Справа № 490/9259/20
нп 2-др/490/30/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
14 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яка подана позивачем ОСОБА_1 , в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
03.10.2025 року позивачем ОСОБА_1 , до Центрального районного суду міста Миколаєва подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №490/9259/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів. В заяві позивач просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №490/9259/20, яким стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 13142,80 гривень.
В обгрунтування заяви позивач зазначив, що у позовній заяві окремою вимогою заявив про відшкодування судових витрат і надав попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Так, під час розгляду даної справи позивач, окрім іншого двічі звертався до Миколаївського апеляційного суду, що спричинило понесення ним додаткових судових витрат у вигляді сплати судового збору у розмірі 1142,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу за підготовку та поданням апеляційних скарг у розмірі 12000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2025 року заява передана для розгляду судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіну О.В.
Частиною другою статті 246 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При цьому, частиною третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи в судове засідання 14.10.2025 року не з'явились. 08.10.2025 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву про стягнення судових витрат підтримує в повному обсязі.
Суд зазначає, що частиною четвертою статті 270 ЦПК України передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, перешкоди для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відсутні та відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2025 року по цивільній справі №490/9259/20 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 11820 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок та судові витрати у розмірі 5840 (п'ять тисяч вісімсот сорок) гривень 80 копійок, які складаються з 1211,20 грн - сума сплаченого судового збору та 5000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, в позовній заяві від 01.11.2020 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Климовичем А.В. зазначено, крім іншого, що докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня прийняття рішення по справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Так, в матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 01.01.2023 року укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бондар Ю.О.; акт приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2025 року №7 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.01.2023 року з наведеним конкретним переліком наданих видів послуг та їх вартістю; платіжні інструкції про переведення коштів із вказівкою відповідного призначення.
При цьому, до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, а тому гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, провадження №12-14гс22).
Відповідно до положень п. 4.1. - 4.2. Договору надання правничої (правової) допомоги №б/н від 01.01.2023, за послуги, що надаються Виконавцем відповідно до цього Договору клієнт сплачує гонорар у розмірі визначеному в окремих актах наданих послуг. Усі витрати понесені виконавцем у зв'язку із виконанням доручень клієнта оплачуються останнім.
При цьому, відповідно до акту наданих послуг від 23.04.2025 позивачем сплачено адвокату кошти у розмірі 12000,00 грн за надані послуги по підготовці процесуальних документів в рамках справи №490/9259/20.
Платіжною інструкцією Р24А4225554311D1843 від 23.04.2025 року підтверджено перерахування позивачем адвокату коштів в сумі 6030,15 грн, призначення платежу - за апеляційну скаргу.
Платіжною інструкцією Р24А42255538311D6203 від 23.04.2025 року підтверджено перерахування позивачем адвокату коштів в сумі 6030,15 грн, призначення платежу - за апеляційну скаргу.
Крім того, платіжною інструкцією №0.0.4322202261.1 від 19.04.2025 року підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 606,00 грн за подання до суду апеляційної скарги, а платіжною інструкцією №0.0.3332044481.1 від 29.11.2023 року підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 536,80 грн за розгляд апеляційної скарги на ухвалу від 14.09.2023 по справі 490/9259/20.
Вказані вище докази понесених позивачем ОСОБА_1 при розгляді даної справи судових витрат, є належними та допустимими та підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1142,80.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, суд зауважує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В питанні критеріїв слід згадати висновки Великої Палати у справі №755/9215/15-ц. Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки наведені в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим. Постанова Касаційного цивільного суду Верховного суду від 07.08.2024 року у справі №686/18768/22.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Так, суд вважає, що у цій справі з урахуванням ціни позову та змісту апеляційних скарг, які готувалися та подавалися на ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та не потребували додаткового аналізу адвокатом норм матеріального права, вимога позивача про компенсацію йому витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, на переконання суду є завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 5000,00 грн. На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із заявленими вимогами, складністю справи та проведеною адвокатом роботою.
Враховуючи наведене, суд вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення, яка подана позивачем ОСОБА_1 в цивільній справі за позовом за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 6142,80 грн, які складаються з витрат у вигляді сплати судового збору за подання апеляційних скарг у розмірі 1142,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу за підготовку та подання апеляційних скарг у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,
Заяву про ухвалення додаткового рішення, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 6142 (шість тисяч сто сорок дві) гривні 80 копійок, які складаються з 1142,80 грн - сума сплаченого судового збору за подання апеляційних скарг та 5000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу за підготовку та подання апеляційних скарг.
В іншій частині, заяву залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін