Справа № 444/4525/24
Провадження № 2/444/319/2025
21 серпня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.
представника відповідача Репак В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (юридична адреса: 01133 м. Київ, Печерський район, вул. генерала Алмазова, 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298) до ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
05.12.2024 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу №040222-3 від «04» лютого 2022 року. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з якимвідбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 05.12.2020-10000036 від 05.12.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків,нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів,боржником за яким є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Позивачем на адресу Відповідача направлено Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 040222-3 від «04» лютого 2022 року, а також вимога про сплату заборгованості від 04.02.2022 року.Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 05.12.2020 укладено Кредитний договір (оферти) № 05.12.2020-010000036 (далі за текстом - «Договір») шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною даного Договору.Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується довідкою з первинним строком користування 14 календарних днів з дати надання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт». Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у
розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Зазначаємо, що первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, а черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.В свою чергу Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 05.08.2024 утворилась заборгованість у розмірі 24000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8000,00 грн. та за відсотками - 16 000,00 грн.Позивач подавпопередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складає суму у розмірі 6422,40 грн., що складається з судового збору у розмірі 2 422,40 грн., а також 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Просив стягнути з відповідача цю заборгованість.
Відповідач подав відзив на позов, у якому не погоджується із позовною заявою, вважає останню безпідставною та необгрунтованою. Свою позицію мотивує наступним.
У розділі Договору «Заява позичальника про пере кредитування/зарахування» зазначено, що на підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8 000, 00 гри. за кредитним договором 05.12.2020-010000036 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8 000, 00 гри. за кредитним договором 03.11.2020-010001527 від 03.11.2020 за умовою «Економ». Вважає такі умови щодо видачі кредиту Договору - взаємосуперечливими. Також вказує, що до позовної заяви не долучено ані меморіального ордеру, ані виписки із поточного рахунку позичальника, які б свідчили про виконання умов договору кредитором. Адже у випадку невиконання умов договору кредитором щодо видачі Ікредитних коштів у відповідача не виникає обов'язку повернення коштів.
ІЦодо відсотків, заявлених до стягнення. Як вбачається із кредитного договору, кредит наданий строком на 14 календарних днів з дати його надання. Оскільки матеріали справи не містять доказів видачі кредиту, припустимо, що кредит був виданий у день укладення кредитного договору (05.12.2024 року). Отже, останній день строку припадає на 19.12.2020 року. Денна відсоткова ставка становить 2% за один день користування кредитом. За весь період користування грошовими коштами в межах строку кредитування (14 календарних днів) сума відсотків становить 2 240 грн. (8000*2%* 14 днів). Оскільки матеріали справи не містять розрахунку заборгованості із зазначенням періоду такого нарахування, не вбачається за можливе встановити , за який період позивачем було здійснено нарахування відсотків. Тому сума у розмірі 16 000, 00 грн є значно завищеною та вочевидь вказує на те, що відсотки були нараховані позивачем поза межами строку кредитування.
Щодо відсутності доказів відступлення права вимоги. З п. 2.4 договору факторингу № 040222-3 від 04.02.2022 року, що укладений між ТЗОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ТЗОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», вбачається, що сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі згідно переліку. При цьому, ані з самого договору, ані з акту-приймання передачі, ані з переліку № 1 не вбачається, що відступлено було право вимоги саме за кредитним договором 05.12.2020- 010000036 від 05.12.2020 року.Відповідач вважає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу права вимоги з урахуванням пунктів 2.4 договору факторингу, а саме: акту приймання-передачі згідно переліку та доказів оплати здійснення фінансування клієнта.
Щодо витрат Позивача на правову допомогу. з позовної заяви вбачається про те, що позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 грн. До матеріалів справи долучено Договір № 07/24-НК від 02.07.2024 року про надання правничої допомоги укладений ТЗОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» із АО «Верітас Центр». При цьому, як доказ оплати послуг надано платіжну інструкцію № 1101 від 13.09.2024 року, із якої вбачається здійснення оплати за надання правничої допомоги згідно дод. угоди № 5 до Договору № 07/24-НК від 02.07.2024 року за позовом до ОСОБА_1 , яка здійснена на користь іншого адвокатського об'єднання, а саме - АО «ЛЕКС ВЕРІТАС». Таким чином, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами сплату послуг за надання правової допомоги АО «ВЕРІТАС ЦЕНТР». При цьому, матеріали справи не містять згаданої у платіжній інструкції додугоди № 5 до Договору № 07/24-НК від 02.07.2024 року. Також, звіт про виконану роботу від 04.10.2024 року виконаний від імені АО «ВЕРІТАС ЦЕНТР», хоча як вбачається із матеріалів справи, ордер сформований АО «ЛЕКС ВЕРІТАС». У зв'язку із цим вбачається, що АО «ВЕРІТАС ЦЕНТР» хоч і має укладений договір із Позивачем та надав звіт про виконану роботу (в т. ч., завантажено позов з додатками в підсистему «Електронний суд», направлено до суду), однак ордером підтверджується, що вказані послуги надало АО «ЛЕКС ВЕРІТАС». У звіті зазначено, як одну із наданих послуг: «проведена детальна консультація замовника щодо дій після відкриття провадження у справі», хоча п, 1.2 Договору про надання правничої допомоги включає наступний перелік послуг: виконавець зобов'язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та пред'явити зазначені позови до суду. Сторони не узгоджували між собою надання такого виду послуг як консультування. Разом із тим, зі Звіту про виконану роботу від 04.10,2024 року вбачається, що адвокатом надано, а позивачем прийнято наступні послуги, в тому числі «завантажено позов з додатками в підсистему Електронний суд», направлено до суду». Проте, як вбачається із позовної заяви, остання завантажена та подана до суду 30.10.2024 року. Отже, вбачається, що вказаний звіт не відповідає фактичним обставинам справи.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій його заперечив, просив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволити.
Позивач у судове засідання не прибув, однак представник позивача направив на адресу суду клопотання у якому просив слухати справу без участі представника позивача по наявних у справі документах. Позов підтримав в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, проте подав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ за участю свого представника - адвоката Репака В.В.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
В провадженні Жовківського районного суду Львівської області перебуває справа за позовною заявою ТЗОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
20.12.2024 року Відповідач ознайомилась із позовною заявою та додатками до неї, ухвалою про відкриття провадження у справі. Судом, в ухвалі про відкриття провадження у справі, було надано п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву із моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Вказаний відзив подається у межах строків, встановлених ЦГ1К України та ухвалою Суду.
Відповідач не погоджується із позовною заявою, вважає останню безпідставною та необгрунтованою. Свою позицію мотивує наступним.
Щодо відсутності доказів виконання зобов'язань кредитором щодо видачі кредитних коштів.
У відповідності до п. 2.3 Договору надання кредиту здійснюється на поточний рахунок позичальника. Разом із тим, у розділі Договору «Заява позичальника про пере кредитування/зарахування» зазначено, що на підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8 000, 00 гри. за кредитним договором 05.12.2020-010000036 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8 000, 00 гри. за кредитним договором 03.11.2020-010001527 від 03.11.2020 за умовою «Економ».
Отже, сам Договір містить взаємосуперечливі умови щодо видачі кредиту.Однак, як вбачається із самої позовної заяви Позивач посилається саме на пункт Договору та зазначає, що кредит виданий шляхом здійснення перерахунку коштів в розмірі 8000,00 грн на поточний рахунок позичальника.
Попри те, до позовної заяви не долучено ані меморіального ордеру, ані виписки із поточного рахунку позичальника, які б свідчили про виконання умов договору кредитором. Адже у випадку невиконання умов договору кредитором щодо видачі І кредитних коштів у відповідача не виникає обов'язок повернення коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Довідка про розмір простроченої заборгованості, яка надана Суду Позивачем, не є доказом наявності заборгованості по договору, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.
Посилання Позивача на цей розрахунок як на підставу задоволення позовних вимог є необгрунтованим, оскільки розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211 св 19.
