1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10023/25 1-кс/335/3469/2025
08 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 1) 14.11.2001 Шевченківським р/с м. Запоріжжя за ч.1 ст. 229-6 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 роки; 2) 25.09.2002 Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя, за ч. 3 с. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України приєднано покарання за вироком Шевченківського р/с м. Запоріжжя від 14.11.2001 та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць. 01.10.2004 звільнений умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької обл. на підставі постанови Запорізького р/с., Запорізької обл. в порядку ст. 81 КК України. Невідбута частина покарання 10 місяців 28 днів; 3)23.05.2005 Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України приєднано покарання за вироком Орджонікідзевського р/с м. Запоріжжя від 14.11.2001 та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяць. 24.07.2007 звільнений з Кам'янської ВК Запорізької області; 4) 14.04.2009 Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України. На підставі ст.ст. 75, 76 (п. 3,4) КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки; 5) 27.05.2009 Хортицьким р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. 27.05.2011 звільнений з Оріхівської ВК Запорізької області у зв'язку з відбуттям строку; 6) 10.10.2011 Жовтневим р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; 7) 25.04.2012 Ленінським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано за вироком Жовтневого р/с м. Запоріжжя від 10.10.2011 та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки. 05.05.2014 звільнений умовно-достроково з ОСОБА_7 на підставі ухвали Вільнянського р/с., Запорізької обл. в порядку ст. 81 КК України. Невідбута частина покарання 8 місяців 29 днів; 8) 14.01.2015 Жовтневим р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15 до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Ленінського р/с м. Запоріжжя від 25.04.2015 та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік. 31.12.2016 звільнений з ОСОБА_7 у зв'язку з відбуттям строку; 9) 15.02.2017 Дніпровським р/с м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. За ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати з 30.01.2016 до 13.08.2018; 10) 23.04.2020 Ленінським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 187 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна. Початок строку 16.11.2015 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання зараховано попереднє ув'язнення з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі; 11) 30.06.2020 Комунарським р/с м. Запоріжжя ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднання невідбутого покарання за вироком Ленінського р/с м. Запоріжжя від 23.04.2020 остаточно до відбуття 8 років 10 місяців з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахований строк з 30.01.2016 до 30.06.2020; 12) 01.07.2024 Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст. 75, 76 (п. 3,4) КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки зарахувати у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 10.07.2023 по 11.01.2024, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого відділення Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебуваютьматеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2025 року за № 12025082060001094.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно о 13 годині 44 хвилини 15.09.2025 ОСОБА_4 маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк якого продовжено Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 за № 4356-IX з 09 травня 2025 року строком ще на 90 діб, перебуваючи біля автомобіля марки «RENO Master» в кузові біло-червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 який знаходився біля відділення «Нова пошта» № 40 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Михайла Гончаренка, 5, ОСОБА_4 , з метою особистого збагачення, таємно викрав з вище вказаного автомобіля мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi Not 13» з внутрішньою пам'яттю на 128 GB, в корпусі світло-зеленого кольору, що належить потерпілому ОСОБА_8 , вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 115 від 17.09.2025 складає 4 426 гривень 50 копійок.
Після чого, ОСОБА_4 покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на зазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що кваліфікується як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
01 жовтня 2025, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколом огляду відеозапису від 19.09.2025; протоколом огляду відеозапису від 25.09.2025; протоколом огляду предмету за участі ОСОБА_4 від 17.09.2025; речовим доказом який було вилучено у ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi Not 13» з внутрішньою пам'яттю на 128 GB, в корпусі світло-зеленого кольору.
Вивчивши особистість підозрюваного, а також інші зібрані під час досудового розслідування докази, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення ним тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, на підставі чого орган досудового розслідування приходить до висновку, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання.
Також, досудовим слідством встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, вчинив тяжкий корисливий злочин, що дає підстави вважати, що знаходячись на волі, він може продовжити вчиняти інші, або аналогічні кримінальні правопорушення, з метою отримання доходу злочинним шляхом, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов'язання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого підозрюваною кримінального правопорушення та наявність ризиків, які викладені у клопотанні.
Неможливість обрання до підозрюваного, запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків, які б заслуговували довіру, та поручились за виконання ним покладених на нього обов'язків. Крім того, на час звернення з клопотанням до слідчого судді, до слідчого не надходило відповідних клопотань від поручителів.
Викладене в клопотанні дає підстави вважати, що при обранні запобіжних заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, а саме обрання запобіжного заходу у вигляді застави чи у вигляді домашнього арешту, які передбачені п.п. 3, 4 ч.1 ст.176 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 , порушуватиме їх, що не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків. У зв'язку з чим відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу визначення застави у якості альтернативного запобіжного заходу є необов'язковим.
У зв'язку з чим, з метою попередити злочинну діяльність ОСОБА_4 , орган досудового розслідування приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків слідчий просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням у ДУ « Запорізький слідчий ізолятор».
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з викладених у ньому підстав.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого, з підозрою підозрюваний згоден, ризики на які посилається слідчий вважають не доведені та не обґрунтовані. Просили обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Розглянувши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Відповідно до норм ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст.194 КПК України).
Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та Витягу з єдиного реєстру досудових розслідування, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують. Копії вказаних матеріалів додано до клопотання та досліджено у судовому засіданні.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
У клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше судимий, у тому числі за корисливі злочини.
Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (який, на думку слідчого, підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років та може переховуватися від органу досудового розслідування та суду).
Крім того, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, слідчий суддя вважає, що тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії», викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Так, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути виправдана очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.
Доказів того, що підозрюваний може ухилятися або переховуватися від органу досудового розслідування, не надано, оскільки ОСОБА_4 має постійне місце проживання та реєстрацію.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вік ОСОБА_4 , його стан здоров'я, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрацію, мешкає з батьками, офіційно працевлаштований на посаді слюсаря зі складання трансформаторів та маляра в « ВТК « СІЧ ЕНЕРГО», позитивно характеризується на роботі, зарекомендував як відповідальний, дисциплінований та сумлінний працівник, який бере безпосередню участь у складанні та підготовці трансформаторів до роботи, його кваліфікована праця є важливою для виконання виробничих завдань підприємства та підтримання енергетичної стабільності регіону, раніше судимий, з'явився за викликом до суду.
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні слідчим та наведено прокурором у судовому засіданні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає доведеним, що більш м'який запобіжний захід буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, що виключає застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати своє житло в нічний час доби та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід як домашній арешт, на переконання слідчого судді, забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді. Застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя вважає недоцільним.
Визначаючи коло обов'язків, які слід покласти на підозрюваного, з урахуванням умов домашнього арешту, слідчий суддя вважає необхідним та достатнім покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: не залишати місце проживання з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, суду; з'являтися до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першим викликом, у призначений час; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Запоріжжя; повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд; утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, до 01.12.2025 року.
Керуючись ст.ст. 3, 9, 22, 177, 178, 181, 193, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби заборонивши у період доби з 21-00 год. до 07-00 год. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього обов'язків.
Покласти на ОСОБА_4 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
- не залишати місце проживання з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- з'являтися до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першим викликом, у призначений час;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Запоріжжя;
- повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд;
- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
В разі невиконання покладених на ОСОБА_4 обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити строк дії вказаної ухвали до 01 грудня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1