Дата документу 01.10.2025
Справа № 334/4435/25
Провадження № 2/334/2673/25
01 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Новікової Н.В.
секретар судового засідання Сухова С.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в яком просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2014 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначає, що з 17.06.2011 по 25.12.2014 позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення дитина залишилась проживати з матір'ю.
25.12.2014 рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позивача на користь відповідача на утримання дитини стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 серпня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.
29.07.2022 позивач вдруге уклав шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_5 . Таким чином, на теперішній час на утриманні позивача перебуває малолітня дитина, якій на час звернення до суду виповнився всього один місяць та її мати. Більш, того, під час першого обов'язкового профілактичного медичного огляду дитини моєму сину було призначено курс реабілітації згідно медичних показань, що в свою чергу потребує додаткових витрат з боку позивача та впливає на матеріальний стан сім'ї позивача, тому останній звернувся з даним позовом до суду.
05.06.2025 провадження у справі відкрито, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач відповідно до наданої заяви просив провести розгляд за його відсутності, позов підтримав з підстав викладених в позові, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'явилась, про час та місце розгляду повідомлялась належним чином. Відзив на позов не надавала. Клопотань про відкладення розгляду не надходило.
На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що з 17.06.2011 по 25.12.2014 позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.12.2014 рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя шлюб між сторонами було розірвано. Вказаним рішенням також стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2014 до досягнення дитиною повноліття.
29.07.2022 позивач вдруге уклав шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб виданим Олександрівсьим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про його народження Серії НОМЕР_1 від 30.04.2025
Під час першого обов'язкового профілактичного медичного огляду дитини ОСОБА_5 було призначено курс реабілітації згідно медичних показань, що підтверджується консультативним висновком та результатами Нейросонографії.
Крім того, позивачем - заступником начальника відділу техногенної безпеки ГУ ДСНС України в Запорізькій області, долучено до матеріалів справи Довідку про доходи, квитанції з витратами на утримання сина.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 Сімейного кодексу України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 Сімейного кодексу України, встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки він перебуває у другому шлюбі від якого народилась друга дитина.
Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20)
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, - оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження виникнення у позивача як платника аліментів фактичних обставин, які були б пов'язані із погіршенням матеріального стану, здоров'я позивача наряду із зміною сімейного стану, а зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в інших шлюбних відносинах, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Таким чином, суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 та в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц , від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 180-184, 192 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_3 .
Суддя: