нп 2/490/3813/2025 Справа № 490/6267/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №55171415 від 06.07.2024 у розмірі 18960 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Мотивуючи свої вимоги тим, що 06.07.2024 між ТОВ «Еко Фін" як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі укладено договір № 55171415, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4000 грн..
На теперішній час строк повернення грошових коштів за договором настав, однак відповідач свої зобов'язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Загальний розмір заборгованості відповідача становить 18960 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) 4000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 147200 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 240 грн
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.08.2025 , цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Учасникам справи було роз'яснено, що відповідно до ч. 5ст. 279ЦПК Українисудрозглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутністю клопотання будь-якої із сторін про інше.
Від представника позивача до суду надано клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що вона не має достатніх коштів та відмовляється сплачувати відсотки, нараховані за несплату кредиту. Відповідач погоджується сплатити лише суму основного боргу (тіло кредиту), але не відсотки, які нараховані незаконно та є занадто великими. Зазначає, що позивач як фінансова установа мав спочатку пересвідчитися, чи може вона повертати коштів, і лише потім давати кредит. вона мати -одиначка, має невелику заробітну плату, з якої вже і так стягуються 50% на погашення заборгованості по іншим кредитам та вже за 4-ма рішеннями суду - отже вона не має фінансової можливості повертати кредит, отже і примусове стягнення в позивача та інших 12 конторах яким вона винна все одно не вийде.
Крім того зазначає, що взяла кредитні кошти під примусом , фізичним та психічним - була погроза її життю та життю її дитини, гроші примусив погрозами взяти сторонній чоловік, в поліцію не зверталася через страх за своє життя.Отже, стверджує, що кредит було оформлено під тиском та погрозами застосування фізичної сили до її дитини.
Звертає увагу суду на низький рівень свого доходу, а також на те, що вона є матір'ю-одиначкою та самостійно утримує дитину.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост. 9Конституції Україниєчастиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 06.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит № 55171415.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "Еко Фін" надав ОСОБА_2 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- Сума кредиту - 4000 грн.
- Строк користування кредитними коштами - 730 днів, з 06.07.2024 року до 05.07.2026 року.
- Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільогового) періоду становлять - 1,0% ( включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
З доданого до матеріалів справи графіку розрахунків (платежів) вбачається,що чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період складає - 33200 грн.; проценти за користування кредитом - 29200 грн.; загальна вартість кредиту 33200 грн.
08.07.2025 року укладено договір №08-07/25 відповідно до якого ТОВ "Еко Фін" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс " права вимоги за кредитним договором №55171415.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №55171415 від 06.07.2024 року , що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 18 960 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням ( за тілом кредиту) - 4000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14720 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості ) - 240 грн.
Позивач зазначає, що станом на теперішній час сума боргу відповідачем не повернута.
Пунктом 1 ч. 2 ст.11ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цьогоЗакону є оригіналом такого документа.
В силуст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно дост.526 ЦК Україниз обов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1ст.527 ЦК Україниборжник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст.1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями1050,625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до ч.1ст.512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.ст.1077,1078 ЦК Українивстановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно дост.1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч.1ст.1082 ЦК Україниборжник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК Українисуд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно графіка платежів за договором про споживчий кредит №55171415 від 06.07.2024 року ОСОБА_1 зобов'язана була сплатити за Кредитом 18 960 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням ( за тілом кредиту) - 4000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14720 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості ) - 240 грн.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Процесуальні обов'язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов'язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Статтею 516 ЦК Українивизначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Враховуючи те, що відповідач у порушення умов кредитного договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, а доводи ОСОБА_1 про відмову від сплати відсотків, обґрунтовані необхідністю врахування її майнового стану та незаконністю нарахувань, є безпідставними, оскільки саме відповідачем особисто було визнано факт отримання кредитних коштів та підписано кредитний договір, який передбачає, що: проценти за користування кредитом - 29200 грн.; загальна вартість кредиту 33200 грн.
Вказані розрахунки чітко і зрозуміло зазначено в Паспорті споживчого кредиту та Додатку № 1 до Кредитного договору в Графіку розрахунку(платежів) - які підписані позичальником без жодних зауважень, а отже відповідачка своїм підписом засвідчила, що сторонами кредитного договору повністю погоджено його умови.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачбув належним чином повідомлений про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.
ОСОБА_1 при підписанні Договору (в розділі 11 «Реквізити сторін»), крім іншого номер, особистого електронного платіжного засобу для отримання кредитних коштів, всі свої особисті дані .
ТОВ «Еко Фін» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 4000,00 грн.
Натомість, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість.
Згідно розрахунку заборгованості станом на серпень 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 18960,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 14 720,00гривень
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем спростовано не було тому,суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат обґрунтованим, таким, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин, та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача, які зазначені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження наявними у справі доказами, навпаки такий розмір відсотків за весь строк кредитування передбачено прямо умовами договору, чітко ззаначено і строк, і розмір реальної процентної ставки, і загальна орієнтован вартість кредита за весь стрко кредитування - договрі підписано відповідачем, і не лише сам Договір, але і Паспорт споживчого кредиту - де також чітко зазначені вказані умови, а також Додаток № 1 до договру , де чітко зазначена сума кредиту загальна в 33200 грн за увесь стрко кредитування . Посилання вдповідчаа на укладення догвору під загрозою застосування насильства взагалі нічим не підтверджені.
Щодо посилання на обов'язок кредитора спочатку перевіряти платежездатність позичальника і лише тоді видавати кредит - не грунтуються на нормах закону , натомість ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Щодо судових витрат.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 21.07.2025 року, заяву про надання юридичної допомоги №73.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн представником позивача надано:
- договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»;
- заявка на надання юридичної допомоги № 73 від 09.07.2025 року;
- витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 21.07.2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг, а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 3 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6 000,00 грн. , а всього - 9000,00 грн;
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) - суд вважає, що розмір гонорару в 9000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Так, за даним ЄДРСР за 2025 рік судами України було ухвалено майже 3 000 судових рішень за участі позивача ТОВ "Факторинг Партнерс", у цих справах представником позивача було адвокатське об'єднання "Лігал Ассістанс" на підтсаві саме цього ж договру від 02.07.2024 року і в майже усіх спрваах були заявлені саме така сума правничої допомоги, які складається з усної консультації 2 години і складання позовної заяви 2 години - отже можливо дійти висновку що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи - за однотипним стандартним зразком.
Наданий Акт є сумнівним, адже якщо адвокатське об'єднання витрачає на одну справу 4 години, а вело їх протягом 2025 року - майже 3000, отже витратило на надання правничої допомоги ТОВ "Факторинг Партнерс" 12 000 годин, що дорівню 1 500 (півтори тисячі) робочих днів.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 900,00 грн., вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 55171415 від 06.07.2024 року у розмірі 18960 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) 4000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 147200 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 240,00 грн
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 900 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гуденко О.А.