1Справа № 335/13145/24 2/335/670/2025
30 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Комової Т.П., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання недійсним Договору надання фінансових послуг
02 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про захист прав споживачів.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року позовну заяву залишено без руху, з метою уточнень обґрунтування позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживачів» та сплати судового збору за кожну вимогу немайнового характеру окремо. Позивачу надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 09.12.2024 року, не пізніше десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, 23.12.2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» у новій редакції з однією самостійною вимогою, а саме - визнати недійсним Договір про надання фінансових послуг №2110435685113 від 26.04.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та фізичною особою ОСОБА_2 , з надання кредиту у розмірі 4000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на розгляді судді Козелецького районного суду Чернігівської області перебуває цивільна справа № 734/2751/24 за позовною заявою ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, під час ознайомлення з якою позивач дізналася про існування Договору про надання фінансових послуг № 2110435685113 «Стандартний» від 26.04.2021 року, який укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та фізичною особою ОСОБА_2 для надання позичальникові кредиту без конкретної споживчої мети на суму, що складає 4000,00 грн. Позивач зазначає про те, що оскаржуваний Договір укладено в електронній формі який не містить електронного підпису з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_2 , а містить літеру та цифру V5, котрий направлявся для ознайомлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не належить позивачу. Окрім того, відповідно до змісту заяви анкети (для отримання кредиту) з анкетними даними ОСОБА_2 де зазначено номер карткового рахунку НОМЕР_1 , яка не містить власного та електронного підпису ОСОБА_2 , а містить у розділі Клієнт ОСОБА_2 підпис: V5. Згідно з даними паспорта позивача її ПІБ зазначено, як ОСОБА_2 , що суттєво відрізняється від анкетних даних позичальника у заяві-анкеті та Договорі про надання фінансових послуг №2110435685113, так як ім'я ОСОБА_2 і ОСОБА_2 є різними іменами, а по-батькові ОСОБА_2 не існує в українській мові взагалі. Паспорт споживчого кредиту не містить дати та номера Договору про надання фінансових послуг за № 2110435685113, власного підпису кредитодавця, підпису споживача ОСОБА_2 , натомість містить інформацію зберігання чинності та актуальності до 26/04/2022. Позивач з посиланням на те, що не укладала та не підписувала ані власним, ані електронним підписом Договір, а також не подавала жодних заяв в електронному вигляді з метою укласти Договір, з посиланням на відсутність доказів протилежного, а також на відсутність алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора електронного підпису, порушення хронології дій щодо укладення електронного договору, а також зазначаючи на різницю в написанні її ПІБ та дійсної адреси електронної пошти з тими, що зазначені в оскаржуваному Договорі, просила суд оспорюваний Договір визнати недійсним та стягнути пропорційно з відповідачів витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.01.2025 року.
