарахування процентів, умови, за яких вони можуть бути кредитором зменшені, продовження та поновлення Дисконтного періоду, права та обов'язки сторін, строк дії договору.
Також відповідачем підписано в електронному вигляді паспорт кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 584264136 від 29.08.2024, згідно з яким відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, з урахуванням його побажань (а.с 25 - 26).
Відповідач повернення всієї суми отриманого кредиту не здійснив, а тому розмір процентів за кредитним договором визначається в порядку п.8.3. та п.8.4. договору.
Позивач свої зобов'язання з договором виконав у повному обсязі, перерахувавши платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 27000 грн.
29.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/6, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимоги (а.с. 16 - 18).
В Реєстрі прав вимоги № 175 від 29.10.2024 до договору факторингу № МВ-ТП/6 від 29.10.2024, під № 160 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 584264136 від 29.08.2024 (а.с. 19 - 20).
Із розрахунку, що міститься в матеріалах справи вбачається, що за період з 29.08.2024 по 29.10.2024 первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахував відповідачу заборгованість за кредитним договором № 584264136 від 29.08.2025, а саме: 27000 грн - заборгованість по тілу кредиту, та 16470 грн - заборгованість по відсоткам, неустойка 13500 грн (а.с. 22).
Згідно з розрахунком заборгованості кредитором ТОВ «Таліон плюс» з 29.10.2024 по 25.01.2025 заборгованість за відсотками по кредитному договору № 584264136 від 29.08.2024 нарахована у розмірі 40230 грн (а.с. 23 - 24).
ТОВ «Таліон плюс» листом № ЕГІ/584264136 від 26.01.2025 повідомило ОСОБА_1 про дострокове (з 26.01.2025) розірвання кредитного договору № 584264136 від 29.08.2024 та необхідність сплати всієї суми заборгованості у розмірі 80730 грн (а.с. 44).
Дані обставини, крім зазначених вище документів, підтверджуються матеріалами справи: копією Правил надання грошових коштів та банківських металів у кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»; копією платіжного доручення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.04.2025; копією заявки на отримання грошових коштів в кредит від 29.08.2024, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від № 584264136/23042025/Э від 23.04.2025; повідомленням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 про відступлення права вимоги № 584264136/29102024/Э від 29.10.2024; досудовою вимогою ТОВ «Таліон плюс».
Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».
V. Оцінка суду
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Оскільки кредитний договір №584264136 від 29.08.2024 підписаний відповідачем, шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В силу частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Представник позивача в позовній заяві обґрунтовує право вимоги ТОВ «Таліон плюс» до відповідача ОСОБА_1 тим, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/6 від 29.10.2024 відступило позивачу права вимоги до відповідача за договором № 584264136 від 29.08.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору отримав кредитні кошти на загальну суму 27000 грн.
Сторонами у кредитному договорі обумовлене право кредитора на нарахування відсотків за базовою процентною ставкою в 365 % річнизх, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту на умовах п.8.5 Договору.
Відповідач після закінчення Дисконтного періоду не повернув суму отриманого кредиту та, відповідно, не скористався правом на зменшення загальної вартості кредиту.
Звертаючись до суду з позовом, ТзОВ «Юніт Капітал», надало розрахунки заборгованості, згідно з якими заборгованість ОСОБА_1 , станом на 25.01.2025, складає 80730 грн, яка складається з наступного: 27000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 40230 грн - заборгованість по відсоткам, неустойка - 13500 грн.
Позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 40230 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру погодженої відсоткової ставки та періоду кредитування.
Користуючись принципом диспозитивності, визначеним ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а відтак, позовні вимоги правонаступника кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - ТОВ «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 584264136 від 29.08.2024 в сумі 67230 грн, з яких: 27000 грн - заборгованість за тілом кредитом; 40230 грн - заборгованість за нарахованими процентами, слід задовольнити в повному обсязі, як обґрунтовані та доведені, стягнувши з відповідача на користь позивача вказані суми заборгованості.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено повністю, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу частин 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06. 2020 у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З матеріалів справи вбачається, 02.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс», а особі директора Патіюка В.В. та адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» в особі керуючого партнера Колінька А.В. укладено договір про надання правничої допомоги № 5, відповідно до якого адвокатське об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» уповноважене представляти права та інтереси інтересів товариства у будь-яких судах (у тому числі у будь-яких інстанціях та судочинствах). Договір укладений на строк до 31.12.2026 (а.с. 46-50).
Згідно з Додатковою угодою № 491 від 30.12.2024 про надання правової допомоги до до договору № 5 від 02.12.2024 сторони ТОВ «Таліон Плюс» та адвокатське об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» узгодили надання правничої допомоги у справі клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 584264136 від 29.08.2025, а також те, що вартість послуг адвокатського об'єднання становить 5000 грн, що включає в себе аналіз кредитної справи та формування юридичоног висновку - 1000 грн, підготовку та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога) - 500 грн, збір доказів, друк та належне засвдчення копій письмових та елдектронних доказів у справі, підготовка позовної заяви та направлення копій доданих до неї документів до суду - 3500 грн. (а.с. 50).
Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1391 від 30.120.2024, ТОВ «Таліон Плюс» здійснило оплату за надання правничої допомоги згідно договору № 5 від 02.12.2024, додаткової угоди № 491 від 30.12.2024 у розмірі 5000 грн на рахунок адвокатського об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій», який міститься у вказаних договорах.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, позивач у даній справі поніс 5000 грн судових витрат на правничу допомогу.
У зв'язку з наведеним, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» підлягають стягненню понесені судові витрати на надання правової допомоги адвокатом в сумі 5000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Кредитним договором № 584264136 від 29.08.2024 у розмірі 67230 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок, та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Суддя Р. В. Вознюк