Довідки інших фінансових компаній також не є первинними бухгалтерськими документами, ані документами зведеного обліку (виписками), не містять усіх передбачених законом реквізитів для переказу коштів, відомостей про відправника та одержувача і не відповідають імперативним вимогам належності та допустимості до таких доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі Позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: не було надано меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника первісним кредитором, виписки з рахунку первісного кредитора за дату виплати коштів Відповідачу відповідно до ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ч. 2 ст. 78 ЦПК України.
Оскільки законодавство чітко встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів з рахунків, за відсутності таких доказів у Позивача вищевикладене означає недоведеність позовних вимог, що унеможливлює і стягнення будь- яких коштів. Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях.
Щодо переказу коштів, прошу суд застосувати наступні норми закону. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на момент укладення договору) як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону «Документи на переказ»: до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 того ж Закону, форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з ч. 19.1, 19.2. ст. 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Згідно з ч. 22.1. ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно з п. п .4 1 - 4 6, 59-60 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 р., операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.
Згідно з п.п. 59, 60 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; оборотносальдовий баланс/ оборотно-сальдову відомість. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов'язаний зробити їх копії н паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який поширює свою дію у тому числі на небанківські платіжні системи: порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Щодо первинних бухгалтерських документів про видачу і облік кредиту просить Суд врахувати наступні правові висновки Верховного Суду:
-у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від ЗО січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц;
-у Постанові Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18. провадження № 61 -9618св 19;
-у Постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц, провадження № 61-5191 св 18.
У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15, провадження № 61- 517св18, Верховний Суд дійшов висновку, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з цією нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, виходячи із наведеного вище, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту видачі коштів у спосіб, передбачений договором, а саме - шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Разом із тим, позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів, на підтвердження здійсненого розрахунку заборгованості, які б надали можливість перевіити коректність здійсненого розрахунку та хоча б перевірити період нарахування відсотків, що заявлені до стягнення.
ІЦодо відсотків, заявлених до стягнення. Як вбачається із кредитного договору, кредит наданий строком на 14 календарних днів з дати його надання. Оскільки матеріали справи не містять доказів видачі кредиту, припустимо, що кредит був виданий у день укладення кредитного договору (05.12.2024 року). Отже, останній день строку припадає на 19.12.2020 року. Денна відсоткова ставка становить 2% за один день користування кредитом. За весь період користування грошовими коштами в межах строку кредитування (14 календарних днів) сума відсотків становить 2 240 грн. (8000*2%* 14 днів). Оскільки матеріали справи не містять розрахунку заборгованості із зазначенням періоду такого нарахування не вбачається за можливе встановити за який період позивачем було здійснено нарахування відсотків. Однак, сума у розмірі 16 000, 00 грн є значно завищеною та вочевидь вказує на те, що відсотки були нараховані позивачем поза межами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразового висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України. Зазначені правові висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (провадження № 14- 1 Оце 18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс 18).
Щодо відсутності доказів відступлення права вимоги. З п. 2.4 договору факторингу № 040222-3 від 04.02.2022 року, що укладений між ТЗОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ТЗОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», вбачається, що сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі згідно переліку. При цьому, ані з самого договору, ані з акту-приймання передачі, ані з переліку № 1 не вбачається, що відступлено було право вимоги саме за кредитним договором 05.12.2020- 010000036 від 05.12.2020 року. У постанові ВС від 01.02.2018 року в справі № 2-127/11 зазначено, що: «згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не наданні виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив із того, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відповідно до договору факторинг перейшло право вимоги за кредитним договором, що укладений між боржником та стягувачем 08 лютого 2008 року.
За правилом частини другої статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати договор, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили моменті виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов'язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов'язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору.
Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано | доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта.
Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи».
Позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу права вимоги з урахуванням пунктів 2.4 договору факторингу, а саме: акту приймання-передачі згідно переліку та доказів оплати здійснення фінансування клієнта.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для відмови у позовних вимогах.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із вищенаведеним, керуючись ст. 43, 76, 78, 141, 178 ЦПК України та ст.ст. 6, 601, 1051, 1078, 1080, 1082 ЦК України
У позовній вимозі Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (юридична адреса: 01133 м. Київ, Печерський район, вул. генерала Алмазова, 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 21 серпня 2025 року.
Суддя: Мікула В. Є.