Справа № 333/2951/25
Провадження № 1-кп /333/643/25
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Запоріжжі, в режимі відеоконференції. клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 12025082040000033 від 07.01.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 122 КК України, -
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 122 КК України.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 18.10.2025 року включно.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді триманні під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до 60 днів та просив задовольнити його, з огляду на те, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу і строк тримання його під вартою спливає 18.10.2025 року. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , а також те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшуються та виправдовують застосування обраного запобіжного заходу, зокрема, ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному проваджені, вчинення іншого кримінального правопорушення, прокурор вважає за необхідним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Від захисника надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обґрунтування якого зазначено, що судовий розгляд кримінального провадження фактично завершено, потерпіла та свідки у справі вже допитані, і жодним чином вплинути на хід судового слідства обвинувачений не може. Ризики, які були при обранні запобіжного заходу вже відсутні та нічим не підтверджені. Крім того, просила взяти до уваги, що ОСОБА_5 добровільно вступив на службу за контрактом до лав Збройних Сил України, брав участь у бойових діях, має сприятливе оточення - мешкає разом із батьками, братом та сестрою, тобто має постійне місце реєстрації та місце проживання. Всі ці підстави, на думку захисника, достатні для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Обвинувачений підтримав вказане клопотання.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, захисника, ухвалу від 11.01.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно з ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та на які посилається в клопотанні прокурор не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він судимий, вчинив новий тяжкий злочин, за який передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, він не працює, міцних соціальних зв'язків немає, тому він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чим може перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.
Сама по собі наявність батьків, які можуть його утримувати під час цілодобового домашнього арешту, місця проживання, обіцянка не переховуватися від суду, не є підставою для відмови прокурору в продовженні строку тримання під вартою, або зміни запобіжного заходу на інший більш м'який.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 315, 369-372, 392-395 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», строком до 11 грудня 2025 року включно.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя: ОСОБА_1