Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1574/25
Провадження № 2/945/1458/25
(заочне)
14 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
22 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - позивач) через свого представника Наваренка В.Г. звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 21.03.2019 був укладений договір про надання кредиту № 491002066, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 28 227,66 грн, строк кредиту 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 32.00 %. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
22 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ» був укладений договір факторингу, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язанням передбаченим кредитним договором від 21.03.2019 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ», у розмірі заборгованості 42 081,83 грн.
23 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» був укладений договір факторингу, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язанням передбаченим кредитним договором від 21.03.2019 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», і станом на 23.02.2021 року заборгованість за кредитом становила 42 081,83 грн.
Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснював щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови договору та не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 42 081,83 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 200 грн.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийнято до розгляду, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» не з'явився, 29 вересня 2025 року в системі «Електронний суд» представником позивача Плачиндою Костянтином Олександровичем сформовано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, з якої слідує, що позивач зазначені вимоги у позовній заяві підтримує у повному обсязі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, до суду повернулись конверти із копіями матеріалів цивільної справи та судовими повістками з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що 21 березня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 491002066, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 31 100,67 грн строк кредиту 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 32.00 % (а. с. 5).
Відповідно до додатку № 1 до Угоди про надання кредиту, сторонами погоджено та підписано графік платежів (а. с. 5 на звороті).
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
За такого, оскільки кредитний договір передбачає зобов'язання кредитора надати відповідний кредит, такий договір є консенсуальним та є укладеним з моменту досягнення у письмовій формі згоди його сторін по усім істотним для нього умовам.
Суду надані достатні та належні докази того, що у передбаченій законом формі між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 21.03.2019 був укладений кредитний договір № 491002066.
З виписки по особовому рахунку з 21.03.2019 по 22.02.2021 року вбачається, що 22.03.2019 на рахунок ОСОБА_1 перераховані кредитні кошти в сумі 31 100,67 грн, якими відповідачка активно користувалась (а. с.23-24 та на зворотах).
Розрахунок заборгованості за кредитними коштами свідчить про часткове погашення заборгованості відповідачем в сумі 2 873, 01 грн, останній платіж здійснено 22.11.2019 (а. с.30).
22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено Договір факторингу №1, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» право вимоги за договорами кредиту, перелік яких наведено в Додатку 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами (а. с. 8-12 та на зворотах).
23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу № 01-23-02/21, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» право вимоги за договорами кредиту, перелік яких наведено в Додатку 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами (а. с. 15-19 та на зворотах).
З Витягів з Додатку 1-1 до Договору факторингу № 1 та Додатку 1-1 до Договору факторингу № 01-23-02/21 вбачається, що до ТОВ «ФК Форт» 22.02.2021 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 491002066 від 21.03.2019. Аналогічно, до ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» 23.02.2021 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 491002066 від 21.03.2019.
Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку до Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, є невід'ємною частиною Договору (а. с. 22)
Відповідно до виписки з Реєстру договорів, прав вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами від 23.02.2021 до Договору факторингу № № 01-23-02/21 від 23.02.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42 081,83 грн, з яких: 28 227,66 грн заборгованості по тілу кредиту; 11 279,95 грн - заборгованості за відсотками; 2 574,22 - заборгованість за штрафними санкціями (а. с. 22).
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд звертає увагу, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Приписами статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведені положення закону та зміст долученого позивачем договорів факторингу, реєстрів боржників, суд дійшов висновку, що позивач довів, що набув право вимоги до відповідача за договором № 491002066 від 21.03.2019.
При цьому статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Слід зазначити, що неналежним виконанням зобов'язань за Договором відповідач порушує умови Договору, права позивача, та вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Так, згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно долученого позивачем Розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості станом на 22.02.2021 складає 42 081,83 грн, з яких: 28 227,66 грн заборгованості по тілу кредиту; 11 279,95 грн - заборгованості за відсотками; 2 574,22 - заборгованість за штрафними санкціями.
Відповідач розмір заборгованості за кредитним договором не спростовувала, у добровільному порядку станом на день розгляду справи не сплатила.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 491002066 від 21.03.2019 в сумі 42 081 грн 83 коп.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 9 200 грн суд враховує таке.
Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує відсутність будь-яких заперечень та клопотань зі сторони відповідача та висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року, справа № 275/150/22, провадження № 61-13766св24, зокрема: саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені на правничу допомогу згідно Договору № 03-07/24 від 03.07.2024, акту № 4 приймання-передачі послуг від 02.06.2025 та платіжної інструкції № 2739 в сумі 9 200 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141 ст. ст. 258, 259, ст. 264, 265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за кредитним Договором № 491002066 від 21.03.2019, яка складає 42 081,83 грн, з яких: 28 227,66 грн заборгованості по тілу кредиту; 11 279,95 грн - заборгованості за відсотками; 2 574,22 - заборгованість за штрафними санкціями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати з оплати судового збору в сумі 3 028 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 200 грн 00 коп.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена ЛОПІНА