08.01.2025 року, від представника відповідача ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на позовну заяву, за яким представник просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог, з підстав їх необґрунтованості. Відповідач зазначив, що позивачем до позову не надано жодного доказу на обґрунтування позовних вимог, що свідчить, на думку відповідача, про спробу останньої уникнути виконання взятого на себе зобов'язання. Так, відповідач вказує на те, що 26.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та позивачем було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2110435685113 в електронній формі, який ОСОБА_2 було підписано одноразовим ідентифікатором «V5». Вказане погоджено в п.4.15 Договору. Договір укладено в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме, Законом України «Про електронну комерцію». Позивач пройшла електронну ідентифікацію та верифікацію через Веб-сайт за допомогою ІТС Товариства, шляхом перевірки відповідності наданих Кредитору особистих даних, номеру карткового рахунку, фінансового номеру телефону, на підтвердження чого відповідачем надано інформацію щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та Заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій. Ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_2 було проведено 26.04.2021 за допомогою системи Bank ID НБУ. Електронну дистанційну ідентифікацію фізичних осіб з використанням Системи Bank ID НБУ може ініціювати тільки власник персональних даних шляхом передачі цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг, а інформація передається в зашифрованому вигляді відповідно до вимог законодавства України. Твердження позивача щодо невірного написання її прізвища, на думку відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене прізвище відповідає російськомовному відповіднику, що міститься на 2 сторінці її паспорту. Всі інші зазначені у анкеті дані відповідають даним позивача. Щодо невірної електронної адреси і того, що вона не належить позивачу, відповідач зазначає, що можливість створювати адреси електронної пошти є необмеженими, доказів того, що адреса не належить позивачу остання не надала, а тому такі твердження не заслуговують на увагу. Відповідач зазначає про те, що ОСОБА_2 було свідомо вчинено сукупність дій, спрямованих на укладення Договору про надання фінансових послуг № 2110435685113, укладений договір разом із усіма його додатками було підписано одноразовим ідентифікатором, що відповідало домовленостям Сторін, а кредитний Договір містить всі необхідні умови кредитування. В свою чергу, зі свого боку відповідач вчинив всі необхідні дії після підписання договору та перерахував через платіжну систему на картковий рахунок позивача кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн. на платіжну картку, реквізити якої були надані ОСОБА_2 кредитодавцю з метою отримання кредиту. В межах розгляду цивільної справи №734/2751/24 за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, судом винесено ухвалу та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» виписку за картковим рахунком ОСОБА_2 з якої вбачається, що картковий рахунок на який було перераховано кошти дійсно належить саме їй. З вищевикладених підстав, відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав необґрунтованості.
08.01.2025 року, від представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на позовну заяву, за яким представник просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог, з підстав їх необґрунтованості. Відповідач вважає, що укладений між ТОВ «СЛУЖБА МК» та позивачем Договір в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора при чіткому дотриманні норм чинного законодавства, а саме Закону України «Про електронну комерцію». Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг. Відтак, ніхто, окрім позивача, не міг ініціювати зазначений вище процес. Після електронної ідентифікації та верифікації за допомогою системи Bank ID НБУ, ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «СЛУЖБА МК» із Заявою-Анкетою для отримання кредиту, яка містить особисті дані позивача, номер карткового рахунку, фінансовий номер телефону та електронну адресу. Відсутні будь-які твердження та докази того, що позивач немала доступу до свого особистого кабінету чи про те, що вона його не реєструвала в принципі. З посиланням на те, що при зверненні до суду доказів протилежного позивач не надала, відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
21.01.2025 року та 22.01.2025 року, від представника позивача надійшли відповіді на відзив, відповідно яких представник посилається на те, що доводи відповідачів, викладені у відзивах не містять доказів на спростування обставин викладених у позові, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Загалом обґрунтування відповіді на відзив є ідентичними обґрунтуванню позовної заяви. Поряд з чим позивач зазначає про те, що виписка про зарахування 26.04.2021 на карту НОМЕР_2 ОСОБА_2 переказу в сумі 4000,00 грн. не може бути належним доказом через те, що у виписці відсутня інформація у розділі деталі операції щодо назви фінансової установи, яка здійснила зарахування, оскільки з відзиву відповідачів вбачається, що переказ коштів було здійснено ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", також відсутня інформація щодо реквізитів Договору про надання фінансових послуг на підставі яких були здійснені зарахування грошових коштів. Зазначає, що не було її волевиявлення на укладання Договору про надання фінансових послуг №2110435685113 від 26.04.2021 року, не мало місце наміру отримання кредитних коштів, та позивач не підписувала кредитний Договір. Доводи відповідачів викладені у відзиві на позовну заяву не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не містять правового обґрунтування, а тому є всі підстави вважати що Договір про надання фінансових послуг № 2110435685113 від 26.04.2021 року неукладеним, тому його належить визнати недійсним.
23.01.2025 року від представника позивача надійшла заява про виклик позивача для допиту в якості свідка.
У підготовче судове засідання 23.01.2025 року учасники процесу не з'явились, у зв'язку з чим, судове засідання відкладено на 24.02.2025 року.
27.01.2025 року від представника відповідача ТОВ «Коллект Центр» надійшли заперечення на відповідь на відзив представника позивача. У вказаних запереченнях відповідач спростовує твердження позивача про не ознайомлення з текстом та змістом оспорюваного Договору та зазначає, що ТОВ «СЛУЖБА МК» забезпечило його розміщення як у Особистому кабінеті позивача, так і направлення на зазначену позивачем електронну адресу, відсутність заперечень чи доказів з боку позивача про неможливість доступу до особистого кабінету чи про його нерегламентовану реєстрацію свідчить про безпідставність претензій щодо неналежного ознайомлення з Договором. Щодо неотримання кредитних коштів ОСОБА_2 , то відповідач зазначає про те що ні позивачем, ні її представником не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції, зокрема, але не виключно, довідки з банку про відсутність відкритих рахунків на ім'я ОСОБА_2 у відповідній банківській установі, банківську виписку по картковому рахунку позивача, з якої можна дійти висновку, що грошові кошти на такий рахунок не зараховувалися, докази виконання своїх зобов'язань за Договором тощо. В свою чергу, в матеріалах справи містяться докази перерахування кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн. на картковий рахунок позивача як від первісного кредитора, так і від банку-емітенту, який обслуговує картковий рахунок ОСОБА_2 .. Переказ у розмірі 4 000,00 грн. на картковий рахунок позивача було здійснено ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на підставі Договору між останнім та ТОВ «СЛУЖБА МК» про організацію переказів грошових коштів. З посиланням на зазначене, а також обґрунтування, які є ідентичними з обґрунтуваннями у відзиві на позовну заяву, відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у цивільній справі на 19.03.2025 року.
Розгляд справі відкладався на 17.04.2025.
17.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме представник позивача просить суд витребувати від акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" виписку по рахунку НОМЕР_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" за квітень 2021 року; витребувати від акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" про зарахування 26.04.2021 року суми 4000.00 грн, згідно Договору про надання фінансових послуг № 2110435685113 на банківську карту НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження зарахування 26.04.2021 року суми 4000.00 грн згідно інформації про договір 2110435685113 на карту НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_2 , у зв'язку з неможливістю позивачем самостійно надати докази на спростування доводів відповідачів викладених у відзиві на позовну заяву.
17.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме представник позивача просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", належним чином завірену копію Договору про організацію переказів грошових коштів укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", відповідно до якого 26.04.2021 року була перерахована сума 4000.00 грн, згідно Договору про надання фінансових послуг №2110435685113 на банківську карту НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_2 ; витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", належним чином завірену копію Платіжного доручення Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" про зарахування 26.04.2021 року суми 4000.00 грн, згідно Договору про надання фінансових послуг № 2110435685113 на банківську карту НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_2 , у зв'язку з неможливістю позивачем ОСОБА_2 самостійно надати докази на спростування доводів відповідачів викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17.04.2025 клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення, закрито підготовче судове провадження, справи призначена до судового розгляду по суті.
14.05.2025 суду представник позивача надав клопотання про долучення письмових доказів.
Розгляд справи по суті розпочато та відкладено на 29.05.2025.
22.05.2025 від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.
