нп 2/490/2543/2025 Справа № 490/2925/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
13 жовтня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №31187-04/2023 від 19.04.2023 року у розмірі 23 400,00 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 19.04.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (надалі - ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №31187-04/2023, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після заповнення Відповідачем відповідної електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що станом на момент укладення договору перебував за адресою https://bananacredit.com.ua/, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» 19.04.2023 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання фінансового кредиту №31187-04/2023 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).
19.04.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №31187-04/2023, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 6000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 25 днів, базова процентна ставка становить 2,5 % на день. ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту.
Відповідачка виконувала взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 03.07.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», було укладено Договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт (Первісний кредитор) передав Фактору (Новому кредитору), а Фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у Клієнта за кредитними договорами, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №31187-04/2023. 29.11.2023 року. 03.07.2023 року, між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), було укладено Договір факторингу № 01.02-79/23, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за Кредитними договорами, в тому числі і за Кредитним договором №31187-04/2023. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-79/23 від 29.11.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №31187- 04/2023 (станом на дату цього відступлення права вимоги) складає: 23400,00 грн.
Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №31187-04/2023 від 19.04.2023 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 6000,00 грн; заборгованість по відсотках - 17400,00 грн; неустойка - 0,00 грн. Загальна заборгованість - 23400,00 грн
За такого, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань позивач просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Після виконання приписів ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачці був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачці за місцем реєстрації.
Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по наявних в справі матеріалах.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Від відповідачки будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подала.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У порядку ст. 178 ЦПК України відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 19.04.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №31187-04/2023 (далі - Кредитний договір) в електронній формі.
Відповідного до п.п. 1.1. Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п.п. 1.2 Кредитного договору, тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта; кредит надається строком на 25 днів, тобто до 13.05.2023 р.; дата надання кредиту 19.04.2023.
За користуванням кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % (процентів) на добу (п.п. 1.3).
Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валютіна реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом 1.5. Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, які розміщені на сайтахТовариства - https://bananacredit.com.ua/ (п.п.1.4.).
Відповідно до п.п.2.1. Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
У разі якщо Клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2. цього Договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому Клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньоюзміноюумов договору (п.п. 2.3.).
Згідно п.п.4.3. Кредитного договору, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
Як вбачається, з п. 7 Кредитного договору, відповідачкою зазначено рахунок Позичальника: № НОМЕР_2 хх-хххх-7453.
Факт перерахування кредиту на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 18.03.2025 вих.№2919_250318182855, згідно якого ТОВ надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків (Ліцензія НБУ №3 від 11.11.2013 р.). Між Товариством та ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП»було укладено Договір про переказ коштів ФК-150920 від 15.09.2020. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.04.2023 14:50:05 на суму 6000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 225511903, призначення платежу: Зарахування 6000 грн на карту НОМЕР_1 .
03.07.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт (Первісний кредитор) передав Фактору (Новому кредитору) , а Фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у Клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та Клієнтом, в тому числі, і за Кредитним договором №31187-04/2023 від 19.04.2023 р., що підтверджується Додатком №1 (Реєстр боржників) до Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 року.
29.11.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 01.02-79/23, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Згідно з витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-79/23 від 29.11.2023 року, до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги за Кредитним договором №31187-04/2023 від 19.04.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості 23400,00 грн, з яких: сума простроченого основного боргу за кредитом - 6000,00 грн; сума прострочених процентів - 17400,00 грн (порядковий номер 4402).
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») належне йому право вимоги.
У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договорів факторингу: №3072023, укладеного 03.07.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та № 01.02-79/23, укладеного 29.11.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 , недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.
За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №31187-04/2023від 19.04.2023 р. перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.
Щодо укладення договору в електронній формі.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України " Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.п.1.14. Кредитного договору №31187-04/2023 від 19.04.2023 р., для підписання Договору на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта. У разізгоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підписує Договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.
Кредитний договір №31187-04/2023 від 19.04.2023 р. підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора «W312», про що свідчить п.7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка на веб-сайті первісного кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявниця використала для підтвердження підписання Кредитного договору №31187-04/2023 від 19.04.2023 р.
Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Кредитний договір №31187-04/2023 від 19.04.2023 року укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 18.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №31187-04/2023 від 19.04.2023 р. становить 23400,00 грн, з яких: сума простроченого основного боргу за кредитом - 6000,00 грн; сума прострочених процентів - 17400,00 грн.
Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної фінансової установи.
За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою фінансовою установою, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.
Всупереч умовам Кредитного договору №31187-04/2023 від 19.04.2023 р. ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, платежі для погашення заборгованості не здійснила ані на рахунки первісного кредитора, ані на рахунок ТОВ «СВЕА ФІНАНС», внаслідок чого у відповідачки утворилась заборгованість, яка, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 18.03.2025 р. становить 23400,00 грн та складається з: суми простроченого основного боргу за кредитом - 6000,00 грн; суми прострочених процентів - 17400,00 грн.
Жодних даних, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором у добровільному порядку, відповідачкою ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.
Також, відповідачка не надала заперечень проти наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Суду також не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням ст. 617 Цивільного кодексу України.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за Кредитним договором №31187-04/2023 від 19.04.2023 року в сумі 23400,00 грн.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідачки, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідачки кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, а тому позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, 280-285 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №31187-04/2023 від 19.04.2023 року в сумі 23 400,00 грн (двадцять три тисячі чотириста гривень 00 копійок), з яких: сума простроченого основного боргу за кредитом - 6000,00 грн; сума прострочених процентів - 17400,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати на судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Центрального районного суду м. Миколаєва протягом 30 днів з дня оголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд.6.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного рішення виготовлено: 13 жовтня 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова