Справа № 602/684/25
Провадження № 2/602/361/2025
/заочне/
"07" жовтня 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі у тексті - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» або Товариство або позивач) в особі директора Хлопкової М.С. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 (далі - позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що 24.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладений кредитний договір №714042594 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 10 000,00 гривень. У подальшому права вимоги, які виникли за даним кредитним договором, на підставі договорів факторингу були передані (відступлені) послідовно ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», потім ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і зрештою - Товариству. Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків. На момент подання позовної заяви сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 714042594 від 24.05.2021 становить 35 570,00 гривень, з яких 10 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 25 570,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву та заперечення, позивачу - для подання відповіді на відзив. Витребувано письмові докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 09.09.2025.
Ухвалою суду від 09.09.2025 розгляд справи відкладено на 07.10.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився хоч і був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з'явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідив та оцінив письмові пояснення позивача у позовній заяві та надані на виконання ухвали суду, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.
Наказом директора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 17/09-03 від 17.09.2019 затверджено Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, редакція якої діє з 13.05.2021 (а.с. 13-18).
24 травня 2021 року ОСОБА_1 , з метою укладення електронного договору зайшов на сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», та заповнив Заявку на отримання грошових коштів в кредит, у якій вказав свої прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний код, дату укладання кредиту - 24.05.2021, суму кредиту - 10 000,00 гривень, строк кредиту - 20, номер карти - 4731-21ХХ-ХХХХ-3208, наведене підтверджується копією Заявки (а.с. 19).
Того ж дня, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Договір кредитної лінії № 714042594 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі у тексті - ТОВ «МАНІВЕО») та Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 714042594 від 24.05.2021, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 12, 31, 32-34).
Станом на 24.05.2021 ТОВ «МАНІВЕО» (код ЄДРПОУ 38569246) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин третьої, шостої, сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №714042594 від 24.05.2021, який за своїм змістом є договором споживчого кредиту (далі у тексті - Кредитний договір).
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику, до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Згідно з п. 1.1 згаданого вище договору ТОВ «МАНІВЕО» зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО».
За умовами Кредитного договору кредитна лінія надається строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.7 Кредитного договору).
За п. 1.9.1 Кредитного договору виключно на період строку визначеного п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,7 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Проаналізувавши умови Кредитного договору, суд дійшов висновку, що у ньому передбачені всі необхідні та істотні умови, які мають бути зазначені в договорі про споживчий кредит відповідно до положень статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (у редакції, яка діяла на дату укладення Кредитного договору).
Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і взяв на себе відповідні договірні зобов'язання.
В день укладення Кредитного договору на виконання його умов ТОВ «МАНІВЕО» здійснило переказ коштів у сумі 10 000,00 гривень за платіжним дорученням № c576b91c-9c27-41bf-991a-332e4bb83ad2 від 24.05.2021 у якому отримувачем зазначений відповідач та у призначенні платежу міститься посилання на дату і номер Кредитного договору на картку, номер якої відповідач вказав у Заявці на отримання грошових коштів у кредит (а.с. 9).
Факт надання кредитних коштів відповідачу також підтверджується наданою на вимогу суду довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-250814/35694-БТ від 20.08.2025 про здійснення переказу в сумі 10 000,00 гривень на рахунок відповідача (а.с. 120).
Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, а саме відносини щодо споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
Разом з тим, 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) підписали договір факторингу № 28/1118-01 (далі у тексті - договір № 28/1118-01), за п. 2.1 якого згідно умов цього договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 69-74).
Відповідно до п. 8.1, 8.2 договору № 28/1118-01 строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання уповноваженими представниками сторін та закінчується 28.11.2019.
28 листопада 2019 року сторони договору № 28/1118-01 уклали додаткову угоду № 19 до цього договору, якою п. 8.2 договору виклали у наступній редакції: «строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором». Всі інші умови договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 залишені без змін (а.с. 74 на звороті).
В подальшому сторони неодноразово продовжували строк дії договору № 28/1118-01 додатковими угодами №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 - аж до 31 грудня 2024 року (а.с. 75-81).
У пункті 4.1. згаданого вище договору сторони обумовили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
17 серпня 2021 року ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 147 на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, номер - договору НОМЕР_1 , дата договору 24.05.2021, суми заборгованості за тілом кредиту та за відсотками (а.с. 67-68).
Підписавши Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 147 від 17.08.2021 року за Договором факторингу №28/11188-01 від 28.11.2018, ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтвердили, що станом на 31.12.2021 Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимоги за Реєстром прав вимоги № 147 від 17.08.2021 року за Договором факторингу №28/11188-01 від 28.11.2018 (а.с.66 - на звороті).
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.
Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Встановлено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642) станом на 28.11.2018 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Отже, на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.
Таким чином суд встановив, що 17.08.2021 право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від ТОВ «МАНІВЕО» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС.
Окрім того, 05.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Фактор) підписали договір факторингу № 05/0820-01 (далі у тексті - договір № 05/0820-01), згідно п.1.1 якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належать Клієнту (а.с. 52-55).
За п. 8.2 договору № 05/0820-01 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 04.08.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.
Додатковою угодою № 2 від 03.08.2021 сторони договору № 05/0820-01 продовжили його дію до 31.12.2022 включно, а додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 - до 30.12.2024 включно (а.с. 64-65).
У пункті 4.1. згаданого вище договору сторони обумовили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
31 липня 2023 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги № 10 на виконання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, номер - договору НОМЕР_1 , дата договору 24.05.2021, сума заборгованості за тілом кредиту 10 000,00 гривень та за відсотками 25 570,00 гривень (а.с. 58-59).