В порядку ст. 234 ЦПК України, в судовому засіданні 29.05.2025 в якості свідка було допитано ОСОБА_2 , яка пояснила суду, що підставою звернення до суду із вказаним позовом стало те, що ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 08.07.2024 року відкрито провадження у справі №734/2751/24 за позовом ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 30.08.2024 року після ознайомлення з матеріалами зазначеної цивільної справи дізналася про існування Договору про надання фінансових послуг від 26.04.2021 року, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 для надання позичальникові кредиту без конкретної споживчої мети на суму 4000 грн. Під час розгляду вищезазначеної цивільної справи, ОСОБА_2 зверталась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Коллект центр» про визнання недійсним договору з надання кредиту. Проте, 02.10.2024 року ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 . Як наголошує ОСОБА_2 , відповідно до наявної в матеріалах справи виписки за договором в період з 26.04.2021 року по 15.05.2021 року, яка була видана ОСОБА_2 для отримання заробітної плати, відбулось зарахування 26.04.2021 у сумі 4000 грн., але у вказаній виписці відсутня відповідна інформація. Разом з цим, у вказаній виписці відсутня інформація щодо реквізитів договору про надання фінансових послуг, на підставі яких були здійснені зарахування грошових коштів. ОСОБА_2 не згодна з позицією відповідача про те, що вона зверталась до Товариства із заявою анкетою для отримання кредиту, оскільки ОСОБА_2 не телефонувала до фінансової установи та їй не надходив відповідний довідок від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» із пропозицією укласти договір на отримання кредиту. Разом з цим, як зазначає ОСОБА_2 анкета-заява не містить її особистого підпису. У зв'язку з чим, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення ОСОБА_2 до Товариства для отримання кредиту. Крім цього, договір про надання фінансових послуг від 26.04.2021 року, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі, який не містить електронного підпису із одноразовим ідентифікатором ОСОБА_2 , а містить літеру та цифру, який направлявся на електронну адресу, яка не належить ОСОБА_2 . З огляду на це, ОСОБА_2 зазначає, що їй взагалі не були відомі умови договору про надання фінансових послуг, а саме зворотності, строковості та ін. Також, ОСОБА_2 посилається на те, що в укладеному договорі про надання фінансового послуг від 26.04.2021 року, зазначені анкетні дані, які не належать ОСОБА_2 . Разом з цим, ОСОБА_2 наголосила на тому, що вона не створювала електронний підпис та не використовувала його для укладення договорів. ОСОБА_2 також наголошує на тому, що згідно даних паспорту громадянина України у Анкеті заяві некоректно зазначено її ім'я та по батькові. Отже, як зазначає ОСОБА_2 оскаржуваний договір вона не укладала та не підписувала електронним підписом, зараховані кошти у сумі 4000 грн. є її заробітною платою, а зазначені анкетні дані не відповідають її дійсним даним, тому враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати недійсним Договір про надання фінансових послуг.
У судовому засіданні 30.09.2025 представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у заявах по суті.
Представник відповідача ТОВ «Коллект Центр» у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав необґрунтованості.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 26.04.2021 між ОСОБА_2 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» №2110435685113, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 4000 грн., а відповідач зобов'язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 % за кожен день користування, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, граничний строк кредитування один рік з моменту отримання кредиту.
Згідно договору реквізити Позичальника: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , Паспорт: НОМЕР_5 , Орган, що видав: Козелецьким РВ Умвс, Дата видачі: 14.12.2007; Адреса: АДРЕСА_1 ; Електронна адреса клієнта, на яку направлено договір: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_6 .
Відповідно до пункту 4.3 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 4.15. Договору сторони дійшли згоди, що цей Договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
З Договору вбачається, що договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Чепак Наталья Анатольевна V5.
Згідно з п. 4.14. Договору додатками до договору є: заява-анкета, графік платежів, паспорт кредиту. Невід'ємними частинами Договору є Правила та повідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені ЗУ «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані.
Виходячи з умов договору, заява-анкета (для отримання кредиту) є невід'ємною частиною Договору, а саме, його додатком. Заяву-анкету було підписано одноразовим ідентифікатором ОСОБА_2 , підпис: «V5», дата 26.04.2021, що підтверджуєтеся змістом заяви-анкети, додаток 1 до Договору.
У анкеті-заяві міститься інформація про номер карткового рахунку: НОМЕР_1 .
Згідно листа б/н від 01.05.2024 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на запит ТОВ «Служба миттєвого кредитування» підтверджено, що на підставі укладеного між товариствами договору про організацію переказу грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено наступний переказ грошових коштів, деталі транзакції: номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент банк) COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія крити MasterСard, час запиту 26.04.2021 12:38:00, номер договору згідно інформації від кредитора 2110435685113, сума 4000, волюта UAH. Інформацією про держателя вищевказаної банківської карти та рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї карти.
Зі змісту листа АТ КБ «Приватбанк» від 02.12.2024 №20.1.0.0.0/7-241126/43951-БТ вбачається, що на ім'я ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_4 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Додатково направлено виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 26.04.2021 по 15.05.2021, де наявне зарахування на суму 4000 UAH.
Згідно виписки за договором б/н за період 26.04.2021-15.05.2021 по рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачається зарахування 26.04.2021 суми 4000,00 UAH.
01.12.2021 р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2110435685113 від 26.04.2021, що підтверджується договором факторингу, реєстром боржників та актом приймання-передачі реєстру боржників.
В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, у тому числі й за Договором про надання фінансових послуг №2110435685113 від 26.04.2021, що підтверджується договором про відступлення права вимоги, реєстром боржників до договору.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
На суд покладено обов'язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Позивач звернувся до суду з метою визнання недійсним Договору надання фінансових послуг, за твердженням позивача у зв'язку з тим, що було відсутнє її волевиявлення на укладання оспорюваного договору, вона його не укладала та не мала наміру отримати кредитні кошти, у оспорюваному договорі вказане не її ім'я та по батькові, вказана у ньому електронна адреса їй не належить, позивач договір не підписувала, а також відсутні належні докази щодо отримання нею кредитних коштів.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак, сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частина друга статті 207 ЦК України встановлює правило, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним в силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також застосування спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
З інформації щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору вбачається, що ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_2 було проведено 26.04.2021 за допомогою системи Bank ID НБУ.
Відповідно до вимог Положення про Систему BankID Національного банку України, яке затверджено Постановою Національного банку України від 17.03.2020 №32 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що абонент - надавач послуг, який є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, має право використовувати Систему BankID Національного банку для ідентифікації та верифікації клієнтів.
Абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку.
Абонент - надавач послуг - юридична особа-резидент приватного або публічного права, яка має укладений з Національним банком договір приєднання до Системи BankID Національного банку та отримує персональні дані користувача засобами Системи BankID Національного банку і надає послуги цьому користувачу на території України.
Електронна дистанційна ідентифікація - процес розпізнавання фізичної особи абонентом - надавачем послуг із підтвердженням успішної автентифікації користувача Системи BankID Національного банку абонентом-ідентифікатором.
Електронний запит на електронну дистанційну ідентифікацію - складова частина електронної дистанційної ідентифікації в електронному вигляді, яку ініціює користувач на порталі абонента - надавача послуг.
Електронне підтвердження електронної дистанційної ідентифікації - складова частина електронної дистанційної ідентифікації - інформація у вигляді електронної анкети, яка формується відповідно до вимог специфікації взаємодії та містить персональні дані користувача.
Пунктом 36 Положення про Систему BankID Національного банку України, яке затверджено Постановою Національного банку України від 17.03.2020 №32 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що абонент-ідентифікатор зобов'язаний після успішного проходження користувачем процедури автентифікації та перед передаванням електронного підтвердження електронної дистанційної ідентифікації з інформацією про персональні дані користувача через Систему BankID Національного банку підписати таке електронне підтвердження електронної дистанційної ідентифікації кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника абонента-ідентифікатора або засвідчити кваліфікованою електронною печаткою абонента-ідентифікатора, та після підписання зашифрувати електронне підтвердження електронної дистанційної ідентифікації згідно з вимогами, зазначеними в специфікації взаємодії.
