10.10.2025 Справа №607/20999/25 Провадження №1-кс/607/5980/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, студента І курсу Університету фізичного виховання і спорту України, неодруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
09.10.2025 старший слідчий відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, без визначення розміру застави, щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025211040000708 від 08.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040000708 від 08.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі у ОСОБА_4 , який керувався корисливим мотивом, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів особам схильним до їх вживання, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995. На початку вересня 2025 року у ОСОБА_4 під час розмови з ОСОБА_8 (анкетні дані змінено) виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 7 Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, при невстановлених слідством обставинах місці та часі незаконно придбав, речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка є подрібненим листям рослин Mitragyna speciose (Кратом (kratom, ketum, biak) та відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, який зберігав при собі та мав намір в подальшому збути. Після цього, 15.09.2025 близько 13 год. 35 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи по вул. Мазепи, 164 у м. Івано-Франківськ, маючи в наявності незаконно придбану речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка є подрібненим листям рослин Mitragyna speciose (Кратом (kratom, ketum, biak) та відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 183,2163 грама, що згідно з Таблицями невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000, маса понад 12,5 грама і більше становить особливо великий розмір, передав його ОСОБА_8 (анкетні дані змінено), таким чином збув вище вказаний наркотичний засіб, за що попередньо отримав від нього грошові кошти в сумі 2000 гривень.
Слідчий у клопотанні вказує, що 08.10.2025 о 07 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
08.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, слідчий за погодженням із прокурором вважає, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, є підстави не визначати розмір застави підозрюваному ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 висловила заперечення щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на недоведеність зазначених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих у складі слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області, СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, СВ ВП №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, СВ ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та СВ ВП №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040000708 від 08.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України.
08.10.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 07 год. 00 хв. 08.10.2025) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
08.10.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичних засобів у особливо великих розмірах.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025211040000708 від 08.04.2025; протокол за результатами проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 15.09.2025; висновок експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 19.09.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 16.09.2025, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичних засобів у особливо великих розмірах, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, класифікується як особливо тяжкий злочин.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Так, про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у будь-який спосіб протягом досудового розслідування даного кримінального провадження перешкоджав досудовому розслідуванню чи перешкоджає йому в даний час у матеріалах провадження немає, і слідчому судді таких даних не надано, а тому під час розгляду даного клопотання заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, свого підтвердження не знайшов.
Крім того, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, та беручи до уваги відсутність у клопотанні та долучених до нього матеріалах відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає недоведеним зазначений у клопотанні слідчим ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя вважає недоведеною слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні можливість продовження ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки інкриміноване останньому кримінальне правопорушення стороною обвинувачення кваліфіковано як закінчений злочин.
За таких обставин, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, як на цьому наполягала сторона захисту, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.
На переконання слідчого судді, за наявності прямо передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; молодий вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; проходження підозрюваним навчання на І курсі Університету фізичного виховання і спорту України; відсутність судимостей.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, не визначення розміру застави є правом слідчого судді в межах його дискреційних повноважень, і таке рішення приймається із врахуванням наявних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та сукупності всіх обставини, визначених ст. 178 КПК України.
Як видно, слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні просили не визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_4 відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Вирішуючи клопотання в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 6 статті 132 КПК).
Також слідчий суддя звертає увагу, що тривале та безальтернативне тримання особи під вартою, протиправність дій якої не підтверджена вироком суду, може вважатись виправданим лише за виняткових умов.
Як видно, у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 з даного приводу слідчий вказав лише на той факт, що підозрюваному інкримінується вчинення особливо тяжкого злочиніу у сфері обігу наркотичних засобів, водночас інших підстав та обставин для не застосування альтернативного розміру застави не навів.
У зв'язку з наведеним та враховуючи недоведеність стороною обвинувачення виняткових обставин для безальтернативного тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя доходить висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.
Отже, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст. ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором, підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 07 год. 00 хв. 06.12.2025.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UА358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/20999/25; провадження №1-кс/607/5980/2025 згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.10.2025.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 06.12.2025.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1