01 серпня 2023 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» здійснила оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 та Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 4484 від 01.08.2023 (а.с. 57 на звороті).
Встановлено, що ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42254696) станом на 05.08.2020 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Отже, на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.
Таким чином, 31.07.2023 відповідно до ст. 512, 514, 1077, 1079 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором на підставі Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 перейшли від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) підписали договір факторингу № 04/06/25-Ю, згідно умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 60-62).
Згідно п.1.2 Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження юридичного факту переходу права вимоги за Договором кредитної лінії № 714042594 від 24.05.2021 стосовно відповідача від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», останнім надано копії сторінок Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, підписаного Клієнтом та Фактором, а також копії платіжних інструкції: № 467 від 10.06.2025, № 468 від 10.06.2025, № 469 від 11.06.2025, № 470 від 11.06.2025, № 478 від 19.06.2025, № 479 від 19.06.2025, № 483 від 25.06.2025 про сплату ціни продажу за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с. 43-47, 50-51).
У Витязі з реєстру боржників зазначено П.І.Б. відповідача, його ідентифікаційний код, номер Кредитного договору суму заборгованості за тілом кредиту, тощо.
Згідно із Витягу з ЄДР та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/, станом на 04.06.2025 позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 43541163) був зареєстрований як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу (а.с. 28-30).
Отже, на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.
Таким чином, відповідно до ст. 512, 514, 1077, 1079 ЦК України права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 714042594 від 24.05.2021 на підставі Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 перейшли від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача і останній з 04.06.2025 став новим кредитором у спірному правовідношенні.
З огляду на матеріали справи суд установив, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед новими кредиторами, у т.ч. позивачем. Доказів, які б спростовували наведені обставини, відповідачем до суду не надано і матеріали справи таких доказів не містять.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит.
Таким чином оскільки відповідач, отримавши на підставі Договору кредитної лінії №714042594 від 24.05.2021 грошові кошти в сумі 10 000,00 гривень, користувався ними, однак у порушення договірних умов не повернув їх кредитору, то суд дійшов висновку про те, що прострочена заборгованість за сумою кредиту у зазначеному розмірі підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як слідує зі змісту розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с.42), позивач просить стягнути з ОСОБА_1 проценти від суми кредиту за період користування коштами (з 24.05.2021 по 10.10.2021), тобто поза межами погодженого сторонами строку надання кредиту.
У цій справі суд встановив, що відповідно до п.1.7 Кредитного договору строк кредиту (строк Договору) становить 20 днів від дати отримання, а як вбачається із за платіжного доручення № c576b91c-9c27-41bf-991a-332e4bb83ad2 від 24.05.2021, кредитні кошти на рахунок відповідача були переказані 24.05.2021. Відповідно, датою повернення кредиту (останнім днем) є 13.06.2021.
Суд зауважує, що у пункті 1.8 Кредитного договору його сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Таким чином, сторони домовились про можливість продовження строку кредитування у певному порядку та обумовили це відповідними обставинами, наведеними вище.
Разом з тим, належних, допустимих та достовірних доказів існування тих обставин, які наведені у п. 1.8 Кредитного договору, і якими його сторони обумовили можливість продовження строку кредитування, позивач суду не надав і матеріали справи їх не містять.
За змістом ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільним процесуальним законом встановлені вимоги до доказів та правила доказування.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України).
Передбачений процесуальним законом принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача.
Подібні висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.09.2022 по справі № 645/5557/16-ц.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивач не довів ту обставину, що строк наданням кредиту (строк дії Кредитного договору) було продовжено у порядку, встановленому договором.
З огляду на викладене вище, правомірним є нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 1048 ЦК України лише протягом погодженого сторонами строку надання кредиту - упродовж 20 днів.
Таким чином, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 3 400,00 грн (10 000,00 грн * 1,7 % * 20 днів).
У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у сумі 22 170,00 грн задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за Договором кредитної лінії № 714042594 від 24.05.2021 в розмірі 13 400,00 грн, яка складається із простроченої заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10 000,00 гривень та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 3 400,00 гривень.
Отже позов слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень згідно платіжної інструкції в національній валюті № 20831 від 18.07.2025.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 37,7% від заявленої суми (35 570,00 х 100 / 13 400,00), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 913,24 гривень (2 422,40 х 37,7%).
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2025 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та Адвокатським бюром «Тараненко та партнери», в особі адвоката Тараненка Артема Ігоровича (Адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01, згідно умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 39-40).
Також цього ж дня, 05.06.2025 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та Адвокатським бюром «Тараненко та партнери», в особі адвоката Тараненка Артема Ігоровича (Адвокат) укладено Додаткову угоду № 25770529753 до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, згідно умов якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором № 714042594 від 24.05.2021 стосовно ОСОБА_1 . Дана угода є невід'ємною частиною Договору. (а.с. 38).
Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025, який є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надало послуги згідно Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримало послуги з надання правничої допомоги на загальну суму 7 000,00 гривень (а.с. 37).
Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов'язану з цією справою, у сумі 7 000,00 гривень.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 37,7% від заявленої суми (35 570,00 х 100 / 13 400,00), то з відповідача слід стягнути витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 639,00 гривень (7 000,00 х 37,7%).
На підставі статей 207, 512 - 514, 525, 628, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 244, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за Кредитним договором №714042594від 24.05.2021 у розмірі 13 400,00 гривень (тринадцять тисяч чотириста гривень).
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 913,24 гривень (дев'ятсот тринадцять гривень 24 коп).
5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 639,00 гривень (дві тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 43541163.
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя: В. А. Наумчук