З визначень понять та вимог вказаного положення вбачається, що електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням Системи BankID НБУ відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу.
Тобто при електронній дистанційній ідентифікації фактично в межах визначених чинним законодавством України відбувається передавання електронного підтвердження електронної дистанційної ідентифікації з інформацією про персональні дані користувача у зашифрованому вигляді.
Враховуючи вказане, суд приймаючи до уваги те, що дані позивача, а саме РНОКПП, банківських рахунок, адреса, реквізити паспорту, інформація про його видачу співпадають з даними ОСОБА_2 , приходить до обґрунтованого висновку, що саме ОСОБА_2 здійснила 26.04.2021 ідентифікацію та верифікацію через Системи BankID НБУ. Доказів протилежного Позивачка при розгляді справи не надала, вказані докази судом в процесі розгляду справи також не здобуті.
Щодо невірного зазначення ім'я та по батькові позивача та електронної адреси, то суд зазначає, що після здійснення ідентифікації та верифікації через Системи BankID НБУ всі заяви, що надходили від ОСОБА_2 надані нею особисто.
Також суд враховує, що як підставу позову ОСОБА_2 не вказувала на несанкціонований доступ та/або шахрайство щодо її карткового рахунку, онлайн-банкінгу тощо.
За положеннями статей 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 2 статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України)».
Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
За правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», вбачається, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п. п. 6, 12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.
Дослідивши заяву-анкету від 26.04.2021 суд встановив, що вона підписана ОСОБА_2 , оскільки містять алфавітно-цифрову послідовність, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, електронного цифрового підпису, тобто позивач здійснила всі необхідні дії, для укладення спірного кредитного договору та підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Доводи позивача щодо того, що вона не отримувала кредитні кошти не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Належними доказами, які підтверджують надходження коштів на рахунок позивача за укладеним договором та їх розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків клієнта є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій. Тобто виписка за рахунком є належним доказом щодо руху/зарахування коштів.
Враховуючи викладене суд вважає, що надана АТ КБ «Приватбанк», який є банком емітентом ОСОБА_2 , виписка за договором б/н за період 26.04.2021-15.05.2021 по рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 та яка підтверджує зарахування 26.04.2021 суми 4000,00 UAH на рахунок останньої, належним та допустимим доказом на підтвердження виконання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» оспорюваного договору та надання 26.04.2021 ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн.
Тому твердження позивача, що ці кошти є заробітною платою чи авансом, не підтверджені жодним належним доказом. Відсутні докази укладення трудового договору, наказів роботодавця, платіжних відомостей, розрахункових листів або інших документів, які могли б свідчити про отримання заробітної плати.
Позивач не підтвердив свої доводи документально, тому такі твердження є лише суб'єктивною оцінкою події.
Окрім того, суд наголошує, що позивач належних та допустимих доказів на підтвердження не отримання кредитних коштів не надала, хоча, як Клієнт АТ КБ «Приватбанк» могла вільно отримати самостійно виписку по руху коштів на своєму рахунку у спірний період, а також могла скористатися інтернет-банкінгом та сформувати виписку в електронному вигляді.
Отже, з матеріалів справи вбачається наявність між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин, і матеріали справи містять докази того, що відповідачем виконані умови договору про надання фінансових послуг №2110435685113 від 26.04.2021 та надано позивачу кошти у розмірі 4000,00 грн.
Суд не приймає свідчення надані позивачем, як свідком, по причині того, що вони протирічать зібраними та дослідженими у судових засіданнях доказам.
Також суд звертає увагу й на непослідовність позиції позивача, яка одночасно заявляла, що договір нею не укладався, потім, що кошти їй не передавалися і одночасно просить визнати договір недійсним. Але недійсним можна визнати лише укладений договір.
За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання недійсним Договору надання фінансових послуг - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру, ракетними обстрілами, і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, повний текст рішення складено та підписано 14.10.2025.
Суддя І.В. Новасардова