Справа № 594/974/25
Провадження №2/594/663/2025
09 жовтня 2025 року м.Борщів
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Чир П.В.
з участю секретаря Кушнір Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач, ТОВ «Колект Центр» звернувся до суду з позовом до якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Колект Центр» заборгованість за договорами №77473141 від 30.09.2021, №4087093 від 28.09.2021 в розмірі 16460,76 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн., посилаючись на те, що відповідач має заборгованість: за договором №4087093, укладеним 28.0.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в сумі 13274,76 грн; за договором №77473141, укладеним 30.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем Л ОСОБА_1 , в сумі 3186 грн. Позивач зазначив, що є правонаступником прав вимоги до позичальника ОСОБА_1 за наведеними вище договорами.
Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 12.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовній заяві просить справу слухати за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи належно повідомлена за зареєстрованим місцем проживання шляхом вручення судової повістки. Відзиву на позов не подавала.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачки, проти чого позивач не заперечував.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
Щодо договору позики №4087093 від 28.09.2021.
Судом встановлено, що 28.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4087093, який підписаний електронними підписами.
Згідно п.1.1 Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3 Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені Договором.
Відповідно до п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000.00 грн.
Згідно п.1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів з 28.09.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п.1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 13.10.2021.
Відповідно до п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 396,00 грн, які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6 Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Додатком №1 до Договору є Графік платежів за Договором про споживчий кредит №4087093 від 28.09.2021.
Матеріали справи містять Анкету-заяву на кредит №4087093 позичальника ОСОБА_1 , дата створення якої зазначена 28.09.2021, за умовами якої погоджені умови кредитування на суму 3000.00 грн у валюті Українська гривня, строк кредиту: 15 днів з 28.09.2021, дата повернення - 13.10.2021, сума повернення - 3627,00 грн, комісія за надання кредиту 231 грн нараховується одноразово за ставкою 7.70% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 396 грн. за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.
28.09.2021 о 09:13:18 кредитором ТОВ «Мілоан» прийнято рішення та погоджено умови кредитування по заяві №4087093.
Згідно копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним Договором №4087093 ОСОБА_1 , а також квитанції Ligpay, позичальнику 30.09.2021 було надано кредит в розмірі 3000 грн.
До позову надано розрахунок за Кредитним договором №4087093, сформований представником ТОВ «Коллект Центр», згідно якого заборгованість ОСОБА_1 станом на 11.07.2025 становить: 13274,76грн, яка складається з: 1918,97 грн. заборгованості за тілом кредиту; 11 355,79 грн. заборгованості за відсотками.
28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі право за договором №4087093.
10.03.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, в тому числі й за договором №4087093, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 загальна сума заборгованості, відповідно до реєстру боржників до договору №10-03/2023/01, по якому становить 13274,76 грн., з яких 1918,97,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 11355,79 грн. заборгованості за відсотками;
Щодо договору позики №77473141 від 30.09.2021.
30.09.2021 ОСОБА_1 з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклав договір позики №77473141.
Згідно з п.1 Договору позики, за цим договором Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути позику та сплачувати проценти.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, сума позики становить 2126,00 грн, строк позики - 30 днів із процентною (базовою) фіксованою ставкою 1,99 %.
Згідно з пунктом 4 Договору, проценти за договором нараховуються щоденно на залишок позики, включаючи дати отримання та повернення.
Відповідно до п. 12 Договору його укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить також пункт 20 договору, юридичні адреси та реквізити сторін.
Згідно з Додатком №1 до договору позики №77473141 від 30.09.2021, загальна вартість кредиту за період з 30.09.2021 по 30.10.2021 становить 2132,28 грн.
Зі змісту довідки про підтвердження платежу АТ «Таскомбанк» від 30.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 отримав 30. 09.2021 на картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 2126,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №77473141 від 30.09.2021, загальна заборгованість відповідача за договором станом на 11.07.2025 становить 3186 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 1127,28 грн; заборгованість за відсотками 2058,54 грн.
22.02.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до умов якого, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за плату відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» своє право грошової вимоги до боржників, в тому числі право вимоги за договором позики №77473141.
10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, в тому числі й за договором за договором позики №77473141, щодо відповідача.
Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників, відповідно до якого за порядковим номером 126383 передано борг ОСОБА_1 за договором позики №77473141 в сумі 3186 грн., з яких заборгованість за основним боргом 1127,28 грн, заборгованість за процентами 258,54 грн., відповідальність за порушення грошового зобов'язання 0,18 грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Так, порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У даній справі договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.202 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитного договору №4087093 від 28.09.2021, а також між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитного договору №77473141 від 30.09.2021, та відповідно, наявність у відповідача заборгованості за такими кредитними договорами.
Суд зазначає те, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є не банківськими, а фінансовими установами, а тому укладаючи кредитний договір та заповнюючи анкету-заяву на отримання кредитних коштів, позичальник, вказуючи номер карткового рахунку, на який бажає отримати кредитні кошти, діє за власною волею, а фінансова установа, в свою чергу, не має повноважень на встановлення власника такого рахунку, оскільки така інформація є банківською таємницею.
Крім того, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Позивач підтвердив своє право вимоги за кредитними договорами №4097093 та №77473141 згідно Договорів факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 та № 10-03/2023/01 від 10.03.2023.
Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеними договорами не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основними зобов'язаннями, яка складається із суми позики: за договором, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», № 77473141 від 30.09.2021 року 1127,28 грн., за договором, укладеним з ТОВ «Мілоан», № 4087093 від 28.09. 2021 року - 1918,97 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаних договорах в загальній сумі становить 3046,25 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», № №77473141 від 30.09.2021 року в розмірі 2058,54 грн, за договором, укладеним з ТОВ «Мілоан», № 4087093 від 28.09. 2021 року в розмірі 11355,79 грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судом встановлено, що кредитним договором №77473141 передбачено строк кредитування 30 днів, кредитним договором № 4087093 передбачено строк кредитування 15 днів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4087093 сформованого ТОВ «Мілоан» відсотки нараховані за кредитним договором в межах строку дії договору 15 днів, становить 159,12 грн, і саме ця сума процентів в межах строку дії договору підлягає стягненню з відповідача.
Позивачем не долучені до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження пролонгації кредитного договору № 4087093.
Крім того, згідно розрахунку заборгованості за договором позики №77473141 від 30.09.2021 сформованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відсотки нараховані за кредитним договором в межах строку дії договору 30 днів, становить 26,33 грн, і саме ця сума процентів в межах строку дії договору підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду, стягненню не підлягають.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованості в загальному розмірі 3231,88 грн, а саме заборгованості за кредитним договором № 4087093 від 28.09.2021 року в сумі 2078,09 грн з яких: 1918,97 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 159,12 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №77473141 від 30.09.2021 року в сумі 1153,79 грн. з яких: 1127,28 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26,33 грн. - сума заборгованості за відсотками та 0,18 грн. 3% річних.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 475,60 грн (2422,40 грн х 3231,88 грн : 16460,76 грн).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши надані позивачем докази про понесені витрати за надану професійну правничу допомогу, враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог, (вимоги позовної заяви задоволено на 19,64 %), суд вважає, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1767,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції (9000 грн./100х19,64).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за:
- договором №4087093, укладеним 28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , в сумі 2078,09 грн з яких: 1918,97 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 159,12 грн - сума заборгованості за відсотками.
- за договором №77473141, укладеним 30.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , в сумі 1153,61 грн. з яких: 1127,28 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26,33 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,18 грн. 3% річних.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 475,60 грн. та 1767,60 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий: Чир П.В.