Справа №487/1283/25
Провадження №2/487/1406/25
(ЗАОЧНЕ)
14.10.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С. М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
До суду надійшли матеріали цивільної справи за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову зазначає, що 20.02.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №645/124-САФ03.16-2 на купівлю автотранспортних засобів. Умовами кредитного договору №645/124-САФ03.16-2 від 20.02.2007 року передбачено, що кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 28 033,00 доларів США, зі сплатою 12 процентів річних. Однак, ОСОБА_1 тривалий час порушував умови кредитного договору та не виконував покладені на нього зобов'язання належним чином. В результаті чого виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить 6 383,15 доларів США. З метою захисту порушених прав та законних інтересів, ПАТ «Укрсоцбанк» (повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ «СЕНС БАНК») звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. 24.11.2014 року Заводський районний суд міста Миколаєва ухвалив рішення, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №645/124-САФ03.16-2 від 20.02.2007 року у розмірі 42 930,74 доларів США, що еквівалентно 343 145,41 грн. та судові витрати у сумі 3 431,45 грн. Однак, дане рішення залишається не виконаним.
Ухвалою суду від 03.03.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання.
10.06.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача до суду не з'явився, однак надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до суду не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився, вказана ним причина повторної неявки визнається судом не поважною, відзив на позов не подав та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.02.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів №645/124-САФ03.16-2, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 28 033,00 доларів США зі сплатою 12 процентів річних для оплати придбаного автомобіля марки SKODA SUPERB CLASSIC 1.8, 2007 року випуску, згідно договору купівлі-продажу №20/2 від 20.02.2007 року, укладеного з ОСОБА_1
24.11.2014 року Заводський районний суд міста Миколаєва ухвалив рішення, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №645/124-САФ03.16-2 від 20.02.2007 року у розмірі 42 930,74 доларів США, що еквівалентно 343 145,41 грн. та судові витрати у сумі 3 431,45 грн.
Відповідно до виконавчого листа Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.11.2014 року, справа №2/487/2820/14 на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №645/124-САФ03.16-2 від 20.02.2007 року, заборгованість в розмірі 42 930,74 дол. США.
Однак, дане рішення залишається не виконаним.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА- БАНК» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме-з 15.10.2019 року.
Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).
12.08.2022 року відбулись позачергові загальні збори акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (про що був складений відповідний Протокол №2/2022 від 18.08.2022 року) якими було прийняте рішення щодо зміни назви з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (скорочена назва - АТ «Сенс Банк») місцезнаходження якого: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідно до Витягу зі Статуту АТ «Сенс Банк», затвердженого Національним Банком України 12.09.2022року, АТ «Сенс Банк» є повним правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк».
Таким чином, АТ «Сенс Банк» є новим Кредитором за Кредитним договором №645/124-САФ03.16-2 від 20.02.2007 року, що був укладений між був укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Зважаючи, що рішення суду є обов'язковим та з огляду на те, що ОСОБА_1 порушив грошове зобов'язання з виплати суми заборгованості і не виконав його, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц зроблено висновки про правильне застосування норм права, зокрема те, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Правомірність застосування ст.625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також у постановах: Верховного Суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, Верховного Суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018, № 703/4704/15-ц від 28.02.2018, № 361/7939/2015ц від 06.08.2018.
У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі №361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, також з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша етапі 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601,604-609 ЦК України.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
З аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору суд приходить до висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів (постанови ВСУ у справах № 6-1047цс16 від 06.07.2016, № 6-157цс16 від 25.05.2016, № 6-1206цс15 від 23.09.2015, № 6-2739цс15 від 21.09.2016, № 6-2631цс15 від 21.09.2016, постанови ВС у справах № 199/1029/15-ц від 14.03.2018, № 161/12888/15-ц від 01.02.2018, № 309/4208/13-ц від 18.01.2018).
Таким чином, у відповідності до ст. 625 ЦК України підлягає стягненню з відповідача заборгованість у вигляді 3% річних від простроченої суми.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та наданого розрахунку заявлені до стягнення 3% річних у сумі нараховані у зв'язку з невиконанням рішення суду, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором еквівалентна іноземній валюті.
Виходячи з наведеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми у сумі 6 383,15 дол. США.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збору розмірі 3 191,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207,509,526,530,627-629,633,634,638,1049,1054 ЦК України, ст.ст.4,12,13,76-83,141,247,259,263,264,265,280-282,354-355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним №645/124-САФ03.16-2 від 20.02.2007 року у розмірі 6 383,15 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 ана користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 191,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: С.М. Афоніна