1Справа № 335/7683/25 2/335/3354/2025
07 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участі секретаря судового засідання Філатової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
04.08.2025 Товариство з обмеженою Відповідальністю «ВІН ФІНАНС», в особі представника Романенко М.Е., через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 02.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) укладено договір про надання фінансового кредиту № 147671.
Відповідно до індивідуальної частини договору № 147671 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надано відповідачу позику у сумі 3500 грн.
ТОВ «Авентус Україна» виконано умови договору та вищевказані кошти перераховано на рахунок відповідача безготівковим шляхом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає ??????15845,00 грн., а саме: сума основного боргу - 3500,00 грн.; сума боргу за процентами - 1890,00 грн. сума боргу за пенею та штрафами - 10455,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018, окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
13.09.2018 укладено додаткову угоду № 5 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 6 від 13.09.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 147671 від 02.05.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесені зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Позивач в позовній заяві вказує, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
У зв'язку з вищевикладеним, представник позивача просить поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №147671 від 02.05.2018 у загальному розмірі 20737,09 грн., яка складається: з суми заборгованості 15 845,00 грн., суми інфляційних втрат - 3464,74 грн., суми 3% річних - 1427,35 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Ухвалою від 05.08.2025 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача Романенко М.Е. у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) укладено договір про надання фінансового кредиту № 147671.
Вищевказаний договір укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить позичальнику в СМС-повідомленні.
При укладенні договору № 147671 від 02.05.2018 на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору.
Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.
З метою укладення договору про надання фінансового кредиту № 147671 від 02.05.2018 та отримання коштів, відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання.
В свою чергу ТОВ «Авентус Україна» була надана довідка про ідентифікацію позичальника, де зазначаються його особисті дані, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону із зазначенням дати банківського переказу.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018, окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
13.09.2018 укладено додаткову угоду № 5 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 6 від 13.09.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 147671 від 02.05.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
У позові зазначено, що 25.07.2024 загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується копією наказу № 55-к від 25.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25.07.2024 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 1.1 договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає ??????15845,00 грн., а саме:сума основного боргу - 3500,00 грн.; сума боргу за процентами - 1890,00 грн. сума боргу за пенею та штрафами - 10455,00 грн.
Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком інфляційних втрат та суми збитків з урахуванням 3% річних, сума інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складає 3464,74 грн., сума 3% річних 1427,35 грн.
Відомостей про добровільне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №147671 від 02.05.2018 матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Таким чином, у порушення ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений кредитний договір недійсним не визнано. Крім цього відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надано.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що на підставі наданих позивачем доказів було встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за укладеним договором щодо повернення кредиту, не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги про стягнення суми боргу за вказаним договором є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно підставності поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК).
Позивач звернувся до суду з позовом 04.08.2025, заявивши до стягнення із відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №147671 від 02.05.2018 та ініціювавши питання поновлення строку позовної давності, який був продовжений у зв'язку із запровадженням карантину, а в подальшому - оголошення в Україні воєнного стану.
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 та від 20.04.2023 у справі №728/1765/21 зазначено, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, пред'явлення позову ТОВ «ВІН ФІНАНС» відбулося у межах позовної давності та на час подання позову перебіг позовної давності не закінчився.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України також стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви.
В частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає, що до матеріалів справи було долучено: свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.; договір про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024; додаткову угоду від 22.03.2024 до договору №33 про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 18.07.2025 на загальну суму 5 000 грн.; детальний опис робіт (послуг) виконаних Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської».
Суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись 525, 526, 527, 530, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 147671 від 02.05.2018 у розмірі 20737,09 грн., яка складається з наступного: сума заборгованості - 15845,00 грн., сума інфляційних витрат - 3464,74 грн., сума 3% річних - 1427,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати, які складаються: зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Макаров